ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.11.2011 р.

Справа N 6/69пд/2011


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді  Остапенка М. І., суддів - Гончарука П. А., Стратієнко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Рос І Я" на рішення господарського суду Луганської області від 23 червня 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року у справі N 6/69пд/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр Рос І Я" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення - 2003" про визнання договору недійсним (за участю представників сторін: від позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився), встановив:

У квітні 2011 року ТОВ "Торговий центр РОС І Я" звернулось до господарського суду із позовом про визнання недійсним укладеного з ТОВ "Автотранспортні перевезення-2003" договору N 05/05/09 від 5 травня 2009 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23 червня 2011 року (суддя - Т. Василенко), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року (головуючий - Н. Будко, судді - Н. Акулова, І. Бойко), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 5 травня 2009 року між ТОВ "Торговий центр РОС І Я" в особі директора Каплун Л. В., яка діє на підставі статуту (замовник) і ТОВ "Автотранспортні перевезення-2003" (виконавець), в особі директора Попова К. П., який діє на підставі статуту з іншого боку укладено договір на надання послуг N 05/05/09, за умовами якого виконавець (відповідач) надає транспортні засоби у кількості 10 одиниць, що здійснюють пасажирські перевезення, в якості рекламних носіїв для розміщення рекламної інформації про замовника (позивач), а останній оплачує надані послуги.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, вартість послуг за розміщення реклами на одному транспортному засобі складає 541,67 грн., крім того ПДВ 20 % - 107,33 грн., всього - 650,00 грн. Щомісячна сума оплати узгоджується сторонами виходячи з кількості транспортних засобів та зазначається в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно із пунктом 3.3 договору, оплата послуг здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), а у разі неотримання від замовника підписаного акту-протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 4 травня 2010 року, а в частині зобов'язання - до повного їх виконання. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що спірний договір з боку ТОВ "Торговий центр РОС І Я" підписано директором Каплун Л. В. з перевищенням наданих їй повноважень. Крім того, позивач наголошував, що при укладені договору сторони не досягли згоди щодо всіх його істотних умов, а саме - предмета договору.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття виконаних робіт (а. с. 56 - 60) та банківськими виписками (а. с. 79 - 88) підтверджується, що сторони прийняли правочин до виконання, а саме на виконання умов договору за період з 31 травня 2009 року по 30 листопада 2009 року відповідач надав, а позивач прийняв послуги за спірним договором.

Що стосується доводів позивача про недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, а саме предмету договору, то господарські суди дійшли правильного висновку про те, що розділом 1 вказаного договору сторони визначили предмет договору, а саме - надання транспортних засобів для розміщення реклами підприємства позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач знав про відсутність повноважень у директора ТОВ "Торговий центр РОС І Я" Каплун Л. В. на підписання спірного договору.

Посилання скаржника в обґрунтуванні касаційної скарги матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр РОС І Я" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 23 червня 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2011 року у справі за N 6/69пд/2011 - без змін.

 

Головуючий, суддя:

М. Остапенко

Суддя

П. Гончарук

Суддя

Л. Стратієнко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали