ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.03.2010 р.

N 05/435


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Волковицької Н. О. - головуючого судді, Данилової Т. Б., Рогач Л. І. (за участю представників сторін: позивача - не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, відповідача - не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" на постанову від 18.08.2009 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 05/435 господарського суду Черкаської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" до Відділу управління комунальною власністю міста Ватутіне про визнання договорів недійсними, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Відділу управління комунальною власністю м. Ватутіне про визнання недійсними договорів оренди комунального майна.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.04.2009 року у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року залишено без змін.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 14.04.2009 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року.

Скаржник обґрунтовує свої доводи тим, що спірні договори укладені з порушенням вимог статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року N 629, оскільки не була здійснена оцінка майна, що передається в оренду, за вказаною Методикою.

Також на думку скаржника, апеляційна інстанція помилково вирішила, що строки позовної давності були пропущенні, оскільки трирічний строк позовної давності було перервано поданням позову 29.05.2007 року. Позивач також зазначає, що твердження суду про те, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" було відомо про умови спірних договорів, а отже і про порушення його права також не може свідчити про сплив строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Відділом управлінням комунальною власністю м. Ватутіне (орендодавець) та ТОВ "Центр "Бітм" (орендар) були укладені:

- договір N 98 від 01.08.2003 року оренди приміщення квасозасолочного цеху овочевої бази, площею 167,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Ватутіно, вул. Островського, 1/2 (т. 1, а. с. 9 - 13);

- договір N 103 від 01.10.2003 року оренди приміщення "Вагова" овочевої бази площею 28,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Ватутіно, вул. Островського, 1/2 (т. 1, а. с. 14 - 18);

- договір N 114 від 01.10.2004 року оренди будівлі овочевої бази загальною площею 1059,5 кв. м ("варочний цех" - 135,9 кв. м; квасозасолочний цех N 2 - 126,8 кв. м; овочесховище - 121,5 кв. м; овочесховище - 291,9 кв. м; овочесховище - 538,3 кв. м), що знаходяться за адресою: м. Ватутіно, вул. Островського, 1/2 (т. 1, а. с. 23 - 26).

Строк дії договору N 98 від 01.08.2003 року встановлений з 01.08.2003 року по 31.07.2013 року; договору N 103 від 01.10.2003 року - з 01.10.2003 року по 30.09.2013 року; договору N 114 від 01.10.2004 року - з 01.10.2004 року до 01.09.2005 року.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договорів N 98 від 01.08.2003 року та N 103 від 01.10.2003 року орендна плата визначена згідно рішення сесії Ватутінської міської ради від 13.04.2000 року N 16/10 та за перший місяць після укладення договорів становить, відповідно, 84,06 грн. та 37,98 грн. Орендна плата за договором N 114 від 01.10.2004 року визначена згідно рішення сесії міської ради від 29.05.98 року N 3/22 та від 13.04.2000 року N 16/10 та за перший місяць після укладення договору становить 478,54 грн.

Вартість майна, переданого в оренду, встановлена за актами експертної оцінки вартості об'єктів оренди, які належать до комунальної власності міста (т. 1, а. с. 31, 33, 35, 37).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року у справі N 01/159 за позовом Відділу управлінням комунальною власністю міста Ватутіне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр БІТМ" розірвано договір оренди комунального майна на приміщення "Вагова" овочевої бази N 103 від 01.10.2003 року (т. 1, а. с. 42 - 44).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року у справі N 01/158 за позовом Відділу управлінням комунальною власністю міста Ватутіне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр БІТМ" розірвано договір оренди комунального майна на квасозасолочне приміщення овочевої бази N 98 від 01.08.2003 року (т. 1, а. с. 45 - 47).

В лютому 2009 року ТОВ "Центр "Бітм" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Відділу управлінням комунальною власністю міста Ватутіне про визнання договорів оренди N 98 від 01.08.2003 року, N 103 від 01.10.2003 року та N 114 від 01.10.2004 року недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" посилається на те, що при укладенні вказаних договорів були порушені вимоги статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме не була здійснена оцінка майна, що передається в оренду, за Методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 року N 629.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, або майна, що перебуває у комунальній власності, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, а також майна, яке належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 року N 2269-XII.

Статтею 10 Закону визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до статті 11 Закону укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди, яка здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Правові засади здійснення оцінки майна, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів врегульовано Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 року N 2658-III, статтею 7 якого передбачено, що проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку оренди майна, що є у комунальній власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2005 року N 629 затверджена Методика оцінки об'єктів оренди, згідно з пунктом 1 цієї Методики здійснюється оцінка майна, що передається в оренду, в тому числі, підприємств, заснованих на майні, яке належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з пунктом 19 Методики у разі оренди нерухомого майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до пункту 3 Методики поняття "незалежна оцінка" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Рішенням сесії Ватутінської міської ради від 29.05.98 року затверджена Методика проведення експертної оцінки об'єктів оренди комунальної власності, а рішенням сесії Ватутінської міської ради від 13.04.2000 року N 16/10 затверджені орендні ставки за використання нерухомого майна комунальної власності міста (т. 1, а. с. 77 - 81).

Оцінка об'єктів спірних договорів оренди здійснена на підставі зазначеного рішення сесії Ватутінської міської ради від 29.05.98 року N 3/22, створеною вказаним рішенням комісією, за результатами якої складені відповідні акти оцінки (т. 1, а. с. 31, 33, 35, 37).

Доказів здійснення незалежної оцінки майна, що передається в оренду, матеріали справи не містять.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції висновок місцевого господарського суду про відсутність порушеного права позивача визнала помилковим, а спірні договори укладені з порушенням вимог статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року N 629, оскільки не була здійснена оцінка майна, що передається в оренду, за вказаною Методикою.

При цьому, судова колегія не прийняла до уваги посилання відповідача на частину 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки, згідно з вказаною нормою, органами місцевого самоврядування для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, визначається методика розрахунку та порядок використання орендної плати, а оцінка об'єкта оренди, у тому числі, майна, що є у комунальній власності, за змістом статті 11 вказаного Закону, здійснюється за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

При цьому, чинне законодавство не обумовлює неможливості визнання договору недійсним внаслідок припинення його дії, а лише передбачає спеціальні наслідки такої недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, в разі неможливості повернення виконаного, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, а тому посилання відповідача на те, що договір N 98 від 01.08.2003 року та договір N 103 від 01.10.2003 року на момент звернення позивача до суду є розірваними, а договір N 114 від 01.10.2004 року був укладений лише до 01.09.2005 року та припинився в зв'язку з закінченням строку його дії, судовою колегією апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги.

Одночасно слід зазначити, що посилання апеляційної інстанції на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким положення цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності стосовно відносин щодо оренди за договорами N 98 від 01.08.2003 року, N 103 від 01.10.2003 року є помилковими, оскільки даний спір стосується визнання договорів недійсними. Як згідно статті 236 Цивільного кодексу України, так і статті 59 Цивільного кодексу УРСР, недійсним правочин вважається з моменту його укладення, а відтак відсутні підстави для визнання недійсним договорів N 98 від 01.08.2003 року та N 103 від 01.10.2003 року згідно положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 року.

Стосовно застосування строків позовної давності судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Оскільки строк позовної давності за позовом про визнання недійсним договорів N 98 від 01.08.2003 року, N 103 від 01.10.2003 року станом на 01.01.2004 року (набрання чинності Цивільного кодексу України) не сплив, до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності (т. 1, а. с. 41).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, в зв'язку з чим судова колегія апеляційного суду дійшла висновку, що умови спірних договорів були відомі позивачу з дня їх укладення, що останнім не оспорюється, а тому строк позовної давності, у межах якого позивач міг звернутись до суду з вимогою про визнання цих договорів недійсними сплив, відповідно, за договором N 98 від 01.08.2003 року - 01.08.2006 року, за договором N 103 від 01.10.2003 року -01.10.2006 року, за договором N 114 від 01.10.2004 року - 01.10.2007 року.

З позовом про визнання недійсними спірних договорів позивач звернувся в лютому 2009 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

З висновками суду першої інстанції, що початок перебігу строку позовної давності слід вважати з 23.01.2004 року, а саме з дати листа позивача на адресу відповідача в якому він просив внести зміни та доповнення до запропонованого договору оренди овочевої бази згідно рішення Ватутінської міської ради від 19.11.2003 року N 745 (а. с. 66), апеляційний суд не погодився, оскільки встановив, що на підставі вказаного рішення міської ради був укладений договір оренди N 114 від 01.10.2004 року, що вбачається з тексту цього договору, тобто лист від 23.01.2004 року не стосується договорів N 98 від 01.08.2003 року та N 103 від 01.10.2003 року.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України).

Позивач клопотання про поновлення строку позовної давності не заявляв, поважність причин його пропуску не обґрунтовував.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на переривання строку позовної давності з посиланням на наявність судових рішень у справі N 05/1909 та ухвали господарського суду Черкаської області від 30.05.2007 року у справі N 01-16/10054-05-63.

Відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.05.2007 року у справі N 01-16/10054-05-63 позовна заява ТОВ "Центр "Бітм", в якій останній просив, в тому числі, визнати недійсним пункти 3.1 спірних договорів, який стосується розміру орендної плати, була повернута позивачу в цій частині вимог, без розгляду на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

З судових рішень у справі N 05/1909 за позовом Відділу управлінням комунальною власністю м. Ватутіне до ТОВ "Центр "Бітм" про стягнення 531,48 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Центр "Бітм" до Відділу управлінням комунальною власністю м. Ватутіне про стягнення 5008,66 грн., не вбачається, що позивач заявляв вимоги про визнання недійсними спірних договорів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла висновку, що доводи позивача про переривання строку позовної давності є необґрунтованими, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди N 98 від 01.08.2003 року N 103 від 01.10.2003 року та N 114 від 01.10.2004 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінка наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року у справі N 05/435 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр "Бітм" залишити без задоволення.

 

Головуючий, суддя

Н. Волковицька

Судді:

Т. Данилова

 

Л. Рогач





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали