ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

12.06.2018 р.

Справа N 927/976/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Ткач І. В., ОСОБА_2, за участю секретаря судового засідання - Низенко В. Р., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" на рішення господарського суду Чернігівської області у складі судді Фетисова І. А. від 06.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Зеленіна В. О., Ткаченка Б. О., Мартюк А. І. від 15.03.2018 за позовом ОСОБА_3 до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра", 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", про визнання контракту на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363 від 21.03.2016 року недійсним за участю представників: позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідача-1: К. Я. В., С. Т. І., відповідача-2 - К. О. О., встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним контракту на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363 від 21.03.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний контракт було укладено від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" неуповноваженою особою, рішення загальних зборів товариства про погодження укладення контракту та надання повноважень керівнику товариства не приймалось, підпис на контракті від імені керівника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та відбиток печатки товариства місять ознаки підробки, тобто контракт був укладений поза межами волевиявлення відповідача-2, за відсутності волевиявлення позивача, який є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 80 %, порушує його корпоративні права на управління товариством, що відповідно до частин 2, 3 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання контракту недійсним.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним контракт на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363 від 21.03.2016, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра". Стягнуто з кожного відповідача на користь позивача по 800,00 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач, як учасник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 80 %, який має беззаперечне право на участь в управлінні товариством шляхом прийняття участі у загальних зборах учасників товариства, має право на оспорювання правочинів, укладених товариством, в тому числі і контракту N 05/2363 від 21.03.2016. Суди дійшли висновку про те, що спірний контракт був укладений без волевиявлення позивача на його укладення, оскільки факт проведення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" 21.03.2016, участі в них позивача та прийняття рішень на зазначених загальних зборах про укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" спірного контракту та уповноваження керівника товариства на укладення контракту, оформлених протоколом N 21/03 від 21.03.2016, є недоведеним, протокол загальних зборів N 21/03 від 21.03.2016 містить ознаки підроблення, про що свідчить висновок експертизи N 980 від 27.07.2017, проведеної в кримінальному провадженні, порушеному за фактом підробки протоколу, оригінал протоколу в матеріалах справи відсутній, а копія протоколу не є належним доказом у справі. За висновком судів, відповідач-1 був обізнаний з положеннями Статуту відповідача-2, в тому числі і з тими, які стосуються обмеження повноважень керівника товариства на укладення правочинів, а докази вчинення відповідачем-2 дій, які б свідчили про подальше схвалення спірного контракту відсутні в матеріалах справи. Крім того, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги встановлені в рішенні господарського суду Чернігівської області у справі N 927/1116/17 обставини того, що 21.03.2016 загальні збори учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" не проводились та жодні рішення не приймались. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що факти, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі N 927/1050/16 не мають преюдиціального значення у даній справі з огляду на те, що суб'єктний склад сторін у справах N 927/1050/16 та N 927/976/17 не є тотожним, а відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України позивач, який не був учасником справи N 927/1050/16, має право спростовувати обставини, які були предметом розгляду у вказаній справі. За висновком судів, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі N 927/1050/16 відсутні встановлені факти та обставини щодо учасників справи N 927/976/17, зокрема щодо проведення 21.03.2016 загальних зборів товариством відповідача-2 та правомірного прийняття ними рішень, обізнаності всіх учасників контракту з процедурою укладення контрактів, а також щодо порушення прав та інтересів позивача як учасника відповідача-2 у зв'язку з укладенням контракту, натомість наявні оціночні судження суду, які не можуть мати преюдиційного значення для даної справи.

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування та порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про те, що:

- суди порушили правила про преюдицію, встановлені частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017, та частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла після 15.12.2017, та не прийняли до уваги те, що ОСОБА_3 (позивач у даній справі) приймав участь у справі N 927/1050/16, викликався судом в судове засідання для дачі пояснень по справі. Не врахували висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16.08.2017 у справі N 6-490цс17 (Постанова N 6-490цс17), про те, що преюдиційним може бути судове рішення для учасників провадження, суб'єктний склад сторін якого не є повністю тотожним, однак стосується конкретного учасника або встановлює певну обставину. За твердженням відповідача-1, господарські суди попередніх інстанцій повністю проігнорували встановлені господарськими судами у справі N 927/1050/16 обставини, факти та висновки про те, що керівник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", укладаючи та підписуючи спірний контракт, діяла в межах повноважень, наданих їй загальними зборами учасників відповідача-2, не перевищила свої повноваження, що виключає наявність підстав для визнання контракту недійсним;

- суди порушили вимоги статей 97, 99 Цивільного кодексу України та статті 41, 59, 62 Закону України "Про господарські товариства" та дійшли помилкового висновку про відсутність у керівника відповідача-2 повноважень на укладення та підписання спірного контракту. За твердженням скаржника, наявність обмежень повноважень керівника відповідача-2 на укладення угод, сума яких перевищує встановлений Статутом відповідача-2 розмір потребує саме подальшого затвердження загальними зборами, а не надання зборами згоди або попереднього погодження, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій, у зв'язку з чим, скаржник зазначає про те, що керівник відповідача-2 відповідно до Статуту має право укладати та підписувати угоди, сума яких перевищує встановлений статутом відповідача-2 розмір, а відсутність затвердження загальними зборами учасників товариства укладеного директором контракту не може мати наслідком визнання його недійсним;

- суди дійшли помилкового висновку про те, що рішення господарських судів у справі N 927/1050/16 ґрунтувались на наявності протоколу загальних зборів учасників відповідача-2 N 21/03 від 21.03.2016 та не врахували те, що суди у зазначеній справі керувались саме положеннями Статуту відповідача-2 та нормами статей 41, 59, 62 Закону України "Про господарські товариства";

- суди дійшли помилкового висновку про те, що права позивача є порушеними та він має право на звернення до суду з позовом у даній справі, оскільки не прийняли до уваги те, що статутом відповідача-2 не віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників вирішення питання щодо надання згоди або погодження, надання повноважень на укладення договорів, у зв'язку з чим зазначає про те, що керівник відповідача-2 мала усі повноваження на укладення та підписання спірного контракту з відповідачем-1 без згоди чи погодження загальних зборів учасників відповідача-2. За твердженням скаржника, суди не врахували судову практику, відповідно до якої учасник товариства не має право звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, у зв'язку з чим судам належить відмовляти учасникам товариства у задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів, вчинених господарським товариством;

- суд апеляційної інстанції неправомірно послався на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.02.2018 року у справі N 927/1116/17, яке на набрало законної сили;

- суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не дослідили належним чином докази у даній справі та не надали їм належної оцінки, зокрема не встановили, яким чином позивач отримав висновок експерта N 980 від 27.07.2017, який відноситься до матеріалів досудового розслідування, чи мав позивач розголошувати матеріали досудового розслідування та чи існує оригінал зазначеного висновку. Скаржник зазначає про те, що висновок експерта N 980 від 27.07.2017 не має значення для даної справи та не є належним доказом у справі, оскільки наявність або відсутність протоколу загальних зборів учасників відповідача-2 N 21/03 від 21.03.2016 не має ніякого значення та не впливає на дійсність контракту.

У відзивах на касаційну скаргу позивач та відповідач-2 просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі встановили всі обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушили норми процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" (покупець, відповідач-1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (продавець, відповідач 2) укладено контракт на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363, відповідно до умов пунктів 1.1, 3.1 якого у порядку та на умовах, передбачених даним контрактом, постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця насіння соняшнику врожаю 2016 року в кількості 20000 метричних тон +/- 5 % за вибором покупця, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Відповідно до пункту 3.3 контракту попередня загальна вартість товару, що постачається згідно з даним контрактом складає 194197400,00 грн. з ПДВ, що еквівалентно 7400000 доларів США згідно середньозваженого курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України за результатами закриття торгівельної сесії по відношенню до курсу гривні до долару США.

Згідно з пунктом 9.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом.

ОСОБА_3 є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 80 % та звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним укладеного між ними контракту на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363 від 21.03.2016, посилаючись на те, що контракт може мати своїм наслідком зменшення активів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", що призведе до порушення його прав на отримання дивідендів, контракт порушує його корпоративні права на управління товариством, оскільки рішення загальних зборів товариства про погодження укладення контракту та надання повноважень керівнику товариства не приймалось, контракт було укладено від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" неуповноваженою особою, підпис на контракті від імені керівника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та відбиток печатки товариства місять ознаки підробки.

Відповідно до статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дати прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату звернення ОСОБА_3 з позовом у даній справі, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства має право, зокрема брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Зазначене право на участь в управлінні товариством передбачено також пунктом 1 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, абзацом 1 частини 1 статті 88 Господарського кодексу України та реалізується акціонерами шляхом участі у зборах акціонерів товариства, яке є найвищим органом управління акціонерного товариства і приймає рішення з різних питань діяльності товариства, у тому числі віднесені до виняткової компетенції зборів.

Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у справі є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 80 %.

Аналіз наведених вище норм матеріального права свідчить про те, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що спірний контракт порушує його корпоративні права на управління товариством, оскільки сума контракту перевищує суму, на яку директор товариства має повноваження укладати правочини, а рішення загальних зборів товариства про погодження укладення контракту та надання повноважень керівнику товариства не приймалось.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, як учасник, якому належить 80 % статутного фонду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", має беззаперечне право на участь в управлінні товариством шляхом прийняття участі у загальних зборах учасників товариства, а отже, має право на оспорювання контракту N 05/2363 від 21.03.2016, укладеного товариством, враховуючи те, що укладення такого контракту є похідним від прийняття рішення учасниками Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" щодо надання згоди директору на укладення контракту.

Наведеним спростовуються посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що позивач не має права на оскарження спірного контракту. Зазначені твердження скаржника є такими, що не відповідають положенням статті 92, 97, 98, 145 Цивільного кодексу України, 167 Господарського кодексу України, статті 59 Закону України "Про господарські товариства" та пунктів 9.6.1, 9.9.3 Статуту Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", аналіз яких в їх сукупності свідчить про те, що учасник товариства має право на участь в управлінні господарською діяльністю товариства через органи товариства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зокрема, частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний контракт на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363 від 21.03.2016 підписано від імені відповідача-1 виконуючим обов'язки генерального директора Ш. Ю. Г., який діяв на підставі Статуту, та від імені відповідача-2 директором К. А. М., яка діяла на підставі Статуту, про що зазначено в преамбулі до контракту.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно з частиною 1 статті 143 Цивільного кодексу України статут є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктами 9.1, 9.2 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного контракту передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління є загальні збори його учасників і виконавчий орган. Вищим органом товариства є загальні збори його учасників або призначених ними представників.

Пунктом 9.6.1 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі із тих, що передані загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до пунктів 9.9.1 - 9.9.4 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" поточне керівництво діяльністю товариства здійснює директор. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, зокрема укладає та підписує від імені товариства договори, контракти, інші правочини, сума яких не перевищує 1000000,00 грн. або еквівалент в іноземній валюті на одного контрагента та з врахуванням інших обмежень, передбачених Статутом товариства. Директор зобов'язаний добросовісно і розумно діяти в інтересах товариства, не перевищувати своїх повноважень. Обмеження повноважень директора, що передбачені цим Статутом, у відносинах із третіми особами мають юридичну силу тільки у випадках, за яких третя особа за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного контракту, не містив положень, які б надавали директору товариства право самостійно укладати правочини, сума яких перевищує 1000000,00 грн.

Однак, як встановлено судами, в пункті 3.3 контракту передбачено, що попередня загальна вартість товару, що постачається згідно з даним контрактом складає 194197400,00 грн. з ПДВ, що еквівалентно 7400000 доларів США згідно середньозваженого курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України за результатами закриття торгівельної сесії по відношенню до курсу гривні до долару США. Тобто сума спірного договору, укладеного керівником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра", значно перевищує визначену в статуті суму, на яку директор товариства має право укладати правочини від імені товариства без надання згоди на їх укладення загальними зборами учасників товариства.

Судами встановлено, що в матеріалах справи міститься не завірена належним чином копія протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" N 21/03 від 21.03.2016, відповідно до якого загальними зборами було вирішено: укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" контракт на поставку насіння соняшнику врожаю 2016 року в кількості 20000 тон +/- 5 % за ціною еквівалентною 380,00 доларів США та надати виконавчому органу товариства - директору А. М. право підпису контракту N 21/03 на поставку сільськогосподарської продукції від 21.03.2016.

Оригінал протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" N 21/03 від 21.03.2016 жодною із сторін спору надано не було, а позивач, як учасник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", та відповідач-2 заперечують факт скликання, проведення 21.03.2016 загальних зборів учасників товариства та факт прийняття на зборах рішень про надання згоди на укладення спірного контракту та уповноваження директора товариства на підписання контракту, зазначають про те, що протокол N 21/03 від 21.03.2016 учасниками товариства не складався та не підписувався.

Крім того, судами встановлено, що за фактом підроблення підпису директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" К. А. М. та печатки товариства у контракті на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363 від 21.03.2016 та в протоколі загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" N 21/03 від 21.03.2016 Чернігівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області порушено кримінальне провадження N 12017270010005018.

Судами встановлено, що в межах зазначеного кримінального провадження була призначена судова технічна експертиза, за наслідками проведення якої було складено висновок N 980 від 27.07.2017, копія якого наявна в матеріалах справи. Висновком експерта N 980 від 27.07.2017 встановлено, що зображення відбитку печатки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", зображення підпису від імені ОСОБА_11, зображення граф та напису "Сторінка 1 з 1" у копії протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" N 20/07 від 20.07.2015 та у копії протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" N 21/03 від 21.03.2016 являються однаковими за місцем розташування відносно одне одного (є копіями одного й того ж документа).

Прийнявши до уваги встановлені зазначені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що копія протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" N 21/03 від 21.03.2016 містить ознаки підробки, у зв'язку з чим не може бути прийнята судом, як належний доказ проведення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та прийняття на цих зборах рішень про надання згоди на укладення спірного контракту та уповноваження директора товариства на його підписання.

Приймаючи до уваги встановлені судами обставини та відсутність в матеріалах оригіналу протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" N 21/03 від 21.03.2016, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача-1 в касаційній скарзі на те, що обставини наявності у директора відповідача-2 повноважень на укладення спірного контракту та погодження загальними зборами відповідача-2 укладення спірного контракту були встановлені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі N 927/1050/16, яка набрала законної сили, і є преюдиційними для даної сили, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне положення було закріплене в частині 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017.

Проте, відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 (позивач), який не був учасником справи N 927/1050/16, наділений правом спростовувати обставини, які були предметом розгляду у вказаній справі.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в розумінні частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, тотожність суб'єктного складу у спорі полягає в участі особи в процесі в якості його учасника (позивача, відповідача або третьої особи). Однак, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у даній справі не був учасником процесу у справі N 927/1050/16, у зв'язку з чим колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача-1 про те, позивач брав участь у розгляді у справі N 927/1050/16.

Крім того, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій за результатами аналізу наявних в матеріалах справи копій судових рішень у справі N 927/1050/17, господарськими судами не досліджувались та не встановлювались обставини проведення 21.03.2016 загальних зборів учасників товариства відповідача-2 та правомірного прийняття ними рішень, обставини обізнаності всіх учасників контракту щодо процедури укладення контрактів, а також питання про порушення прав та інтересів позивача як учасника відповідача-2 у зв'язку з укладенням спірного контракту. В постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі N 927/1050/16 відсутні встановлені факти та обставини щодо учасників справи N 927/976/17, натомість наявні оціночні судження суду, які не можуть прийматися до уваги як преюдиційні обставини. Наведеним спростовуються твердження відповідача-1 про преюдиційність постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі N 927/1050/16 для даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт скликання, проведення 21.03.2016 загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", участі у зборах позивача та прийняття на цих зборах є недоведеним.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента; вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що в преамбулі спірного контракту на поставку сільськогосподарської продукції N 05/2363 від 21.03.2016 та контрактів, які були укладені між відповідачами до укладення спірного контракту, зазначено, про те, що від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" діє директор К. А. М., яка діє на підставі Статуту, що, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, свідчить про те, що контрагент за контрактом - Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" був обізнаний зі Статутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", зокрема у частині, яка стосується відповідних повноважень осіб, які діють від імені Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", в тому числі був обізнаний про наявність обмежень повноважень директора товариства на укладення правочинів, сума яких не дозволяє директору товариства підписувати їх від імені товариства без дозволу загальних зборів учасників товариства. Наведеним спростовується твердження відповідача 1 про те, що він був необізнаний щодо наявних у директора відповідача-2 обмежень повноважень. Крім того, спірний контракт не містить посилань на те, що директор Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", яка підписала контракт, діяла на підставі рішення загальних зборів учасників товариства N 21/03 від 21.03.2016.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в матеріалах справи відсутні докази вчинення самим відповідачем-2 або його учасниками дій, направлених на виконання договору, тобто відсутні докази наступного схвалення спірного правочину.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, доводи відповідача-1, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що під час укладання спірного контракту директор Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" діяв з перевищенням повноважень, наданих йому Статутом, а спірний контракт вчинено з порушенням корпоративних прав позивача, як учасника відповідача-1 з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 80 %, на управління справами товариства, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі, задовольнивши позовні вимоги повністю.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі N 927/976/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

О. Баранець

Судді:

І. Ткач

 

В. Студенець




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали