ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

03.08.2011 р.

Справа N 2030/2-96/11


Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого, судді Босняка М. М., при секретарі Некрасовій Т. В. (за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3) розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - державна нотаріальна контора Первомайського району Харківської області, про визнання договору довічного утримання, укладеного під впливом помилки, недійсним, встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання договору довічного утримання, укладеного під впливом помилки, недійсним, посилаючись на наступні докази.

11 червня 2007 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання, який зареєстрований в державній нотаріальній конторі Первомайського району Харківської області в реєстрі N 1-1427.

Відповідно до п. 6 умов укладеного договору ОСОБА_5 брала на себе обов'язок забезпечити позивача безоплатним проживанням в квартирі, щоденним калорійним харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, здійснювати за останньою догляд та надавати їй необхідну допомогу, забезпечити належними лікувальними засобами. Грошова оцінка цього матеріального забезпечення повинна складати 300 грн. на місяць.

Позивачка помилилася відносно прав та обов'язків відповідачки по укладеному договору, так як вважала, що ОСОБА_5, крім надання її права довічного безоплатного проживання в квартирі, буде забезпечувати її щоденним калорійним харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, здійснювати за нею догляд та надавати їй необхідну допомогу, забезпечувати її належними лікувальними засобами так, як їй це необхідно, що догляд буде здійснюватись так, як це необхідно для нормального проживання, а не більше чи менше як на 300 грн., а також що оплата за квартиру та комунальні послуги не входять в суму 300 грн., визначених по договору як матеріальне забезпечення. Цей факт помилки навіть встановлено ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 22.01.2009 року по справі N 22-ц-169/2009, але суд вирішив, що право безоплатного проживання входить в 5 видів матеріального забезпечення на суму 300 грн. Оскільки комунальні послуги та квартплата складають половину суми матеріального забезпечення, на її безпосереднє утримання матеріальних коштів залишається замало, щоб калорійно харчуватись, отримувати одяг і взуття, належне лікування та необхідний догляд. Ціни на продукти харчування, а ще більше на ліки, на одяг, предмети побуту і гігієни з 11.06.2007 року, на момент укладення договору, виросли в рази, тому, уклавши договір про матеріальне забезпечення у 300 грн., позивачка позбавила себе взагалі цього матеріального забезпечення. ОСОБА_4 вважала, що оскільки в договорі вказано, що ОСОБА_5 буде забезпечувати її калорійним харчуванням, то вона буде для неї купувати і м'ясо, вершкове масло, олію, молоко, сметану, рибу, овочі і фрукти, ліки і коли необхідно якусь одежу або взуття. Вважала, що договір буде виконуватися саме так, а не тільки на 300 грн., більша половина яких іде на комунальні послуги. Фактично після укладення договору позивачка позбавилась своєї квартири і не отримала ніяких видів матеріального забезпечення, встановлених договором. На цей час їй доводиться утримувати самій себе, а фізичну допомогу їй надає соціальний працівник. ОСОБА_4 помилялась відносно істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення при його укладенні. Позивачка вказує на те, якщо б вона правильно сприйняла умови цього договору, вона б його не укладала, так як фактично він для неї нічого не дав. Суми матеріального забезпечення 300 грн., після сплати квартплати і комунальних послуг, недостатньо навіть на придбання ліків, так як в силу похилого віку вона постійно хворіє та потребує лікування.

У судовому засіданні позивач та її представник доводи позовної заяви підтримали.

Відповідач та її представник заперечували проти задоволення позову.

Представник третьої особи - державна нотаріальна контора Первомайського району Харківської області - заперечувала проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом "Про визнання договору довічного утримання недійсним", мотивуючи свої вимоги тим, що зазначений договір укладений під впливом помилки.

Позивач заявила, що при укладенні договору вона помилилася щодо його істотних умов, а саме стосовно прав і обов'язків ОСОБА_5, оскільки вважала, що ОСОБА_5, крім надання їй права довічного безоплатного проживання в квартирі, буде забезпечувати її щоденним калорійним харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, забезпечувати її лікувальними засобами і що оплата за комунальні послуги не входить в 300 грн., обумовлені договором.

В ході судового розгляду було встановлено, що 11 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області (а. с. 189).

Зазначеним договором передбачено, що позивачка ОСОБА_4 передає у власність відповідачу ОСОБА_5 належну їй на праві особистої приватної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Взамін цього ОСОБА_5 зобов'язувалася забезпечувати ОСОБА_4 утриманням та доглядом довічно.

Утримання за згодою сторін було визначено у вигляді:

- забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі;

- забезпечення щоденним калорійним харчування;

- забезпечення придатними для носіння одягом та взуттям;

- здійснення догляду та надання необхідної допомоги;

- забезпечення належними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення (догляду) на місяць за згодою сторін була визначена у розмірі 300 грн.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області справа N 22-п-169/2009 рік, від 22.01.2009 року встановлено наступне (а. с. 9 - 10).

Стосовно першого виду утримання, то як встановлено судом та не заперечується сторонами, воно виконується у повному обсязі. Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена на ім'я ОСОБА_5, однак сама позивачка залишилася зареєстрованою за вказаною адресою. Самою ОСОБА_4 не оспорюється той факт, що вона проживає безоплатно у відчуженій квартирі, плата за проживання з неї не береться, відповідачкою сплачуються всі комунальні послуги, про що свідчать квитанції про їх сплату.

Посилання ж ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що сплата за комунальні послуги не повинна входити в 300 грн., визначених по договору як матеріальне забезпечення, не можуть прийняти судовою колегією до уваги, оскільки в самому договорі у пункті "7" чітко визначено, що "грошова оцінка з зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення (догляду) на місяць за згодою сторін визначається у розмірі 300 грн.", тобто грошова оцінка включає в себе всі 5 видів забезпечення догляду, визначених договором.

Що стосується забезпечення щоденним калорійним харчуванням, то судом надана належна оцінка свідченням допитаних у судовому засіданні під присягою свідків, а саме: що відповідачка носила по дві сумки - з ринку з продуктами харчування, одну сумку для себе, другу - для позивачки. Крім того, свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що зі слів ОСОБА_4 вона дізналася, що остання відмовилася від тримання городу, оскільки овочами та фруктами її забезпечує ОСОБА_5, а також що позивачка перестала ходити на ринок, так як всім її забезпечує ОСОБА_5. Також свідок пояснила, що ОСОБА_4 їй казала, що вона сама відмовилася від того, що відповідачка її тричі на день годувала, казала, що сама буде готувати їжу. Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_7, яка є сусідкою сторін, та пояснила, що ОСОБА_5 постійно забезпечувала продуктами харчування ОСОБА_4: з гаражу возили картоплю, цибулю, моркву, влітку - ягоди, зелень, помідори, а з магазину чи з ринку - олію, рибу, яблука. До ОСОБА_4 ніхто з рідних не приходив, а з ОСОБА_5 у них були теплі взаємовідносини, як матері та доньки, оскільки дружили понад 30 років. Зазначене підтвердила і свідок ОСОБА_8 - сусідка по під'їзду.

Суд зазначив, що будь-яких підстав не довіряти зазначеним свідченням свідків, оскільки вони знаходяться у нормальних стосунках зі сторонами, зацікавленості у будь-якому вирішенні спору у них немає.

Що стосується третього виду забезпечення, то позивачка в судовому засіданні суду першої інстанції та її представник у суді апеляційної інстанції пояснили, що потреби в новому одягу у ОСОБА_4 немає, оскільки у неї достатньо власного одягу та взуття, придатного для носіння, тому про нього у відповідачки ніколи не просила.

Що стосується четвертого виду забезпечення, то судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачкою, що ОСОБА_5 кожного дня навідувалася до неї поцікавитися станом її здоров'я, поміряти кров'яний тиск, поспілкуватися з нею. Також ОСОБА_4 не заперечувала того факту, що ОСОБА_9 пропонувала їй свою допомогу у консервуванні овочів, але вона сама відмовилася від такої допомоги. Крім того, чоловік відповідачки допомагав їй з ремонтом сантехніки та освітлювальними приладами в квартирі.

Стосовно п'ятого виду забезпечення позивачки лікувальними засобами судова колегія встановила, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження того, саме які їй необхідні ліки всупереч вимогам договору, де зазначено, що вартість ліків визначається на підставі лікарських рецептів, довідок або рахунків, та не довела неналежне виконання вказаної умови договору.

Тобто позовні вимоги ОСОБА_4 були предметом розгляду як в Первомайському міськрайонному суді Харківської області (рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14.11.2008 року) (а. с. 7), так і відповідно апеляційним судом Харківської області (ухвали колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 22.01.2009 року) (а. с. 9 - 10).

Посилання позивача на факт того, що вона помилялась відносно істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення при його укладенні, суд вважає хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що сутність договору довічного утримання та його правові наслідки нотаріусом роз'яснені як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5, про що зазначено в самому тексті договору (а. с. 189).

Крім цього, в тексті договору зазначено, що договір прочитаний як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5 особисто, дієздатність сторін перевірено.

Із пояснення третьої особи в судовому засіданні встановлено, що умови договору були роз'яснені нотаріусом сторонам і позивачка розуміла значення своїх дій в момент підписання договору.

Крім цього, надані до суду відповідачкою платіжні квитанції свідчать про те, що комунальні платежі за квартиру АДРЕСА_1 сплачує відповідачка ОСОБА_5, яка, крім цього, щомісяця перераховує на ім'я позивачки ОСОБА_4 обумовлені договором довічного утримання кошти у сумі 300 грн. як грошовий еквівалент довічного утримання (а. с. 98 - 145). Також було встановлено, що від коштів в сумі 300 грн., які перераховувала ОСОБА_5 по пошті, позивач відмовлялася отримувати, що не заперечувалося сторонами та підтверджено відповіддю начальника ЦПЗ N 6 ХД УДППЗ "Укрпошта " (а. с. 82).

Також в ході судових засідань відповідач неодноразово пропонувала укласти новий договір довічного утримання з збільшенням грошового еквіваленту довічного утримання до прожиткового мінімуму, на що позивач категорично відмовилася.

Доводи позивача про те, що вона помилялась відносно істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення при його укладенні у зв'язку з тим, що вона не володіє українською мовою та є хворою людиною та не віддавала звіту своїм діям при підписанні договору, суд також вважає безпідставними, так як остання мешкає на Україні з 1993 року, сутність договору довічного утримання та його правові наслідки нотаріусом позивачу ОСОБА_4 були роз'яснені, про що зазначено в самому тексті договору. Крім цього, в тексті договору зазначено, що договір прочитаний ОСОБА_4 особисто, дієздатність сторін перевірено.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В ч. 1 ст. 30 ЦК України критерієм, з яким пов'язується визнання фізичної особи дієздатною, називається усвідомлення нею своїх дій та здатність керувати ними.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Будь-яких доказів щодо відсутності у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні договору довічного утримання суду надано не було.

Крім того, позивач стверджує, що підставою для визнання договору довічного утримання укладеним під впливом помилки є наявність конфліктів між нею та відповідачем. Даний факт в ході судового засідання не знайшов свого підтвердження, а було встановлено, що до укладання договору та більше року після його укладення між сторонами були дружні стосунки і умови договору виконувалися.

Між тим зазначені обставини не є помилкою щодо природи оспорюваного правочину та інших його істотних умов, а свідчать про наявність нових обставин, що виникли вже після укладення договору.

Також судом встановлено, що позивачка по даний час безперешкодно зареєстрована та мешкає за адресою квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду в п. 19 постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Ставлячи питання про визнання договору довічного утримання, укладеного під впливом помилки, недійсним, позивачка посилається на те, що помилялась стосовно наслідків цього правочину, оскільки якщо б вона правильно сприйняла умови цього договору, вона б його не укладала, так як фактично він для неї нічого не дав. Суми матеріального забезпечення 300 грн., після сплати квартплати і комунальних послуг, недостатньо навіть на придбання ліків, так як в силу похилого віку, вона постійно хворіє та потребує лікування.

Суд вважає, що це не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними" помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однієї зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. ст. 10, 61 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За весь період розгляду справи позивачкою ОСОБА_4 та її представником не надано до суду у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України жодного доказу щодо укладення нею договору довічного утримання від 11 червня 2007 року під впливом помилки.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як слід розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30.10.2009 року, згідно заяви ОСОБА_4 останній було відстрочено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та судовий збір у розмірі 267 грн. 31 коп.

На підставі викладеного, відмовляючи позивачу в позовних вимогах, суд вважає, що сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та судовий збір у розмірі 267 грн. 31 коп. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215, 218, 224 - 232 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 229 ЦК України, суд вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Первомайська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання договору довічного утримання, укладеного під впливом помилки, недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 267 грн. 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Первомайського УДК ГУДКУ в Харківській області, код 24134432, р/р 31217259700019, МФО 851011, банк одержувача ГУДКУ в Харківській області, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2011 року.

 

Суддя

М. М. Босняк





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали