ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

07.11.2011 р.

N 2a/2570/5101/2011


(Витяг)

Позивач 5 жовтня 2011 року звернувся до суду із позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області і просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 30 вересня 2011 року N 0002651530.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач при складанні декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2011 року керувався нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток). При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі ст. 6 Закону про прибуток. Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону. Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону про прибуток у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 р. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, установлених цим пунктом. Отже, від'ємне значення (збитки) минулих років - це абсолютно законна складова валових витрат I кварталу 2011 року, оскільки їх включення до складу податкових витрат саме в цьому періоді (I квартал 2011 року) було передбачено тим самим п. 22.4 ст. 22 Закону про прибуток. Жодним чинним нормативно-правовим актом не заборонено платнику податків включати до складу валових витрат II кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року, який в свою чергу включає і від'ємне значення 2010 року, а тим більше п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ платнику податків навпаки вказано про необхідність включення від'ємного значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року до витрат II кварталу 2011 р. Отже, вважають, що позивач правомірно включив до складу валових витрат II кварталу 2011 року від'ємне значення оподаткування за I квартал 2011 року в розмірі 10236646,00 грн.

Представники позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та зазначили, що відповідно п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ п. 150.1 ст. 150 ПКУ застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками I кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат II календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками II, II і III кварталів, II-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за I квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто цією нормою, зокрема п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ законодавець врегульовує питання включення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в перехідному періоді, а саме перший - другий квартал 2011 року. Законодавцем також визначено, що розділ III ПКУ "Податок на прибуток підприємств", у тому числі й п. 150.1 ст. 150 ПКУ щодо витрат попереднього періоду та наступних періодів, застосовується починаючи саме з 01.04.2011 p., тобто II кварталу. А в п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлено, що в II кварталі 2011 року враховується від'ємне значення, саме отримане в I кварталі 2011 р. Щодо відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у декларації, то слід зазначити, що в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. N 114, відображається від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року. Тобто знову-таки в перехідний період першого - другого I кварталів 2011 року йдеться про врахування від'ємного значення саме I кварталу 2011 року (без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 2010 року). Отже, із положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ вбачається, що до складу від'ємного значення II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за I квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. Крім того, відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в II кварталі поточного року застосовуватись не можуть. Враховуючи те, що у зв'язку з набранням 01.04.2011 р. чинності розділом III ПКУ та відсутністю у ньому посилання на врахування у II кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, крім того, що виник за результатами діяльності у I кварталі 2011 р., від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 р., що увійшло до I кварталу 2011 р. відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону про прибуток до складу від'ємного значення II кварталу 2011 р. не включається.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

21 вересня 2011 року працівниками Ніжинської ОДПІ Чернігівської області було проведено камеральну перевірку за звітний податковий період - II квартал 2011 року декларації з податку на прибуток платника податку ТОВ, за результатами якої було складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 21.09.2011 р. N 1163/15-32750668.

Перевіркою було встановлено заниження ТОВ грошового зобов'язання з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року (від 09.08.2011 р. N 9006321897) на 10236646 грн., а саме: податкове зобов'язання, задеклароване платником, становить 14700937 грн., податкове зобов'язання, встановлене перевіркою, - 4464291 грн., заниження - 10236646 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року N 0002651530, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 10236646 грн.

Відповідно до ст. 150 ПКУ, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат I календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

У разі якщо від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками I кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до абзацу п'ятого п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при складанні декларації з податку на прибуток у першому кварталі 2011 року керувався нормами Закону про прибуток. При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі ст. 6 Закону про прибуток.

Відповідно до ст. 3 Закону про прибуток об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 та 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону про прибуток, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, установлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 цього Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Як вбачається з декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року при розрахунку рядка 08 "Об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-) ((±03 - (±06) - 07)" безпосередньо приймало участь від'ємне значення минулого податкового періоду (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства), тобто "+ чи - скоригований валовий дохід поточного періоду" мінус "+ чи - скориговані валові витрати поточного періоду" та мінус "+ чи - сума амортизаційних відрахувань".

У декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року позивачем до рядка 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року" задекларовано суму 13366350 грн.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначених норм, позивач дійшов висновку, що в новій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. N 114, яка складалася позивачем за II квартал 2011 року, і за якою відповідач проводив перевірку, для відображення від'ємного значення, розрахованого за результатами I кварталу 2011 року, передбачено рядок 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року)", тобто саме рядок 0.8 декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року.

Рядок 07 "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності = рядок 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" мінус рядок 04 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування", який в свою чергу вираховується (тобто бере участь у розрахунку) як сума рядка 05 "Витрати операційної діяльності, в тому числі" та рядка 06 "Інші витрати", який в свою чергу (рядок 06) вираховується як сума рядків з 06.1 по 06.6 включно, а рядок 06.6 в декларації за II квартал 2011 року і є тим від'ємним значенням об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року, який відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ підлягає включенню до витрат II календарного кварталу 2011 року.

Суд погоджується з висновком позивача, та зазначає, що норми ПКУ є схожими з нормами Закону про прибуток, а тому збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності та можуть враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто в цьому випадку законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому відповідно до пп. 4.1.4 ст. 4 ПКУ визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а п. 56.21 ст. 56 ПКУ вказує, що за умови, коли норми одного й того самого нормативно-правового акта суперечать одна одній та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до частини другої ст. 8 КАСУ суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Рішення) визнано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з тим, що:

відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим, а отже, не відповідало вимозі "якості" закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника;

національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника (платника податку), коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вищезазначених норм відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем також не було доведено.

Відповідно до частини третьої ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонню (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що позивачем при поданні декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року було дотримано всіх вимог законодавства, а тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 30.09.2011 р. N 0002651530, з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню. Враховуючи наведене, керуючись ст. 160 - 163 КАСУ, суд постановив:

Позов задовольнити.

 <...>

 

Суддя

С. Бородавкіна





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали