ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.12.2017 р.

Справа N 916/161/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Ємельянова А. С. (доповідач у справі), суддів: Ковтонюк Л. В., Нєсвєтової Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії на рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2017 р. (суддя Щавинська Ю. М.)та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 р. (судді: Туренко В. Б., Філінюк І. Г., Лавриненко Л. В.) у справі N 916/161/17 господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії про визнання наявності та відсутності права та стягнення 6647301 грн. 90 коп., за участю представників: від позивача - К. Д. П., свідоцтво НОМЕР_1 від 27.12.2011 р., ордер серія [...], договір б/н від 11.01.2017 р., від відповідача - Л. О. В., свідоцтво серія НОМЕР_2 від 27.04.2016 р., ордер [...], К. В. Ю., свідоцтво НОМЕР_3 від 08.12.2006 р., довіреність [...], встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії (далі - відповідач), в якій просило суд:

- визнати за позивачем право на застосування коефіцієнта 0,7 відповідно до умов договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) N 1433-П-ОДФ від 31.12.2015 р. та абз. 12 п. 3 розд. II Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України N 541 від 18.12.2015 р. (Тарифи N 541), при перевантаженні навалом зернових вантажів із застосуванням в технологічному процесі перевантаження перевантажувальної машини ПМ-1200У1 та/або Ланцюгового транспортеру типу Т120G та/або Ланцюгового транспортувального комплексу типу ZEO-DC, продуктивність яких становить не менше 500 тонн на годину відповідно до технічної документації на вказані машини, незалежно від місця розташування таких перевантажувальних машин безпосередньо на причалі чи на іншій території Одеського морського порту;

- визнати відсутнім право відповідача вимагати від позивача документи та інформацію щодо фактичної продуктивності навантаження перевантажувальної машини ПМ-1200У1, Ланцюгового транспортеру типу Т120G, Ланцюгового транспортувального комплексу типу ZEO-DC;

- визнати відсутнім право відповідача не застосовувати коефіцієнт 0,7 при перевантаженні позивачем навалом зернових вантажів із застосуванням в технологічному процесі перевантаження перевантажувальної машини ПМ-1200У1 та/або Ланцюгового транспортеру типу Т120G та/або Ланцюгового транспортувального комплексу типу ZEO-DC, продуктивність яких становить не менше 500 тонн на годину відповідно до технічної документації на вказані машини, незалежно від місця розташування таких перевантажувальних машин безпосередньо на причалі чи на іншій території Одеського морського порту;

- стягнути з відповідача на користь позивача 6600064 грн. 15 коп. коштів, які були набуті відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок незастосування коефіцієнта 0,7;

- стягнути з відповідача на користь позивача 47237 грн. 75 коп. коштів, які були набуті відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок стягнення з позивача штрафних санкцій за договором про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) N 1433-П-ОДФ від 31.12.2015 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2017 р. у справі N 916/161/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 р., позов задоволено частково.

Місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що у вказаних позивачем випадках при визначенні плати за договором про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) N 1433-П-ОДФ від 31.12.2015 р. слід застосувати коефіцієнт 0,7.

Наведене стало підставою для задоволення позовної вимоги про визнання відповідного права у позивача.

При цьому, попередні судові інстанції також стягнули з відповідача на користь позивача 6600064 грн. 15 коп. коштів набутих відповідачем внаслідок не застосування коефіцієнт 0,7 та 47237 грн. 75 коп. коштів стягнутих відповідачем з позивача, як штрафних санкцій за договором про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) N 1433-П-ОДФ від 31.12.2015 р. через несвоєчасне внесення частини оплати за надання послуг, яка була нарахована внаслідок незастосування понижувального коефіцієнту.

За висновками попередніх судових інстанцій, в розумінні приписів ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, вищевказані грошові кошти є збитками.

Щодо відмови в іншій частині заявлених позовних вимог, як місцевий, так і апеляційний господарські суди, зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання відсутніми права у відповідача) є неефективним, не відповідає приписам чинного законодавства та не вплине на законні права та інтереси позивача. В свою чергу, задоволення вимоги про визнання відсутнім у відповідача права вимагати від позивача надання певних документів суперечить положенням Зводу звичаїв морського порту Одеса, за яким надання таких документів є обов'язковим.

Не погоджуючись з рішеннями, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 р., рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2017 р. в частині задоволення позовних вимог та в цій частині відмовити в позові.

Подану касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач, зокрема, вважає, що застосування коефіцієнта 0,7 можливе лише при фактичному досягненні продуктивності навантаження судна протягом обробки у морському порту не менше 500 тонн на годину перевантажувальною машиною, розміщеною у межах причалу або над причалом.

Крім того, на думку скаржника, стягнуті з нього грошові кошти не можна вважати збитками, оскільки внесення оплати за договором у відповідних розмірах здійснювалось позивачем добровільно, а не внаслідок вчинення цивільного правопорушення відповідачем.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2017 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Стратієнко Л. В., судді: Кондратова І. Д., Нєсвєтова Н. М., касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.11.2017 р.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.11.2017 р., у зв'язку з призначенням судді Стратієнко Л. В. суддею Верховного Суду (Указ Президента України N 357/2017 від 10.11.2017 р. (Указ N 357/2017)), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 р. для розгляду справи N 916/161/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А. С., суддів: Кондратової І. Д., Нєсвєтової Н. М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 р. судовою колегією у новому складі касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.12.2017 р.

У зв'язку із запланованою відпусткою судді Кондратової І. Д., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2017 р. для розгляду справи N 916/161/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А. С., суддів: Ковтонюк Л. В., Нєсвєтової Н. М.

В судовому засіданні 04.12.2017 р. було оголошено перерву на 11.12.2017 р.

В судовому засіданні 11.12.2017 р. було оголошено перерву на 13.12.2017 р.

Представник позивача до початку судового розгляду, керуючись приписами ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 04.12.2017 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи N 916/161/17 встановлено, що 31.12.2015 р. відповідачем (портовий оператор) та позивачем (адміністрація) укладено договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) N 1433-П-ОДФ, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 19.04.2016 р.), адміністрація зобов'язалась забезпечити доступ портового оператора до причалу(ів) N 38, 42, 43, 44, 45, 46, 47, що перебуває у господарському віданні адміністрації, а портовий оператор зобов'язався сплатити адміністрації за доступ до причалу (ів). Послуга надається з метою забезпечення виконання портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі (ах) у межах його (їх) паспортних довжини та ширини.

Відповідно до п. 3.1 договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу до портового оператору до причалу(ів), що перебуває у господарському віданні адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України N 541 від 18.12.2015 р. (Тарифи N 541) Для нарахування плати портовий оператор надає до адміністрації протягом 2 робочих днів після завершення звітного місяця інформацію та документи, передбачені додатком 2.1 до цього договору, а в електронній формі - до 1 числа місяця наступного за звітним. На підставі додатку 2.1 адміністрація складає у двох примірниках акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за звітний місяць протягом 3 робочих днів з дати отримання від портового оператора документів та інформації, передбачених додатком 2.1 до цього договору.

Спір, що є предметом розгляду в межах даної судової справи, виник між сторонами через те, що за твердженнями позивача, портовий оператор повинен застосувати понижувальний коефіцієнту 0,7 при перевантаженні навалом зернових вантажів з використанням перевантажувальних машин, продуктивність навантаження яких за технічними параметрами складає не менше 500 тонн на годину. Проте, відповідач з наведеним не погоджується та нараховує позивачу плату за доступ портового оператора до причалу (ів) без врахування вищевказаного коефіцієнта.

З огляду на викладене, позивач просив суди визнати за ним право на застосування відповідного коефіцієнта та визнати у відповідача відсутнім право на незастосування такого коефіцієнту, а також визнати відсутнім право вимагати від позивача надавати документи та інформацію щодо фактичної продуктивності навантаження перевантажувальних машин.

Крім того, позивач вважає, що з відповідача має бути стягнуто 6600064 грн. 15 коп. коштів набутих відповідачем внаслідок не застосування коефіцієнту 0,7 при розрахунку розміру оплати за договором та 47237 грн. 75 коп. штрафних санкцій стягнутих ним з позивача за несвоєчасне внесення частини оплати, яка була нарахована без урахування понижуючого коефіцієнта.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач послався на те, що застосування відповідного понижувального коефіцієнту 0,7 можливо лише при досягненні фактичної продуктивності навантаження перевантажувальних машин не менше 500 тонн, а не за технічними параметрами таких машин. При цьому, перевантажувальні машини мають знаходитись безпосередньо на причалі (ах) або над ним (ними).

Вирішуючи спір у справі N 916/161/17 господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Наказом Міністерства інфраструктури України N 541 від 18.12.2015 р. (Тарифи N 541) затверджено Тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.

Абзацом 12 пункту 3 розділу II Тарифів (Тарифи N 541) встановлено, що у випадку, коли зернові вантажі перевантажуються на спеціалізованих терміналах із застосуванням перевантажувальних машин (з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину), до цих ставок за послуги для вантажу "Зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом" застосовується коефіцієнт 0,7.

Проаналізувавши наведене положення наказу Міністерства інфраструктури України N 541 від 18.12.2015 р (Тарифи N 541)., місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що основним критерієм визначення продуктивності, як підстави застосування понижувального коефіцієнту, мають бути незмінні технічні характеристики перевантажувальних машин, закладені виробником навантажувального обладнання, а не ситуативна продуктивність під час навантаження вантажів.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій визнали, що абз. 12 п. 3 розділу II Тарифів (Тарифи N 541), прямо передбачено в якості умови для застосування цього коефіцієнту розміщення перевантажувальної машини відповідної продуктивності саме на спеціалізованому терміналі (а не виключно тільки на причалі). Тобто, положення Тарифів (Тарифи N 541) не вимагають жодної конкретизації місця розташування перевантажувальної машини в рамках території спеціалізованого терміналу та жодного обмеження щодо місця розташування машини будь-якими складовими частинами терміналу (зокрема, причалом).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає наведені висновки попередніх судових інстанцій правомірними та обґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що визначені чинним законодавством способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи, що положення Конституції України та Конвенції мають найвищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб не передбачений законом, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши положення наказу Міністерства інфраструктури України від N 541 18.12.2015 р. (Тарифи N 541) (його мету, спрямованість, предмет правового регулювання) та здійснивши їх системний аналіз, дійшли обґрунтованого висновку про наявність у відповідача права на застосування понижувального коефіцієнту 0,7 при перевантаженні навалом зернових вантажів на спеціалізованих терміналах з використанням перевантажувальних машин, технічна продуктивність яких становить не менше 500 тонн на годину відповідно до технічної документації на такі машини.

Одночасно, за таких обставин, правомірним є і висновок місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6600064 грн. 15 коп. коштів набутих відповідачем внаслідок незастосування понижуючого коефіцієнту 0,7 та 47237 грн. 75 коп. коштів стягнутих відповідачем з позивача, як штрафних санкцій за договором про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) N 1433-П-ОДФ від 31.12.2015 р.

При цьому, слід зауважити, що акти виконаних робіт, складені сторонами відповідно до умов вищевказаного договору, підписувались позивачем із відповідними застереженнями щодо розміру оплати.

В свою чергу, стосовно вимог позивача про визнання відсутнім у відповідача права не застосовувати знижувальний коефіцієнт 0,7 попередні судові інстанції вказали, що наявність визнаного судом права позивача на застосування вказаного коефіцієнту у спірних правовідносинах кореспондується з обов'язком відповідача до його застосування і безумовним виконанням такого судового рішення. Тобто, для захисту порушених прав позивача достатнім є визнання за ним відповідного права у судовому порядку, а обраний спосіб захисту - визнання відсутнім права не застосовувати знижувальний коефіцієнт 0,7 не є у даному випадку ефективним та спроможним відновити права позивача, які останній вважає порушеними.

Поряд з цим, право відповідача вимагати від позивача документи та інформацію щодо фактичної продуктивності навантаження перевантажувальної машини ґрунтується на умовах п. 9.2 Зводу звичаїв морського порту Одеса, за якими подання відповідних документів є обов'язковим. Тому вимога про визнання відсутнім права вимагати подання таких документів задоволенню також не підлягає.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, з огляду на те, що оскаржувані рішення та постанова є такими, що прийняті господарськими судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій та зводяться до самостійного тлумачення відповідачем чинних норм права та положень підзаконних нормативно-правових актів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 р. та рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2017 р. у справі N 916/161/17 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

А.С. Ємельянов

Судді:

Л. В. Ковтонюк

 

Н. М. Нєсвєтова




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали