ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.11.2011 р.

N К-16993/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Чумаченко Т. А., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участі третьої особи - Національної комісії регулювання електроенергетики України, про визнання нечинними окремих положень постанов, провадження в якій відкрито, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 6 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року, встановила:

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання нечинними окремих положень постанов.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що є споживачем газу для побутових потреб. Вважав, що окремими нормами постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачено запровадження роздрібних цін на природній газ для населення, диференційованих залежно від обсягів споживання, порушуються його права у сфері публічно-правових відносин. Зокрема, цими нормами встановлюється дискримінація позивача за ознаками місця проживання та майнового стану, допускаються порушення прав споживача і рівності прав суб'єктів права власності.

Просив визнати незаконним та нечинним положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2006 року N 1420 "Про ціни на природний газ, що використовується підприємствами комунальної теплоенергетики для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, та запровадження соціально орієнтованих диференційованих цін на природний газ для населення" (далі - постанова КМУ N 1420) в частині запровадження диференціації роздрібних цін на природній газ для населення; визнати незаконним та нечинним положення пункту 4 Постанови КМУ N 1420 в частині рекомендації установлення роздрібних цін на природній газ для населення, диференційованих залежно від обсягів споживання; визнати незаконним та нечинним положення пунктів 2, 6 Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року N 1697 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів" (далі - постанова КМУ N 1697); визнати незаконним та нечинним положення пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ N 1697; визнати незаконним та нечинним положення пункту 4 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою КМУ N 1697, в частині доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2006 року N 605 "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пунктом 8.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2007 року до участі в справі третьої особи залучено Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 6 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення і направити справу на новий розгляд.

У своїх запереченнях Національна комісія регулювання електроенергетики України вважає касаційну скаргу необґрунтованою, зазначає на відсутність підстав для визнання незаконними та нечинними окремих положень постанов Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2006 року N 1420 "Про ціни на природний газ, що використовується підприємствами комунальної теплоенергетики для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, та запровадження соціально орієнтованих диференційованих цін на природний газ для населення" та від 8 грудня 2006 року N 1697 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів".

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх необґрунтованість у зв'язку з тим, що судом не було встановлено невідповідності оскаржуваних актів вимогам чинного законодавства, а також порушень прав позивача, які б підлягали захисту.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Частиною 8 цієї статті передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

З матеріалів справи вбачається, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 1420 від 11 жовтня 2006 року "Про ціни на природний газ, що використовуються підприємствами комунальної теплоенергетики для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, та запровадження соціально орієнтованих диференційованих цін на природний газ для населення", постанову N 1697 від 8 грудня 2006 року "Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів" (із змінами), затверджено Тимчасовий порядок установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, окремі положення яких позивач просить визнати незаконним та нечинними.

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення цінової політики країни.

Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, а також визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Враховуючи обсяг наданих Кабінету Міністрів України повноважень, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем в межах його компетенції. Оскільки невідповідності оскаржуваних актів вимогам чинного законодавства України відсутні, підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій не вбачається.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків Печерського районного суду міста Києва та Київського апеляційного адміністративного суду.

З урахуванням викладеного рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 6 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі.

 

Суддя

М. І. Смокович

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали