ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 20 травня 2009 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Співака В. І., суддів - Головчук С. В., Загороднього А. Ф., Заїки М. М., Розваляєвої Т. С., при секретарі - Шевченко Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06.03.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання додатків до наказів Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420 незаконними та зобов'язання вчинити дії, встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання додатків до наказів Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420 незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06.03.2007, було задоволено позов ОСОБА_1. Визнано додатки до наказів Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420 з переліком посад, на які поширюється дія Указу Президента України від 12.01.2004 року N 27 та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 року N 393, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року N 1525, неправомірними.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України внести уточнення в додатки до наказів Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420 з переліком посад, на які поширюється дія Указу Президента України від 12.01.2004 року N 27 та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 року N 393, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року N 1525, доповнивши їх розділи посадами начальника та заступника відділу адміністративної служби міліції міських управлінь Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та областях.

На зазначені судові рішення Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу, в якій ставить питання про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 30.06.2005 був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за вислугою років з посади заступника начальника відділу адміністративної служби міліції Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, згідно виконуваних ним функціональних обов'язків, він являвся куратором служби відділення дільничних інспекторів міліції відділу адміністративної служби міліції Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України, аналізував та контролював роботу інспекторського складу відділення дільничних інспекторів міліції відділу адміністративної служби міліції Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України по наданню практичної і методичної допомоги службам дільничних інспекторів міліції районного відділу Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

У наказах Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420 посад начальника та заступника начальника відділу адміністративної служби міліції міських управлінь Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та областях зазначено не було.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не в повній мірі встановив обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дав оцінку всім доказам.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки тому, що накази Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420, які були предметом оскарження у справі, були скасовані пунктом 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2006 N 920/12794.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вказані порушення норм матеріального права судом апеляційної інстанції не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06.03.2007 - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання додатків до наказів Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420 незаконними та зобов'язання вчинити дії направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. І. Співак

Судді:

С. В. Головчук

 

А. Ф. Загородній

 

М. М. Заїка

 

Т. С. Розваляєва

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали