ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.11.2011 р.

N К/9991/43790/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді Леонтович К. Г., суддів: Васильченко Н. В., Розваляєвої Т. С., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., секретаря Нагорного М. В., за участю представників: Контрольно-ревізійного управління у Львівській області - Волянського О. Р., управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради - Римар Л. І., Вовк І. В., Миколаїв Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2011 року у справі N 2а-8048/10/1370 за позовом управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради до Контрольно-ревізійного управління у Львівській області про визнання нечинними обов'язкових вимог, встановила:

У вересні 2010 року управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради звернулося в суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Львівській області про визнання нечинними обов'язкових вимог відповідача від 23.07.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою 12-ої сесії 5-го скликання Львівської міської ради від 19.03.2009 року N 2517 "Про здійснення запозичень до міського бюджету м. Львова у 2009 році" прийняте рішення здійснити запозичення до міського бюджету в сумі 300000 гривень з метою використання коштів від випуску облігацій місцевої позики виключно у рамках підготовки міста до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року на будівництво стадіону на вул. Стрийській - кільцевій дорозі. За наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради з питань дотримання в період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року вимог бюджетного законодавства при використанні коштів запозичень до бюджету розвитку міського бюджету м. Львова, залучених у 2009 році від випуску облігацій місцевої позики, Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області складений акт N 04-23/16 від 09.07.2010 року, яким встановлено, що за рахунок коштів, отриманих від випуску облігацій місцевої позики, відповідно до розпорядження міського голови м. Львова N 258 від 30.06.2009 року, N 305 від 21.07.2009 року "Про видатки з бюджету розвитку міського бюджету м. Львова" проведене фінансування окремих структурних підрозділів Львівської міської ради для проведення видатків по об'єктах, які не пов'язані з будівництвом стадіону, внаслідок чого допущене нецільове використання бюджетних коштів (коштів запозичень), а саме їх використання на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, в загальній сумі 8681,6 тис. грн. та використані для проведення видатків по реконструкції інших об'єктів бюджетного розвитку, які не входять до державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з 2012 року з футболу. В подальшому за розширеною метою фактично використано 20215,7 тис. грн. без письмової згоди кредитора, проте така фактично отримана в квітні 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2011 року, позов задоволений. Визнані нечинними обов'язкові вимоги Контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 23 липня 2010 року в частині вжиття заходів щодо недопущення нецільового використання бюджетних коштів запозичень та дотримання порядку здійснення запозичень.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Контрольно-ревізійне управління у Львівській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, визнати судові рішення такими, що втратили законну силу, та закрити провадження по справі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області в період з 18.06.2010 року по 09.07.2010 року проведена позапланова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради з питань дотримання в період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року вимог бюджетного законодавства при використанні коштів запозичень до бюджету розвитку міського бюджету м. Львова, залучених у 2009 році від випуску облігацій місцевої позики. На підставі проведеної ревізії КРУ у Львівській області складений акт N 04-23/16 від 09.07.2010 року, згідно якого встановлено, зокрема, нецільове використання коштів, отриманих від випуску облігацій місцевої позики, та проведене фінансування окремих структурних підрозділів Львівської міської ради для проведення видатків по об'єктах, які не пов'язані з будівництвом стадіону. Відповідачем на підставі акта перевірки 23.07.2010 р. направлений позивачу лист про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії з вимогою опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо недопущення нецільового використання коштів запозичень в подальшому, посилити контроль за дотриманням бюджетної дисципліни учасниками бюджетного процесу, дотримуватись порядку здійснення запозичень. З наведеною вимогою позивач не згідний з підстав відсутності нецільового використання бюджетних коштів, які використовувалися відповідно ухвал Львівської міської ради щодо використання коштів міського бюджету.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послалися на ті обставини, що розпорядження міського голови про видатки з бюджету розвитку міського бюджету м. Львова протягом 2009 року приймалися лише щодо фінансування об'єктів, на які були бюджетні призначення, затверджені радою, всі видатки з бюджету розвитку міського бюджету м. Львова проведені в межах сум і переліку об'єктів, визначених ухвалами міської ради, в ході ревізії не виявлені факти використання бюджетних коштів не на цілі, визначені міською радою, недофінансування будівництва вищевказаного стадіону не виявлено, а використання бюджетних коштів у невідповідності до кошторису в частині недотримання вимог економічної класифікації видатків не може тлумачитися, як нецільове використання бюджетних коштів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно обставин справи оскаржується законність вимоги КРУ у Львівській області від 23.07.2010 р., якою зобов'язано позивача опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо недопущення нецільового використання коштів запозичень в подальшому, посилити контроль за дотриманням бюджетної дисципліни учасниками бюджетного процесу, дотримуватись порядку здійснення запозичень. Позивач вважає, що дана вимога не відповідає законодавчим нормам, оскільки всі видатки міського бюджету м. Львова у 2009 бюджетному році проведені в межах сум і переліку об'єктів, визначених ухвалами міської ради, тому нецільовим використанням бюджетних коштів такі видатки не вважаються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою 12-ої сесії 5-го скликання Львівської міської ради від 19.03.2009 року N 2517 "Про здійснення запозичень до міського бюджету м. Львова у 2009 році" прийняте рішення здійснити запозичення до міського бюджету в сумі 300000 гривень з метою використання коштів від випуску облігацій місцевої позики виключно у рамках підготовки міста до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року на будівництво стадіону на вул. Стрийській - кільцевій дорозі. Ухвалами міськради N 3081 від 12.11.2009 р. та N 3089 від 03.12.2009 р. внесені зміни до ухвали від 19.03.2009 року N 2517 щодо використання вказаних коштів на реконструкцію доріг вулиць Стрийської - Вернадського, водогону та електропостачання. Проведеною ревізією встановлено, що за рахунок коштів, отриманих від випуску облігацій місцевої позики, відповідно до розпорядження міського голови м. Львова N 258 від 30.06.2009 року, N 305 від 21.07.2009 року "Про видатки з бюджету розвитку міського бюджету м. Львова" проведене фінансування окремих структурних підрозділів Львівської міської ради для проведення видатків по об'єктах, які не пов'язані з будівництвом стадіону (різних вулиць, площ м. Львова, не віднесених до змін використання спеціального фонду, оздоровчих комплексів, будинків, шкіл, внаслідок чого допущене нецільове використання бюджетних коштів (коштів запозичень)), а саме їх використання на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, в загальній сумі 8681,6 тис. грн. та використані для проведення видатків по реконструкції інших об'єктів бюджетного розвитку, які не входять до державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з 2012 року з футболу та без письмової згоди кредитора, яка фактично отримана лише в квітні 2010 року.

Виходячи з наведеного, Львівською міською радою визначене постійне бюджетне призначення коштів від випуску облігацій місцевої позики, а саме, будівництво стадіону із внесеними змінами, тому фінансування окремих структурних підрозділів Львівської міської ради, за рахунок вказаних коштів запозичень, відповідно до розпорядження міського голови м. Львова від 30.06.2009 року N 258, 21.07.2009 року N 305 "Про видатки з бюджету розвитку міського бюджету м. Львова" для проведення видатків за іншими об'єктами бюджету розвитку, не пов'язаних з будівництвом стадіону, є такими, що не відповідають цілі, бюджетним призначенням, визначеним Львівською міською радою. Фінансування інших видатків за рахунок коштів, залучених від розміщення облігацій, крім видатків, пов'язаних з будівництвом стадіону на вул. Стрийській - кільцевій дорозі у м. Львові, із змінами, неможливе та не відповідає їх цільовому призначенню.

Згідно ч. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу України в редакції від 21.06.2001 р. передбачено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням.

За змістом ст. 23 Бюджетного кодексу України витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

Міською радою не приймалися зміни щодо витрат спеціального фонду бюджету, які мають постійне бюджетне призначення, в даному випадку будівництво стадіону та реконструкції доріг і розвитку їх інфраструктури на вказаних вулицях, тому використання коштів вказаного цільового фонду не на визначені цілі являється нецільовим, хоча при цьому ухвалами міської ради вносилися зміни до бюджетних витрат, які корегували витрати, в тому числі і на будівництво стадіону, однак вони не відносилися до змін використання вказаного спеціального фонду бюджетного призначення.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що відповідач в даних правовідносинах діяв відповідно до наведених законодавчих норм та в межах наданих повноважень. Крім того, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій визнали нечинною вимогу за змістом, яка не відповідає змісту вимоги, визначеної відповідачем, а саме: відповідач направив вимогу опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо недопущення нецільового використання коштів запозичень в подальшому, посилити контроль за дотриманням бюджетної дисципліни учасниками бюджетного процесу, дотримуватись порядку здійснення запозичень, тобто не допускати наведених порушень на майбутнє.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню як незаконні, з ухваленням нового рішення з відмовою в задоволенні позовних вимог як необґрунтованих. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки відсутні законодавчі підстави визнання рішень судів попередніх інстанцій нечинними та закриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України постановила:

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2011 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову управління фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради до Контрольно-ревізійного управління у Львівській області про визнання нечинними обов'язкових вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали