ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.11.2011 р.

N К-26106/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М. І. - головуючий, судді - Маринчак Н. Є., Степашко О. І., Усенко Є. А., Шипуліна Т. М., розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 у справі N 2а-44765/09/2070 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) до ДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.12.2009 N 0001081702/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8002,05 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 позов задоволено: оспорюваний акт індивідуальної дії визнано нечинним. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що сума перевищення платником єдиного податку законодавчо встановленого граничного обсягу виручки не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення по суті спору, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення від 26.10.2009 N 0001081702/0 та від 04.12.2009 N 0001081702/1 скасовані в частині донарахування СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 7946,40 грн.; в решті позову відмовлено. Названу постанову мотивовано, зокрема, тим, що застосований судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача шляхом визнання нечинними оскаржуваних актів індивідуальної дії не відповідає вимогам законодавства, тоді як податковим органом було правомірно включено до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані СПД ОСОБА_1 у 4 кварталі 2007 року та у 3 кварталі 2008 року (тобто з моменту втрати позивачем права на застосування пільгового режиму оподаткування). В решті апеляційний суд погодився з висновками окружного адміністративного суду у справі.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та прийняти нове рішення по суті спору. Основним мотивом касаційних вимог скаржником зазначено те, що з моменту перевищення суб'єктом малого підприємництва граничного обсягу виручки (яка є умовою перебування на спрощеній системі оподаткування) його доходи мають оподатковуватися за загальною системою.

У запереченні на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для визначення СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8002,50 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням став факт перевищення позивачем граничного обсягу виручки суб'єкта малого підприємництва з 14.08.2007 у період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, як це було зафіксовано ДПІ в акті від 07.10.2009 N 2007/17-2611001191 про результати виїзної планової перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Таким чином, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавством.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Відтак з огляду на з'ясований судами факт перевищення СПД ОСОБА_1 граничного обсягу виручки, установленої для платників єдиного податку, ДПІ було правомірно донараховано оспорювану суму податку з доходів фізичних осіб на суму такого перевищення.

Оскільки судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини даної справи, однак цим обставинам надано невірну правову оцінку, що призвело до ухвалення неправильних по суті спору рішень, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані постанови окружного та апеляційного адміністративних судів та повністю відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 у справі N 2а-44765/09/2070 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

М. І. Костенко

Судді:

Н. Є. Маринчак

 

О. І. Степашко

 

Є. А. Усенко

 

Т. М. Шипуліна

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали