ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.01.2012 р.

N К/9991/47273/11


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Голубєвої Г. К., суддів: Карася О. В., Рибченка А. О., Федорова М. О., Шипуліної Т. М., при секретарі судового засідання: Навасардян М. Г., розглянувши касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року по справі N 2а-8490/10/0670 за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський м'ясокомбінат" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Коростенський м'ясокомбінат" звернулось до суду із позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2010 року N 0000432301/0, від 20.05.2010 року N 0000432301/1, від 02.08.2010 року N 0000432301/2, від 08.10.2010 року N 0000432301/3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року у даній справі позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення статті.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених відповідачем перевірок ПАТ "Коростенський м'ясокомбінат" встановлено порушення останнім вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР), в результаті чого, за висновком податкового органу, позивачем завищено суму податкового кредиту на 1210550 грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 27.04.2010 року N 0000432301/0, від 20.05.2010 року N 0000432301/1, від 02.08.2010 року N 0000432301/2, від 08.10.2010 року N 0000432301/3, якими підприємству визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1724627 грн., з яких 1210550 грн. основний платіж та 514077 грн. штрафні санкції.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Алва Трейдинг ЛТД" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагент ТОВ "Алва Трейдинг ЛТД" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу шкіри, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, з посиланням на відповідні первинні документи, судами встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод між ПАТ "Коростенський м'ясокомбінат" та ТОВ "Алва Трейдинг ЛТД" з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Вказане підтверджується також тим, що фактично продукція отримана від ТОВ "Алва Трейдинг ЛТД" одразу ж була реалізована згідно укладеного договору ВАТ "ШП"Світанок" та доставлена за місцем розташування останнього. Цей факт засвідчується всіма первинними документами, як то податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, актами прийому-передачі товарів тощо.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону N 168/97-ВР, не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону N 168/97-ВР, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що у процесі розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року по справі N 2а-8490/10/0670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена у повному обсязі 20.01.2012 р.

 

Головуючий

Г. К. Голубєва

Судді:

О. В. Карась

  

А. О. Рибченко

  

М. О. Федоров

  

Т. М. Шипуліна





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали