ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Романюка Я. М., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання кредитного договору частково, а додаткового до нього договору повністю недійсними, за заявою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 червня 2010 року (Ухвала N 6-5334св10), встановив:

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", перетвореного в подальшому в публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"), про визнання кредитного договору частково, а додаткового до нього договору повністю недійсними. Позивачка зазначала, що 19 жовтня 2007 року уклала з відповідачем кредитний договір, за яким одержала кредит в сумі 50803 доларів США під 13 процентів річних на строк до 18 жовтня 2032 року. Серед іншого кредитний договір передбачав можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом та встановлював порядок такої зміни. 18 листопада 2008 року вона отримала з банку листа з пропозицією змінити розмір процентів за користування кредитом з 13 до 16,5 процентів, починаючи з 20 листопада 2008 року, шляхом укладення додаткового договору. Вважаючи таку пропозицію неприйнятною для себе, вона відмовилася від укладення додаткового договору на запропонованих банком умовах. Однак, банк в односторонньому порядку змінив розмір процентів за користування кредитом. У зв'язку з цим позивачка просила визнати пункт 5.1.3 кредитного договору, який встановив порядок зміни розміру процентів за користування кредитом, недійсним як такий, що є дискримінаційним щодо неї як споживача фінансової послуги і суперечить ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а також визнати недійсним додатковий до кредитного договір від 20 листопада 2008 року з підстав його невідповідності ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та змісту основного договору.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 жовтня 2009 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Пункт 5.1.3 кредитного договору, укладеного 19 жовтня 2007 року ОСОБА_1 з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", і додатковий до кредитного договір від 20 листопада 2008 року визнано недійсними.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 червня 2010 року (Ухвала N 6-5334св10), як судом касаційної інстанції, касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" просить скасувати зазначену вище ухвалу касаційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Кренець О. С. на підтримання заяви, перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що передбачена п. 5.1.3 укладеного сторонами кредитного договору можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом є несправедливою щодо позичальника як споживача фінансової послуги і суперечить ст. ст. 11 та 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, відповідно до ст. 10561 ЦК України, яка, на думку апеляційного суду, має зворотну дію в часі, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку є нікчемною.

Однак, з висновком суду про зворотну дію в часі ст. 10561 ЦК України погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

ЦК України доповнено ст. 10561, яка встановлює заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності 10 січня 2009 року. Цей закон не скасовує і не пом'якшує цивільної відповідальності особи, відтак, не має зворотної дії в часі.

Саме такого висновку дійшов суд касаційної інстанції у справі N 6-36681св10 (Рішення N 6-36681св10), на рішення в якій як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права посилається у своїй заяві ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Судом установлено, що договір, який серед іншого передбачав можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом та встановлював порядок такої зміни, сторонами укладено в жовтні 2007 року, тобто до набрання чинності ст. 10561 ЦК України. Змінився розмір процентів за користування кредитом по ініціативі банку в листопаді 2008 року, тобто також до набрання чинності цим законом.

Апеляційний суд на це уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зворотну дію у часі зазначеного закону. Безпідставно погодився з таким висновком і суд касаційної інстанції.

Таким чином, в цій частині судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах і відповідно до п. 1 ст. 355 ЦПК України є підставою для скасування постановленої ним ухвали і направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Щодо посилання заявника на неоднакове застосування касаційним судом Закону України "Про захист прав споживачів", то як на приклади такого застосування заявник посилається на рішення суду касаційної інстанції, у яких той вказав, що Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України "Про захист прав споживачів" не застосовуються.

Однак, у справі, яка розглядається, йдеться про застосування ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" при укладенні кредитного договору, а не при його виконанні.

Таким чином, в цій частині посилання заявника не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Що ж до посилання заявника на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 651 ЦК України, то згідно з рішенням апеляційного суду, з яким погодився суд касаційної інстанції, ст. 651 ЦК України суд при вирішенні спору не застосував.

Керуючись п. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 3604, п. 1 ч. 1 ст. 3603 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 червня 2010 року (Ухвала N 6-5334св10) скасувати і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Я. М. Романюк

Судді:

М. І. Балюк

В. П. Барбара

І. С. Берднік

Л. Ф. Глос

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

М. І. Гриців

В. С. Гуль

В. І. Гуменюк

А. А. Ємець

В. В. Заголдний

М. Р. Кліменко

М. Є. Короткевич

В. І. Косарєв

О. В. Кривенда

В. В. Кривенко

О. Т. Кузьменко

Н. П. Лященко

В. Л. Маринченко

Л. І. Охрімчук

М. В. Патрюк

В. Ф. Пивовар

П. П. Пилипчук

О. І. Потильчак

Б. М. Пошва

А. І. Редька

Ю. Л. Сенін

Т. С. Таран

Ю. Г. Тітов

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали