ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20.05.2010 р.

N К-4965/07

 

N К-5512/07


Вищий адміністративний суд України у складі: судді Костенко М. І. - головуючий, суддів: Бившева Л. І., Маринчак Н. Є., Усенко Є. А., Шипуліна Т. М., при секретарі - Альошиній Г. А., розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі - ДПІ) та державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА) на постанову господарського суду Харківської області від 23.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі N АС-13/442-06 за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Електропобутприлад" (далі - ВАТ "Харківський завод "Електропобутприлад") до ДПІ та ДПА про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Судове засідання проведено за участю представників сторін: ВАТ "Харківський завод "Електропобутприлад" - не з'явились, ДПІ - Бородавки К. П., ДПА - Бородавки К. П., за результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України, встановив:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.05.2006 N 0000262303/0, N 0000272303/0, N 0000282303/0, N 0000292303/0, N 0000302303/0, N 0000312303/0, N 0000921701/0 та від 09.06.2006 N 0000262303/1, N 000272303/1, N 0000352303/1, N 0000322303/1, N 0000282303/1, N 0000342303/1, N 0000332303/1, N 0000292303/1, N 0000372303/1, N 0000362303/1, N 0000302303/1, N 0000392303/1, N 0000382303/1, N 0000312303/1, N 0000921701/1, N 0000931701/1, а також рішення ДПА за результатами розгляду повторної скарги від 14.08.2006 N 2996/10/25-010.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.11.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2007, позов задоволено частково з мотивів необґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваними актами індивідуальної дії.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України ДПІ та ДПА просять скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тоді як оспорювані штрафні санкції було нараховано за неналежне виконання позивачем поточних зобов'язань зі сплати податків і зборів та після закінчення строку дії мораторію.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг ДПІ та ДПА з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що:

- в ході проведення ДПІ виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Харківський завод "Електропобутприлад" за період з 01.10.2003 по 31.12.2005, оформленої актом від 06.05.2006 N 145/233/14310678, було виявлено факти несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з власників транспортних засобів, плати за землю, що стало підставою для застосування до позивача відповідних штрафів в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2003 у справі N Б-23/21-03 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Харківський завод "Електропобутприлад" та введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів; ухвалою названого суду від 16.12.2005 у цій справі було припинено дію названого мораторію у зв'язку з припиненням провадження у справі з причин завершення процедури санації боржника та виконання ним усіх зобов'язань перед кредиторами.

Як вбачається зі змісту названого акта перевірки, оспорювані штрафні санкції за затримку сплати податкових зобов'язань були нараховані позивачеві за зобов'язаннями, граничні строки сплати яких припадали на період як протягом дії мораторію, так і після закінчення строку його дії. Так, мораторій діяв з 11.02.2003 по 16.12.2005, тоді як граничні строки несвоєчасно сплачених позивачем зобов'язань з ПДВ визначені ДПІ з 01.12.2003 по 30.01.2006, з комунального податку - з 19.02.2004 по 20.02.2006, зі збору за навколишнє природне середовище - 19.02.2004, з плати за землю - з 30.10.2003 по 30.12.2005.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною четвертою статті 12 названого Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що за змістом статті 12 вказаного Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Отже, з наведеного випливає неправомірність нарахування позивачеві штрафних санкцій за затримку сплати податкових зобов'язань, граничний строк яких припадав на період з 11.02.2003 по 16.12.2005.

Після закінчення ж дії цього мораторію, тобто після 16.12.2005, за несвоєчасне погашення позивачем відповідних сум податків і зборів з ВАТ "Харківський завод "Електропобутприлад" підлягає стягненню штраф в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Одним з мотивів задоволення цього позову став висновок судів про те, що порядок та строки сплати комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з власників транспортних засобів, плати за землю визначається спеціальними законами з цих платежів, а тому податковим органом було безпідставно визначено граничні строки погашення податкових зобов'язань з названих видів податків за нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна. Адже згідно з преамбулою названого Закону цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, з набранням чинності зазначеним Законом уніфіковано, зокрема, порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), сплати сум податкових зобов'язань, підстави та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, встановлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону, для всіх видів податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

При цьому для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

З наведеного випливає, що спеціальним законом з оподаткування визначається звітний податковий період для відповідного виду податку, збору (обов'язкового платежу), однак порядок його сплати (зокрема, граничний строк погашення податкового зобов'язання) визначається саме за Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було, по-перше, вичерпно з'ясувати граничні терміни сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, плати за землю з огляду на приписи підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України та пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", перевіривши таким чином викладені в акті перевірки висновки ДПІ, та на підставі цього виокремити штрафні санкції, нараховані за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з граничним строком їх погашення до закінчення дії мораторію (тобто до 16.12.2005), та штрафні санкції, застосовані до платника за затримку сплати зобов'язань з граничним строком їх погашення після закінчення дії мораторію, та за результатами встановленого прийняти обґрунтоване рішення по суті спору.

Касаційна ж інстанція в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Водночас є вірними висновки судів про неправомірність застосування до позивача штрафу за порушення строків сплати податку з власників транспортних засобів з огляду на те, що з моменту визначених в акті перевірки граничних строків сплати цього податку (а саме - з 01.04.20201 по 14.10.2002) минув 1095-денний строк, протягом якого є можливим стягнення податкових зобов'язань.

Втім необхідно зазначити, що суди розглядали позовні вимоги ВАТ "Харківський завод "Електропобутприлад" щодо визнання нечинними податкових-рішень. Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акта), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Крім того, рішення ДПА про результати розгляду скарги від 14.08.2006 N 2998/10/23-00 є таким, що не створює для позивача юридичних наслідків. Це рішення прийнято за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі та не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності. Відповідно ж до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Відтак в частині позовних вимог щодо визнання нечинним названого рішення ДПА провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у частині позовних вимог щодо визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова та державної податкової адміністрації у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 23.11.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі N АС-13/442-06 скасувати.

3. Провадження у справі N АС-13/442-06 в частині позовних вимог щодо визнання нечинним рішення державної податкової адміністрації у Харківській області про результати розгляду скарги від 14.08.2006 N 2998/10/23-00 закрити.

4. В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

 

Головуючий, суддя:

М. І. Костенко

Судді:

Л. І. Бившева

 

Н. Є. Маринчак

 

Є. А. Усенко

 

Т. М. Шипуліна





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали