КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26.10.2017 р.

Справа N 826/7231/16

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Мельничука В. П., суддів: Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е., при секретарі Волощук Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року (Постанова N 826/7231/16) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання нормативного акта таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили в частині, встановила:

ОСОБА_2 звернувся до окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання нормативного акта таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили в частині. Свої вимоги обґрунтовує тим, що п. 1 (Наказ N 1395), 2 розділу 3 наказу МВС України N 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" (Наказ N 1395) суперечить нормам чинного законодавства, а саме: ст. 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 33 КУпАП, оскільки на місці вчинення правопорушення у позивача була відсутня можливість надати докази, які б дозволяли врахувати обставини справи, про які йдеться у вказаних вище нормах.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року (Постанова N 826/7231/16) у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_2 має водійське посвідчення НОМЕР_1, яке видане Хмельницьким МРЕВ 28.02.2006 року.

06.02.2016 року інспектором 3-ї роти, 4 батальйону патрульної поліції Головного управління патрульної поліції в м. Києві, лейтенантом поліції Т. А. О. була винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 (порушення дорожнього знака "Зупинка заборонена").

На заперечення ОСОБА_2 стосовно розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення інспектор повідомив, що у відповідності до наказу МВС України N 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" (Наказ N 1395) правопорушення зафіксовані не в автоматичному режимі - постанова виноситься на місці вчинення правопорушення.

Вважаючи те, що п. 1 (Наказ N 1395), 2 розділу 3 наказу МВС України N 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" (Наказ N 1395) порушує законні права та інтереси позивача в частині розгляду матеріалів адміністративного правопорушення на місці вчинення правопорушення, тобто таким чином обмежуючи право ОСОБА_2 надати докази, які б дозволяли врахувати всі обставини, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

02.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015 року. Відповідно до п. 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону (Закон N 580-VIII) з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Закон України "Про Національну поліцію" N 580-VIII від 02.07.2015 року (Закон N 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст. ст. 1 (Закон N 580-VIII) та 13 Закону України "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII) поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Національна поліція не належить до органів внутрішніх справ, та не входить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, а є самостійним центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII), Міністр внутрішніх справ України забезпечує нормативно-правове регулювання діяльності поліції, погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені поліцією та Міністерством внутрішніх справ України проекти законів, актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності поліції.

Згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ (Постанова N 878), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2015 року N 877, Міністр в процесі своєї діяльності видає накази та розпорядження.

Отже, Міністр внутрішніх справ наділений правом видавати нормативно - правові акти, що регламентують діяльність поліції шляхом видання наказів.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом N 1395 від 07.11.2015 року МВС України (Наказ N 1395) затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 розділу I (Наказ N 1395), п. 2 розділу III Інструкції (Наказ N 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

В той же час, ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частина 2 ст. 276 КУпАП визначає, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 1271 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Разом з тим, законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (ч. 6 ст. 276 КУпАП).

Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 (Закон N 580-VIII), 8 (Закон N 580-VIII), 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" (Закон N 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

За статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення Правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (зокрема, ч. 1, 2 і 3 ст. 122).

Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року N 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" затверджено Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації.

Пунктом 1.4 наказу N 34/5 інструкція - акт, який детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин.

Тобто оскаржувана позивачем Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (Наказ N 1395), прийнята Міністерством внутрішніх справ України на виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто спрямована на нормативне врегулювання діяльності поліцейських під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що інструкція це - правовий акт, створюваний органами управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності установ, підприємств, окремих їх підрозділів та служб, а також посадових осіб або громадян. Вона належить до категорії організаційних документів, що видаються міністерствами, установами, є нормативним актом, регламентуючим різні питання.

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Оскільки судом першої інстанції правильно було встановлено, що оскаржувані пункти 1 (Наказ N 1395), 2 розділу 3 наказу МВС України N 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" (Наказ N 1395) прийняті на виконання та у відповідності до вимог КУпАП, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення (Постанова N 826/7231/16) ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року (Постанова N 826/7231/16) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

В. П. Мельничук

Судді:

І. О. Лічевецький

 

В. Е. Мацедонська




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали