ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.11.2011 р.

N К-404/08


Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів: головуючого - судді Пилипчук Н. Г., суддів Бившевої Л. І., Ланченко Л. В., Лосєва А. М., Нечитайла О. М., при секретарі Кравченко В. О. (за участю представника відповідача П. В. О., Генеральної прокуратури України Т. Ю. А.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову господарського суду м. Києва від 12.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 у справі N 25/141-А (22а-1949/07) за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним рішення, встановив:

НАК "Нафтогаз України" подано позов про визнання нечинним рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві про продаж пакету акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк", що належать НАК "Нафтогаз України".

Постановою господарського суду м. Києва від 12.04.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007, у задоволенні позову відмовлено.

НАК "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд касаційної інстанції вважає, що у судів були відсутні підстави вирішувати даний спір щодо оскарження рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві про продаж пакету акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк", що належать НАК "Нафтогаз України" по суті, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності із вимогами ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві було прийнято рішення від 24.04.2002 N 1/24-0120 про стягнення коштів та продаж інших активів НАК "Нафтогаз України" в рахунок погашення податкового боргу.

Чинність прийнятого відповідачем рішення від 24.04.2002 N 1/24-0120 підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2003 у справі N 11/126 про відмову у задоволенні позову про визнання його недійсним.

Після прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів податковим органом вживались заходи, направлені на стягнення активів боржника.

Предметом позову у даній справі N 25/141-А є вимоги про визнання нечинним рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві про продаж пакету акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк", що належать НАК "Нафтогаз України".

З вимог пп. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону випливає, що платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном), самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів.

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, рішення податкового керуючого про самостійне визначення складу активів, які підлягають продажу щодо пакету акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк", не приймалося, оскільки вказані активи НАК "Нафтогаз України" були самостійно виділені платником податків для продажу листом від 22.02.2007 N 10/5-270, про що складено акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, N 16 від 23.02.2007, підписаний податковим керуючим, заступником голови правління та затверджений заступником начальника податкового органу.

Як вбачається з позовної заяви та заяви, якою доповнено обґрунтування позовних вимог, позивач фактично пов'язує виникнення даного спору з проведенням податковим органом заходів, пов'язаних з організацією продажу активів, що перебувають у податковій заставі - пакету акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк", зокрема з призначенням аукціону з продажу таких активів. При цьому позивач посилається на включення таких активів до податкової застави без врахування конституційної вимоги щодо відповідності розміру податкової застави сумі податкового зобов'язання, а також на неможливість використання таких активів у якості джерел погашення податкової заборгованості.

Зважаючи на те, що податковим органом не приймалося рішення щодо якого заявлені позовні вимоги у даній справі, тобто відсутній оскаржуваний акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який би був спрямованим на регулювання тих чи інших відносин та породжував для платника податків певні правові наслідки, а також враховуючи доводи позивача, з яких він виходив, обґрунтовуючи позовні вимоги, суд касаційної інстанції вважає, що позивачем - платником податків було неправильно обрано спосіб захисту права, яке на його думку порушено податковим органом. У даному випадку позивач фактично не погоджується з поширенням податкової застави на такі активи як пакет акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк" та з використанням таких активів податковим органом як джерела погашення податкового боргу шляхом їх продажу, тобто спір стосується певних дій податкового органу.

За таких обставин, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції ухвалив:

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 12.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали