ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.02.2011 р.

N К-25172/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Кобилянського М. Г., суддів - Амєліна С. Є., Гаманка О. І., Тракало В. В., Юрченка В. В., секретаря - Латиніна І. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на службі, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2010 року, встановила:

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом. Зазначав, що відповідно до наказу МНС України від 04.09.2008 р. N 405о/с його було звільнено зі служби у відставку (зі зняттям з військового обліку) за підпунктом 5 пункту 103 (за службовою невідповідністю) Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі - Положення). Просив визнати нечинним та скасувати цей наказ як безпідставний. Також просив стягнути на його користь з відповідача 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 176 грн. 50 коп., які витратив на придбання ліків у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що сталося через неправомірні дії відповідача.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове - про задоволення позову. Стверджує, що пункт 103 Положення не містить підпункту 5, що зауважень до його роботи у керівництва не було, граничного віку він не досяг, придатний для подальшого проходження служби, з посади начальника Головного управління МНС України в Житомирській області у 2007 році був звільнений незаконно, у розпорядженні міністра перебував понад встановлений законом строк, звільнення проведене у період тимчасової непрацездатності, не враховано його статус як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. Також зазначає, що його не ознайомили з наказом про звільнення та не провели остаточного розрахунку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2003 року по грудень 2007 року перебував на посаді начальника Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Житомирській області. Згідно з наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11 грудня 2007 року N 541 його було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Підставою для цього стала необхідність проходження позивачем медичного обстеження в Центральній лікарсько-експертній комісії МНС України з метою визначення придатності до служби, оскільки була отримана інформація від Міністерства охорони здоров'я України про направлення позивача на лікування за кордон з діагнозом ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз, стенокардія напруги ФК III, гіпертонічна хвороба II ступеню, шлуночкова екстрастинсолія. З огляду на те, що такі захворювання можуть перешкоджати службі позивача в органах МНС, відповідачем 6 грудня 2007 року був виданий наказ N 432 про направлення його на обстеження до Центральної лікарсько-експертної комісії МНС України. Не погодившись з наказом N 541 від 11 грудня 2007 року, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку, просив поновити його на посаді. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, в задоволенні позову відмовлено. В подальшому, перебуваючи у розпорядженні міністра, позивач ухилився від виконання наказу N 432 від 6 грудня 2007 року і обов'язковий медичний огляд не пройшов. Вбачаючи в цьому порушення дисципліни та виходячи з положень пунктів 1.3, 1.5 і 2.4 Інструкції про порядок проведення атестування осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту відповідач через ГУ МНС України в Житомирській області запросив ОСОБА_1 на засідання Вищої атестаційної комісії МНС, яке було призначене на 31 липня 2008 року, для вирішення питання щодо подальшого проходження ним служби. Позивач на це засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим комісія, відповідно допункту 4.4 Інструкції, розглянула питання заочно і згідно з пунктом 4.7 Інструкції порушила перед міністром клопотання про звільнення його із служби у зв'язку зі службовою невідповідністю. Наказом міністра від 4 вересня 2008 року N 405 ОСОБА_1 звільнений із служби з цих підстав відповідно до підпункту 5 пункту 102 Положення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях відповідача при звільненні ОСОБА_1 зі служби протиправність не встановлена. Відмовлено і в задоволенні вимог про стягнення матеріальної і відшкодування моральної шкоди, з огляду на те, що вони є похідними.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовими рішеннями по справі за позовом ОСОБА_1 про поновлення на посаді встановлено, що вимога відповідача про проходження позивачем медичного огляду була правомірною.

Відтак, суди дійшли правильного висновку про те, що ігнорування ОСОБА_1 вимог наказу міністра і ухилення від медичного огляду є порушенням дисципліни, і висновок про службову невідповідність є обґрунтованим, оскільки обов'язок проходження щорічного медичного огляду особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту передбачений пунктом 12 Положення.

Правильним є і висновок судів про те, що формулювання причин звільнення відповідає підпункту 5 пункту 102 Положення, яким керувався відповідач.

Так, пп. 5 п. 102 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які проходять кадрову службу, звільняються із служби за службовою невідповідністю.

Доводи позивача про застосування відповідачем при його звільненні пункту 103 Положення не відповідають дійсності, так як судами встановлено, що посилання на цей пункт Положення у письмовому повідомленні ГУ МНС України в Житомирській області є помилковим.

Відповідно до п. 111 Положення днем звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби вважається день, з якого їх виключено наказом по особовому складу з кадрів МНС. День звільнення вважається останнім днем служби.

Судами встановлено, що позивача виключено з кадрів МНС наказом N 152 від 9 вересня 2008 року і в цей день він був працездатним.

Рішення судів в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної і відшкодування моральної шкоди також є законним, оскільки ці вимоги похідні, і не підлягають задоволенню з огляду на безпідставність вимог позивача про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а судами повно та всебічно з'ясовані обставини, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами і при цьому судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 230 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. Г. Кобилянський

Судді:

С. Є. Амєлін

 

О. І. Гаманко

 

В. В. Тракало

 

В. В. Юрченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали