КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03.04.2012 р.

Справа N 2а-2911/11/2670

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Пилипенко О. Є., суддів - Глущенко Я. Б. та Шелест С. Б., при секретарі - Гончар Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генерального прокурора України П. В. П. про визнання нечинними положень Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9гн, встановила:

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генерального прокурора України П. В. П. про визнання нечинними положень Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9гн, в якому просив визнати нечинним (недійсним) положення п. 1.4 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9гн, а саме в частині слів: "звернення - викладене в письмовій або усній формі пропозицію, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи", визнати нечинним (недійсним) положення п. 2.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року N 9гн, а саме в частині слів: "заяви та повідомлення про вчинений злочин або той, що готується, розглядаються в порядку, передбаченому законодавством, і обліковуються у звіті за ф. 2-Є. Зареєстровані як звернення громадян, за наслідками перевірки яких прийнято рішення відповідно до ст. 97 КПК України, виключаються з обліку звернень та реєструються у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що п. 1.4 та п. 2.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року N 9гн, не суперечить ст. ст. 95, 97 Кримінально-процесуального кодексу України, адже дані норми Інструкції передбачають, що у випадку коли за результатами перевірки звернення громадян прийнято рішення, відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, то таке звернення кваліфікується як заява (повідомлення) про злочин та має бути виключене з обліку звернень, лише у випадку, якщо таке звернення першочергово не було визначене громадянином як заява (повідомлення) про злочин, а необхідність перекваліфікації звернення в заяву про злочин виникає саме за ініціативою органу прокуратури.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, позивач вважає, що п. 1.4 та 2.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року N 9гн, суперечить статтям 95 та 97 Кримінально-процесуального кодексу України, оскільки Інструкція відносить заяву (повідомлення) про злочин до звернень громадян, а за результатами розгляду такої заяви передбачає здійснення дій, що не визначені ст. 97 Кримінально-процесуальним кодексом України, тому така заява (повідомлення) про злочин спочатку реєструється в органах прокуратури як звернення громадянина, розглядається в порядку звернення громадянина, а лише потім може бути перереєстрована у повідомлення про злочин.

Проте з такими доводами позивача погодитися не можна з огляду на наступне.

Так, статтями 95 та 97 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі.

Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.

Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі.

Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.

Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

З метою забезпечення виконання вимог Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", вдосконалення правозахисної діяльності органів прокуратури щодо розгляду та вирішення заяв, скарг і пропозицій, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" Генеральним прокурором України П. В. П. було видано наказ від 21 червня 2011 року N 9гн "Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України" (Наказ N 9гн), яким було затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України.

Відповідно до п. 1.2 вищевказаної Інструкції (Наказ N 9гн), останньою встановлюється порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, Дніпровській екологічній прокуратурі, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах.

Пунктом 1.4 Інструкції (Наказ N 9гн) визначено зміст основних понять, відповідно до якого звернення - викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи.

Заява - звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб.

Пунктом 2.2 Інструкції (Наказ N 9гн) передбачено, що заяви та повідомлення про вчинений злочин або той, що готується, розглядаються в порядку, передбаченому законодавством, і обліковуються у звіті за ф. 2-Є. Зареєстровані як звернення громадян, за наслідками перевірки яких прийнято рішення відповідно до ст. 97 КПК України, виключаються з обліку звернень та реєструються у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини.

Поняття злочину визначено ст. 11 Кримінального кодексу України, відповідно до якої злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Як вже зазначалося порядок розгляду заяв або повідомлень про злочин визначений статтями 95 та 97 Кримінального-процесуального кодексу України.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, не поширюється на порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв (повідомлень) про злочини; в свою чергу заяви (повідомлення) громадян про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб, не можна ототожнювати із заявою (повідомленням) про злочин, оскільки порушення закону (дія чи бездіяльність) не завжди відповідає ознакам суспільно небезпечного винного діяння, тобто, злочину.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що пункту 2.2 Інструкції передбачає (Наказ N 9гн), що у випадку коли за результатами перевірки звернення громадян прийнято рішення відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, то таке звернення кваліфікується як заява (повідомлення) про злочин та має бути виключене з обліку звернень, лише в тому випадку, якщо звернення першочергово не було визначене громадянином як заява (повідомлення) про злочин, а необхідність перекваліфікації звернення в заяву про злочин виникає саме за ініціативою органу прокуратури.

Також судом першої інстанції правомірно було зазначено, що порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень, іншої інформації про злочини, а також прийняття за ними рішень відповідно до кримінально-процесуального законодавства України встановлює окрема Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 24 червня 2004 року N 66/13-ок.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо порушення його прав у зв'язку з не розглядом його заяви про злочин, адже як зазначалося раніше, статтею 95 Кримінально-процесуального кодексу передбачено, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 31.01.2011 року прокурором управління розгляду звернень та прийому громадян Ю. Я. Генеральної прокуратури України було направлено за належністю звернення ОСОБА_2 для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

О. Є. Пилипенко

Судді:

Я. Б. Глущенко

 

С. Б. Шелест




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали