ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Потильчака О. І., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" (далі - ТОВ "Компанія "Партнер") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року в справі N 14/166 за позовом відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів") до закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" (далі - ЗАТ "Рівненський ливарний завод"), ТОВ "Компанія "Партнер", третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фонд державного майна України (далі - ФДМУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"), про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, встановив:

У жовтні 2010 року ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" звернулося до суду з позовом до ЗАТ "Рівненський ливарний завод", ТОВ "Компанія "Партнер", третя особа - КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення ливарного цеху, укладений 22 листопада 2004 року між відповідачами, визнати за позивачем право власності на зазначене приміщення, витребувати вищевказане майно з незаконного володіння ЗАТ "Рівненський ливарний завод", визнати недійсним реєстраційне свідоцтво про право власності ЗАТ "Рівненський ливарний завод" на приміщення ливарного цеху, зобов'язати КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Рівненської області від 30 травня 2005 року в справі N 7/106 визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення ливарного цеху, який знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4-а, укладений 30 жовтня 2004 року між ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (продавець) та ТОВ "Компанія "Партнер" (покупець), з підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладено з порушенням пункту 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункту 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки.

В подальшому за договором купівлі-продажу від 22 листопада 2004 року ТОВ "Компанія "Партнер" продало зазначене майно ЗАТ "Рівненський ливарний завод".

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 30 жовтня 2004 року, який визнаний судом недійсним з моменту його укладення, не створив певних юридичних наслідків для сторін цього правочину, у зв'язку з чим ТОВ "Компанія "Партнер" не мало права відчужувати спірне майно за договором купівлі-продажу від 22 листопада 2004 року, а ЗАТ "Рівненський ливарний завод" було обізнано про цю обставину, тому не є добросовісним набувачем спірного майна за договором купівлі-продажу від 22 листопада 2004 року, ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" просило про задоволення позову

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 2 грудня 2010 року до участі в справі як третю особу залучено ФДМУ.

У грудні 2010 року ФДМУ звернувся до суду з позовом до ЗАТ "Рівненський ливарний завод", ТОВ "Компанія "Партнер", ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", в якому просив визнати недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу від 22 листопада 2004 року та зобов'язати ЗАТ "Рівненський ливарний завод" повернути ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" спірне майно, посилаючись на невідповідність оспорюваного договору вимогам закону та порушення інтересів держави, яка має частку в статутному капіталі ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20 січня 2011 року позов ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" задоволено частково. Визнано за ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" право власності на приміщення ливарного цеху, який знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а.

У задоволенні позовних вимог ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 листопада 2004 року відмовлено. У решті позовних вимог провадження в справі припинено.

Позов ФДМУ задоволено частково. Зобов'язано ЗАТ "Рівненський ливарний завод" повернути ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" вищезазначене приміщення ливарного цеху. У решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції, посилаючись на положення статей 15, 16, 319, 330, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовів, оскільки ТОВ "Компанія "Партнер" відповідно до вимог закону не набуло права власності на спірне майно, а відтак не мало права відчужувати його, про що було відомо набувачу зазначеного майна, а саме - ЗАТ "Рівненський ливарний завод".

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Компанія "Партнер" просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 15, 16, 216, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування заяви додано постанови Вищого господарського суду України, прийнятих при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, зокрема в справах N 13/472-пд-08 (Постанова N 13/472-пд-08), N 2/127 (Постанова N 2/127).

За результатами розгляду касаційної скарги в справі N 13/472-пд-08 (Постанова N 13/472-пд-08) Вищий господарський суд України висловив правову позицію про те, що наслідком недійсності правочину є повернення сторін у первісний стан, а тому особа, яка не є стороною такого договору, відповідно до статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не може вимагати застосування будь-яких наслідків недійсності правочину, зокрема передачі майна на її користь. Водночас, особа, яка вважає себе власником майна, і яка не є стороною правочинів з відчуження майна, має захищати порушене право шляхом звернення до суду з позовом про витребування майна з підстав, передбачених статтею 387 Цивільного кодексу України.

Разом із цим, за результатами розгляду касаційної скарги в справі N 2/127 (Постанова N 2/127), Вищий господарський суд України висловив правову позицію про те, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ФДМУ про зобов'язання ЗАТ "Рівненський ливарний завод" повернути ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" спірне майно, Вищий господарський суд України виходив із правомірності заявлених вимог.

Проте з такими висновками суду касаційної інстанції погодитися не можна.

Судом установлено, що відповідно до тимчасового свідоцтва N 0000010 від 14 листопада 2003 року та реєстру державних корпоративних прав частка держави у статутному фонді ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" становить 36,71 %.

Згідно пункту 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року N 2558-XII (далі - Положення про Фонд), Фонд відповідно до покладених на нього завдань, між іншим, здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, зокрема несе ризик (відповідальність) у межах зазначеної частки.

Пунктом 7 Положення про Фонд передбачено, що Фонд, його регіональні відділення та представництва не мають права втручатися у господарську діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України і установчими документами цих підприємств.

Відповідно до статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Отже саме господарське товариство стає власником майна після вчинення певних дій його засновниками та учасниками, а останні набувають корпоративні права, передбачені законом та установчими документами товариства. При цьому законом не передбачено права акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Разом із цим, відповідно до пункту 140 Закону України "Про Державну програму приватизації" до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, між іншим, відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ.

Судом також установлено, що відповідно до Закону України "Про Державну програму приватизації" та реєстру державних корпоративних прав план розміщення акцій ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" не виконаний.

Згідно пункту 162 зазначеного Закону контроль за виконанням цієї Програми здійснює, між іншим, Фонд державного майна України у межах своєї компетенції, визначеної законодавством.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 15, 16, 216 Цивільного кодексу України та погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову ФДМУ, суд касаційної інстанції, з огляду на наведене, не звернув увагу на ту обставину, які саме права та охоронювані законом інтереси ФДМУ порушено неповерненням спірного майна на користь ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та чи наділена вказана особа повноваженнями на пред'явлення такого позову.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ФДМУ є заінтересованою особою в розумінні статті 216 Цивільного кодексу України та наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 11125 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року в частині залишення без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ФДМУ підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України, постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року в частині залишення без змін постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року та рішення господарського суду Рівненської області від 20 січня 2011 року в частині задоволення позовних вимог Фонду державного майна України до ЗАТ "Рівненський ливарний завод", ТОВ "Компанія "Партнер", ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" про зобов'язання повернути майно скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

О. І. Потильчак

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали