ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14.12.2011 р.

Справа N 19/5005/6079/2011


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Губенко Н. М., суддів - Гольцової Л. А., Іванової Л. Б. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2011 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі N 19/5005/6079/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання договору недійсним (у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Ковш Д. В.; відповідача - Гіленко А. М.).

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О. В. від 13.12.2011 N 03.07-05/756 розгляд справи N 19/5005/6079/2011 господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючого - Губенко Н. М., суддів - Гольцова Л. А., Іванова Л. Б., встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсними пунктів 2.13.3, 3.2.2.4, 3.2.7, 3.3.15, 3.3.17, 3.3.19, 3.3.21, 6.2 договору відновлювальної кредитної лінії N 991/263/07 від 26.12.2007 та визнання частково недійсним пункту 3.2.6 наведеного договору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т. 2 а. с. 130 - 134).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2011 у справі N 19/5005/6079/2011 (суддя Петренко І. В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 (колегія суддів у складі: Науменко І. М. - головуючий суддя, судді Мороз В. Ф., Антонік С. Г.) позов задоволено. За рішенням визнано недійсними пункти 2.13.3, 3.2.2.4, 3.2.7, 3.3.15, 3.3.17, 3.3.19, 3.3.21, 6.2 договору від 26.12.2007 N 991/263/07 відновлювальної кредитної лінії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Лермонтовського відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"; визнано частково недійсним пункт 3.2.6 договору від 26.12.2007 N 991/263/07 відновлювальної кредитної лінії, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Лермонтовського відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у п. п. 1.1.1, 3.3.6.1, 3.3.15 договору.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Криворізького відділення Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі N 19/5005/6079/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-КР" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі N 19/5005/6079/2011 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Зокрема, підставами направлення справи N 13/104-10 господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд стало те, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про задоволення позову частково, неправильно застосували ст. ст. 651 - 654 Цивільного кодексу України; встановивши невідповідність пунктів спірного договору Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" та ст. 10561 Цивільного кодексу України, не врахували, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що під час здійснення судами першої та апеляційної інстанцій нового розгляду справи, ними в порушення ч. 1 ст. 11112 ГПК України, ігноруючи вказівки суду касаційної інстанції, не були досліджені обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у справі N 13/104-10.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон), до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 2 Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею (ч. ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону), третейська угода є недійсною.

Статтею 14 вказаного Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.

Однак, за результатами нового розгляду суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про недійсність п. 6.2 договору (третейське застереження), не врахували наведені норми чинного законодавства.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі N 19/5005/6079/2011.

Справу N 19/5005/6079/2011 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

 

Головуючий, суддя

Н. М. Губенко

Судді:

Л. А. Гольцова

 

Л. Б. Іванова





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали