ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.07.2012 р.

N К-36959/09


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді - Черпіцької Л. Т., суддів: Васильченко Н. В., Розваляєвої Т. С., при секретарі - Рудик Т. О., за участю представника: Ягодинської митниці (правонаступника Волинської митниці) - Писанка А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Волинської митниці на постанову господарського суду Волинської області від 14.08.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2009 р. у справі N 6/80-4А за позовом Приватного підприємства "Волвест-М" до Волинської митниці про визнання недійсним рішення, встановила:

Приватне підприємство "Волвест-М" звернулось з позовом до Волинської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень Волинської митниці N 8, 10 від 21.04.2008 року та N 11 від 20.05.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з позицією Волинської митниці про включення до митної вартості витрат на транспортування, посилаючись при цьому на наказ Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99 року "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку", суті договірних зобов'язань між сторонами, та вимоги цивільного законодавства України.

Постановою господарського суду Волинської області від 14.08.2009 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2009 р., позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення Волинської митниці N 8, 10 від 21.04.2008 року та N 11 від 20.05.2008 року, щодо визначення податкового зобов'язання позивачу на суму 68393,89 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Волинська митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Волинської митниці підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2008 року Волинською митницею було проведено перевірку стану дотримання ПП "Волвест-М" законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. Перевірку проведено вибірковим способом з 26.02.2008 р. по 24.03.2008 р. На підставі проведеної перевірки з питань дотримання вимог ст. 267 Митного кодексу України ( N 4495-VI), що підтверджується Актом N 7/8/201000000/0030006986 перевірки стану дотримання ПП "Волвест-М" законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, а також податковими повідомленнями про накладання податкового зобов'язання N 8, 10 від 21.04.2008 р. та N 11 від 20.05.2008 р. відповідачем нараховано податкове зобов'язання на суму 68393,89 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що з 01.01.2007 по 31.12.2007 рік позивачем здійснювалася зовнішньоекономічна діяльність. А саме, згідно контракту від 29.12.2006 р. N 92/6, укладеного позивачем з ПП "Stani" (Польща), для виробничих потреб, ввозився товар "обрізки шкіри" (товар). Згідно умов договору товар постачається на умовах DAF-кордон України (Інкотермс-2000) партіями, за ціною 1,00 дол. США/т. Вартість контракту 3000,00 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки оплату послуг по транспортуванню товару до Митного кордону України здійснювало польське підприємство "Gofar", що обробляє шкіру, тим самим воно здійснювало вивіз шкірних відходів з території власного підприємства з метою їх подальшої утилізації як відходів шляхом подальшої передачі їх у власність ПП "Stani". Таким чином, кошти, що були сплачені для завантаження та транспортування, ніяким чином не можна віднести до витрат сторін Контракту N 92/06.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Згідно ст. 267 Митного кодексу України ( N 4495-VI) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті ( N 4495-VI). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до положень Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2000) термін DAF - (назва місця поставки) передбачає, що продавець зобов'язаний виконувати усі митні формальності, необхідні для експорту товару до названого місця поставки на кордоні, а також за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту у місці поставки на кордоні. Тобто заявлені умови поставки передбачають, що зазначені витрати включені до вартості товару.

Умовами п. 4.3 зазначеного вище зовнішньоекономічного контракту від 29.12.2006 N 92/06 передбачено, що до ціни товару включені витрати, пов'язані з завантаженням. Митним оформленням, сертифікацією та транспортуванням по території Польщі.

Тобто, вказані умови контракту аналогічні умовам DAF та є такими, що відповідають суті договірних зобов'язань, які склались між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та вимогам, які ставляться до зовнішньоеконономічних договорів у відповідності до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших Законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Оскільки воля і волевиявлення учасників зовнішньоекономічного контракту сформовані насамперед під впливом приписів норм права, умова щодо тлумачення умов договору по не включенню витрат по транспортуванню шкіряних відходів до митного кордону до ціни договору, не знайшла законодавчого та документального підтвердження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до ціни товару позивачем безпідставно не включено вартість закупівлі сировини на території Польщі.

Крім того, відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним станом на 2008 рік) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення Волинської митниці N 8, 10 від 21.04.2008 р. та N 11 від 20.05.2008 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання Приватному підприємству "Волвест-М" на суму 68393,89 грн. є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, та обґрунтовано з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Волинської митниці (правонаступником якої є Ягодинська митниця) задовольнити.

Постанову господарського суду Волинської області від 14.08.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2009 р. скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В позові Приватного підприємства "Волвест-М" до Волинської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень N 8, 10 від 21.04.2008 року та N 11 від 20.05.2008 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали