ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.06.2010 р.

N 37/320пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Грейц К. В., суддів - Бакуліної С. В., Глос О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) "Валер'янівське" на постанову від 16.03.2010 року Донецького апеляційного господарського суду у справі N 37/320пд господарського суду Донецької області за позовом СТОВ "Валер'янівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" про визнання договору фінансового лізингу N 01-300/08-обл від 15.09.2008 р. недійсним (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - не з'явились, від відповідача - Кебал І. В. (довіреність N 141 від 08.02.2010 р.), встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Попков Д. О.) від 18.01.2010 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Скакун О. А., судді - Акулова Н. В., Колядко Т. М.) від 16.03.2010 року, у справі N 37/320пд у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 203, 215, 229, 533 ЦК України, ст. ст. 1, 198 ГК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між СТОВ "Валер'янівське" та ТОВ "Українська лізингова компанія" було укладено договір фінансового лізингу N 01-300/08-обл від 15.09.2008 року (а. с. 12).

Згідно умов п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток N 2 до договору) (а. с. 14), згідно якої вартість предмету лізингу становить 955475 грн. 22 коп. разом із ПДВ, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 вказаного спірного договору передбачено строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу, який складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Графіку сплати лізингових платежів (а. с. 13) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути меншим одного року.

Як вбачається зі змісту ст. 3 Загальних умов фінансового лізингу, сторони дійшли згоди зокрема про таке:

- усі платежі за договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця (п. 3.1);

- датою здійснення будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця (п. 3.3);

- якщо передача предмета лізингу відбулася до 15-ого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця (п. 3.5);

- Лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно п. 3.5 Загальних умов, зобов'язаний сплатити винагороду, яка визначається виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період (п. 3.6);

- всі інші чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати відповідно до умов пунктів 3.4, 3.5 Загальних умов, починаючи з другого по порядку місяця, після місяця, в якому був підписаний акт. Зазначені в Графіку порядкові номери місяців лізингу відповідають календарним місяцям, які в прямому порядку слідують за місяцем, в якому підписано акт (п. 3.7);

- на дату сплати, визначену п. 3.5 Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = So * K, де: So - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; K - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п. 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих Лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта K менше одиниці, то сума V1 не розраховується (п. 3.9). Якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою Банку або завіреною копією банківської виписки, перевищує більше ніж на 0,6 % курс гривні до долару США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта K, то лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом 3 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення (п. 3.9);

- в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нарахований на такий об'єкт оподаткування (п. 3.11).

Крім того, Положеннями ст. 10 Загальних умов фінансового лізингу сторони врегулювали умови переходу права власності на предмет лізингу, згідно яких:

- в разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до інших осіб, права та обов'язки лізингодавця за цим договором переходять до нового власника предмета лізингу (п. 10.1);

- не раніше дати передостаннього чергового лізингового платежу та не пізніше дати останнього чергового лізингового платежу згідно Графіку при обов'язковій умові сплати в повному обсягу всіх лізингових платежів за цим договором, сплати комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) відповідно до умов договору (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки розрахунків), підписується акт приймання-передачі предмета лізингу, згідно якого право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача (п. 10.2).

При цьому, у п. 9.8 договору зазначено, що він є змішаним і містить положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на предмет лізингу).

Згідно специфікації предмет лізингу 25.09.2008 року був переданий лізингоодержувачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а. с. 48).

Згідно до графіку сплати лізингових платежів додаток N 1 до договору, за період з 24.09.2008 року по 20.10.2009 року СТОВ "Валер'янівське" повинно було сплатити загальний лізинговий платіж в сумі 448845 грн. 68 коп. Станом на 01.11.2009 року СТОВ "Валер'янівське" фактично сплатило на користь лізингодавця 425875 грн. 25 коп., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 24 - 32) та платіжними дорученнями (а. с. 71 - 81).

Згідно даних ТОВ "Українська лізингова компанія" прострочена заборгованість СТОВ "Валер'янівське" по договору фінансового лізингу становить 232804 грн. 01 коп.

Причиною виникнення даного судового спору є питання щодо виконання сторонами договірних зобов'язань, а також стосовно наявності підстав для визнання договору недійсним.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як і погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Сторонами по договору у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст вказаного договору був підписаний обома сторонами і скріплений печатками.

З наданого до матеріалів справи оскаржуваного договору вбачається, що п. 3.2 договору визначено, що після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу загальна вартість лізингу може бути змінена, якщо: загальна вартість предмету лізингу визначена у Специфікації в грошовому еквіваленті до іноземної валюти; у зв'язку із збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість предмету лізингу, згідно умов договору купівлі-продажу (поставки) на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем предмета лізингу. При цьому розмір винагороди (комісії) лізингодавця змінюється пропорційно зміні загальній вартості предмету лізингу.

Як зазначалось вище, всі платежі за договором лізингоодержцувач зобов'язаний здійснювати у національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, розрахунки здійснюються за відповідною формулою (п. 3.1, 3.9).

Відповідно до п. 3.14 Загальних умов в період строку дії договорів розмір лізингової плати може збільшуватись (індексуватись) в залежності від зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність лізингодавця.

Разом з тим, ст. 3 оскаржуваного договору передбачено вартість предмету лізингу та лізингові платежі, що кореспондується з Загальними умовами фінансового лізингу.

Колегія суддів вважає, що суди вірно прийшли до висновку та відмовили у позові позивачу, оскільки останнім не доведено підставності заявлених позовних вимог, та не вірно тлумачено підстави визнання договору недійсним.

Вказані правовідносини між сторонами регламентуються положеннями Господарського кодексу України, Законом України "Про фінансовий лізинг" та Цивільним кодексом України.

Згідно п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги, які встановлені частинами першої - третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує проти його дійсності на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно абз. 3 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. N 02-5/111 зазначено, що вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" структура лізингових платежів може включати наступні складові: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вірно зазначено господарськими судами, з чим погоджується колегія суддів, з п. 3.9 додатка N 4 до спірного договору вбачається, що саме винагорода лізингодавця розраховується за формулою, що містить коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до сплати чергового лізингового платежу, збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСіббанк" по дорученню лізингодавцю фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту).

Згідно статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України"). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні.

З наведеного вбачається, що застосування у вказаній вище формулі коефіцієнту, що визначається відповідним відношенням офіційного валютного курсу НБУ до курсу купівлі доларів АКІБ "УкрСіббанк" не є підставою для визнання договору недійсним.

Частина 4 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі може встановлюватися, а може і визначатися його умовами.

У договорі фінансового лізингу та загальних умовах фінансового лізингу сторони визначили порядок зміни лізингового платежу, а саме, суму винагороди в гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США.

Отже, вірним є висновок судів, з чим погоджується колегія суддів, про правомірність використання формули розрахунку складової лізингового платежу - винагороди лізингодавця, адже сторонами чітко і однозначно встановлений порядок розрахунку винагороди за цієї формулою.

Оспорюваний позивачем договір фінансового лізингу відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для його визнання недійсним відсутні.

Враховуючи наведене постанова Донецького апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Колегія суддів доводить до відома сторін, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 року N 8-рп/2010 визначення у ч. 3 ст. 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів, а визначення у ч. 2 цієї норми Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що правомірним може бути лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, п. 1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Касаційну скаргу СТОВ "Валер'янівське" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року у справі N 37/320пд залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року у справі N 37/320пд - без змін.

 

Головуючий, суддя

К. Грейц

Судді:

С. Бакуліна

 

О. Глос

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали