ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 жовтня 2011 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Гуменюка В. І., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г. (за участю представників ОСОБА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_3), розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (далі-ПАТ "АКБ "Базис") про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2011 року у справі за позовом Микульського Юрія Казимировича до товариства з обмеженою відповідальністю "Лемма-Авто" (далі - ТОВ "Лемма-Авто"), товариства з обмеженою відповідальністю "Юко Моторс" (далі - ТОВ "Юко Моторс"), акціонерного комерційного банку "Базис" (далі - АКБ "Базис") про визнання договорів недійсними, встановив:

У серпні 2011 року до Верховного Суду України звернувся ПАТ "АКБ "Базис" із зазначеною вище заявою посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. У своїй заяві ПАТ "АКБ "Базис" зазначає, що, переглядаючи рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2010 року, залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2010 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є власником приміщення станції технічного обслуговування автомобілів, придбаного ним за відплатним договором в особи, яка мала право на його відчуження, а тому договір застави обладнання, яке є невід'ємною складовою частиною станції технічного обслуговування автомобілів, від 12 травня 2005 року, укладений між ТОВ "Лемма-Авто" та АКБ "Базис", договір купівлі-продажу цього обладнання N 1-Т від 17 червня 2005 року, укладений між ТОВ "Лемма-Авто" і ТОВ "Юко Моторс", а також договір без номеру від 17 лютого 2006 року, укладений між ТОВ "Юко Моторс" та АКБ "Базис", про передачу обладнання АКБ "Базис", підлягають визнанню недійсними, як такі, що не відповідають вимогам закону. Відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову, тому касаційну скаргу ПАТ "АКБ "Базис" відхилив, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2010 року залишив без зміни.

Разом із тим 13 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалюючи рішення про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено позовні вимоги ТОВ "Октопус" у справі за позовом ТОВ "Октопус" до ОСОБА 3, ТОВ "Яромир" про визнання правочину недійсним, визнання права власності і відмову у задоволенні цих вимог, виходила з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

27 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, яким позов задоволено, і залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у справі за позовом ОСОБА 3 до ТОВ "Спарк Фінанс", ВАТ "Племінний завод "Бортничі", треті особи: управління Держкомзему у Бориспільському районі, ДП "Центр державного земельного кадастру", про визнання недійсними державного акта на право власності на землю, договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, виходила з того, що на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи заявника Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно Цивільного кодексу України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215 - 235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 330, стаття 388).

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання договору застави, договору купівлі-продажу та договору про передачу обладнання недійсними з підстав невідповідності їх вимогам закону.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

Однак, статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Залишаючи без зміни рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився із вибраним позивачем способом захисту та визнав правочини недійсними не застосувавши, у порушення статті 216 ЦК України, наслідків їх недійсності.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Судом касаційної інстанції не з'ясовано, у який спосіб підлягає захисту порушене право позивача, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Верховним Судом України встановлено неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин, ухвала суду касаційної інстанції не може залишатися у силі, а підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

В. І. Гуменюк

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали