КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

14.09.2011 р.

 N 2-а-1049/06

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Петрика І. Й., суддів - Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання додатків до наказів МВС України N 64 та N 1420 незаконними та зобов'язання вчинити дії, встановив:

Позивач (ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання додатків до наказів МВС України N 64 та N 1420 за 2004 рік з переліком посад, на які поширюється дія Указу Президента України N 27-04 та постанови КМУ N 393-92, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ N 1525 незаконними; зобов'язання відповідача внести відповідні уточнення в зазначені додатки доповнивши їх розділи посадами начальника та заступника начальника відділу адміністративної служби міліції міських управлінь УМВС в АР Крим та областях та зобов'язання відповідача дати відповідне доручення УМВС України у Львівській області про перерахунок йому пенсії у відповідності до Указу Президента України N 27-04 та постанов КМУ N 393-92 та N 1525.

В подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив прийняти відмову від позову в частині вимог щодо зобов'язання відповідача дати відповідне доручення УМВС України у Львівській області про перерахунок йому пенсії у відповідності до Указу Президента України N 27 від 12.01.2004 р. та постанов КМУ N 393 від 17.07.92 р. і N 1525 від 17.11.2004 р.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2006 року прийнято відмову від позову та закрито провадження в справі в частині вимог щодо зобов'язання відповідача дати відповідне доручення УМВС України у Львівській області про перерахунок йому пенсії у відповідності до Указу Президента України N 27-04 та постанов КМУ N 393-92 та N 1525.

А постановою Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено, визнано додатки до наказів Міністерства внутрішніх справ України N 64 від 21.01.2004 року та N 1420 від 26.11.2004 року з переліком посад, на які поширюється дія Указу Президента України N 27 від 12.01.2004 року та постанови Кабінету Міністрів України N 393 від 17.07.92 року, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України N 1525 від 17.11.2004 року, неправомірними та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України внести уточнення в додатки до наказів Міністерства внутрішніх справ України: N 64 від 21.01.2004 року та N 1420 від 26.11.2004 року з переліком посад, на які поширюється дія Указу Президента України N 27 від 12.01.2004 року та постанови Кабінету Міністрів України N 393 від 17.07.92 року, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України N 1525 від 17.11.2004 року, доповнивши їх розділи посадами начальника та заступника начальника відділу адміністративної служби міліції міських управлінь УМВС в АР Крим та областях.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду м. Києва інстанції, Міністерство внутрішніх справ України звернулось з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду м. Києва та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги МВС України вказує, що судами першої та апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 11.10.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06.03.2007 - скасовано, а справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання додатків до наказів МВС України N 64 та N 1420 незаконними та зобов'язання вчинити дії направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202   КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 30.06.2005 був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за вислугою років з посади заступника начальника відділу адміністративної служби міліції Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, згідно виконуваних ним функціональних обов'язків, він являвся куратором служби відділення дільничних інспекторів міліції відділу адміністративної служби міліції Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України, аналізував та контролював роботу інспекторського складу відділення дільничних інспекторів міліції відділу адміністративної служби міліції Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України по наданню практичної і методичної допомоги службам дільничних інспекторів міліції районного відділу Львівського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

У наказах Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420 посад начальника та заступника начальника відділу адміністративної служби міліції міських управлінь Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та областях зазначено не було.

Суд першої інстанції враховуючи те, що незазначення в додатках до наказів МВС України N 64 від 21.01.2004 року та N 1420 від 26.11.2004 року посад начальника та заступника начальника відділу адміністративної служби міліції міських управлінь УМВС в АР Крим та областях, в той час як Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служби дільничних інспекторів міліції" та постанова КМ України "Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393" передбачають ці посади, дійшов висновку, що дана обставина порушує пенсійні права позивача при обчисленні та нарахуванні пенсії.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погодитись не може із огляду на наступне.

Згідно із ч. ч. 3 - 5 ст. 171 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду.

Не зважаючи на те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі були нормативно-правові акти МВС України, ухвали про зобов'язання відповідача розмістити оголошення про відкриття провадження у даній справі винесено не було, відповідне оголошення опубліковане не було.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки тому, що накази Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2004 N 64 та від 26.11.2004 N 1420, які були предметом оскарження у справі, були скасовані пунктом 5 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2006 N 920/12794.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не вірно встановив фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин та не обґрунтовано застосував норми матеріального та процесуального права до їх вирішення. У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2006 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання додатків до наказів МВС України N 64 та N 1420 незаконними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

 

Головуючий, суддя

І. Й. Петрик

Судді:

І. О. Лічевецький

 

В. Е. Мацедонська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали