ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

14.09.2010 р.

N 2а-3260/10/2670

Постанову визнано нечинною(згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року) (Ухвала N 2а-3260/10/2670)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів - Шрамко Ю. Т. та Головань О. В., при секретарі судового засідання - Миколаєнко І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "Телерадіокомпанія "Візит" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третя особа - Спілка кабельного телебачення України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

У судовому засіданні 14 вересня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Телерадіокомпанія "Візит" (надалі також "Позивач") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі також "Відповідач", "Національна рада"), за участю Спілки кабельного телебачення України (надалі також "Третя особа") та з урахуванням уточнених позовних вимог просило про визнання нечинними з моменту офіційного опублікування наступні рішення Відповідача: рішення N 357 від 19 квітня 2006 року "Про затвердження Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 30 від 17 січня 2007 року "Щодо правил формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги"; рішення N 1523 від 31 жовтня 2007 року "Про проект Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1551 від 8 листопада 2007 року "Про розміщення програм у складі універсальної програмної послуги"; рішення N 1593 від 14 листопада 2007 року "Про порядок визначення каналів конвертації"; рішення N 1787 від 12 грудня 2007 року "Про затвердження Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 439 від 27 лютого 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 652 від 2 квітня 2008 року "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1037 від 28 травня 2008 року "Про забезпечення виконання попередніх рішень Національної ради щодо адаптації змісту передач зарубіжних телемовників до вимог українського законодавства"; рішення N 1175 від 2 липня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1493 від 27 серпня 2008 року "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 1547 від 27 серпня 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1595 від 10 вересня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення та радіомовлення"; рішення N 1647 від 24 вересня 2008 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1673 від 24 вересня 2008 року "Про проект Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 1738 від 1 жовтня 2008 року "Про невиконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1741 від 8 жовтня 2008 року "Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 2091 від 26 листопада 2008 року "Про невідповідність змісту програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедия ТВ" вимогам Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 2347 від 23 грудня 2008 року "Про виконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 203 від 17 лютого 2009 року "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 279 від 18 лютого 2009 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 297 від 25 лютого 2009 року "Про Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 335 від 25 лютого 2009 року "Про доповнення до рішення Національної ради від 27.08.2008 N 1493 "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 414 від 4 березня 2009 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 17.02.2009 N 203 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги" (надалі також "оскаржувані рішення"); та зобов'язання Відповідача опублікувати оскаржувані рішення в строк, необхідний для такого опублікування відповідно до норм чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме - статті 1 та частини 3 статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", частини 9 статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", було порушено процедуру прийняття оскаржуваних рішень, що, на думку Позивача, призвело до порушення прав ТОВ "Телерадіокомпанія "Візит".

В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що жодного із оскаржуваних рішень Відповідача не було опубліковано в офіційних виданнях України - "Офіційний вісник" та "Урядовий кур'єр", що свідчить про порушення Відповідачем порядку офіційного оприлюднення та набрання чинності регуляторними актами нормативно-правового характеру.

Відсутність офіційно оприлюднених рішень Відповідача, як вказав представник Позивача, істотно ускладнює їх пошук, а ознайомитися з текстами рішень Відповідача можливо лише на його веб-сайті, однак у зв'язку з технічними збоями у роботі даного сайта доступ до оскаржуваних рішень є обмеженим.

Відповідач - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, - в явку уповноваженого представника в судове засідання 14 вересня 2010 року не забезпечила та подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням уповноваженого представника у відпустці. Враховуючи встановлені Кодексом адміністративного судочинства України строки розгляду адміністративних справ, наявність в матеріалах справи письмових заперечень Відповідача, а також те, що розгляд даної адміністративної справи неодноразово відкладався, в тому числі і у зв'язку з неявкою (а також за клопотанням про відкладення справи) саме Відповідача, колегія суддів ухвалила слухати справу без участі представника Відповідача.

В письмових запереченнях на позов Відповідач посилається на необґрунтованість позовних вимог, в обґрунтування чого вказує, що оскаржувані рішення є законним та таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а також з дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до вимог чинного законодавства, як зазначає в письмових запереченнях Відповідач, рішення Національної ради, які мають нормативно-правовий характер, набирають чинності з дня їх оприлюднення. При цьому, законодавцем, на думку представника Відповідача, не визначено способу оприлюднення, не встановлено, що воно повинно бути офіційним та не вказано, що воно повинно бути саме опубліковано.

Враховуючи, що законодавством не встановлено спосіб оприлюднення, рішення Національної ради, як зазначено Відповідачем в письмових запереченнях, оприлюднюються на її веб-сайті у всесвітній мережі Інтернет та оприлюднюються в офіційному виданні Національної ради - у бюлетені "Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення", яке у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстровано у Державному комітеті інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, серія КВ N 5140 від 23 травня 2001 року.

Крім того, Відповідач в запереченнях зазначив про пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, та наполягав на відмові в позові з цієї підстави.

Представник Третьої особи - Спілки кабельного телебачення України, - в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача та представника Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, визначено Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган.

Правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення визначено Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 14 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" передбачено перелік регуляторних повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Так, Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме: ліцензування телерадіомовлення; ліцензування провайдерів програмної послуги; участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення; розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення; забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі; ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 357 від 19 квітня 2006 року "Про затвердження "Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги" затверджено і введено в дію Інструкцію про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги; скасовано попередні нормативні акти Національної ради щодо діяльності організацій кабельного та ефірно-кабельного телебачення.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 30 від 17 січня 2007 року "Щодо правил формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги" затверджено Правила формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги згідно з додатком.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1523 від 31 жовтня 2007 року "Про проекти Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач" взято за основу проект Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1551 від 8 листопада 2007 року "Про розміщення програм у складі універсальної програмної послуги" вирішено взяти за основу і доопрацювати проект рішення "Про розміщення програм у складі універсальної програмної послуги".

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1593 від 14 листопада 2007 року "Про порядок визначення каналів конвертації" визначено, що при ліцензуванні провайдерів програмної послуги план конвертації у загальній концепції пакетування (переліку) програм, придбаних для ретрансляції, затверджується Національною радою, та встановлено порядок та умови ретрансляції пакета програм універсальної програмної послуги, зміни каналів конвертації, зміни каналу мовлення тощо.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1787 від 12 грудня 2007 року "Про затвердження Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач" затверджено та введено в дію Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач згідно з додатком.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 439 від 27 лютого 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач" внесено зміни до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач, затвердженого рішенням Національної ради від 12 грудня 2007 року N 1787, вилучивши абзаци 2, 3пункту 1.2.2.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 652 від 2 квітня 2008 року "Про затвердження переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" затверджено Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; відмінено пункт 2 рішення Національної ради від 27 лютого 2008 року N 439.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1037 від 28 травня 2008 року "Про забезпечення виконання попередніх рішень Національної ради щодо адаптації змісту передач зарубіжних телемовників до вимог українського законодавства" взято за основу проект рішення "Про забезпечення виконання попередніх рішень Національної ради щодо адаптації змісту передач зарубіжних телемовників до вимог українського законодавства".

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1175 від 2 липня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" доповненоПерелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (не потребують адаптації змісту), згідно з додатком (підписаним начальником юридичного управління).

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1493 27.08.2008 "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення" - за зміну програмної концепції мовлення в частині відсоткового співвідношення мов, жанрового розподілу програм та передач, зміну обсягів власного, національного, іноземного, аудіовізуального продукту, обсягів ретрансляції тощо, враховуючи, що такі зміни не впливають на розмір ліцензійного збору, визначати плату за переоформлення ліцензії в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1547 від 27 серпня 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач" взято за основу проект рішення "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач".

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1595 від 10 вересня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" доповнено Перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (не потребують адаптації змісту), згідно з додатком (підписаним заступником начальника юридичного управління).

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1647 від 24 вересня 2008 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" доповнено Перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (не потребують адаптації змісту), згідно з додатком (підписаним начальником юридичного управління).

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1673 від 24 вересня 2008 року "Про проект Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги" взято за основу проект Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги, видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги згідно з додатком до цього рішення (підписаним начальником відділу перспективних досліджень та контролю за технічною якістю мовлення).

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1738 від 1 жовтня 2008 року "Про невиконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" констатовано факт невиконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради N 652 від 02.04.2008, N 1175 від 02.07.2008, N 1595 від 10.09.2008, N 1647 від 24.09.2008 та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у частині надання документальних підтверджень адаптації змісту іноземних програм до вимог законодавства України; зобов'язано провайдерів програмної послуги, у т. ч. ліцензії яких переоформлено чи продовжено після 29.02.2008, з моменту прийняття цього рішення припинити ретрансляцію іноземних програм, зміст яких потребує адаптації до вимог законодавства України і які суперечать рішенням Національної ради N 652 від 02.04.2008, N 1175 від 02.07.2008, N 1595 від 10.09.2008, N 1647 від 24.09.2008.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1741 від 8 жовтня 2008 року "Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензій провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензій провайдера програмної послуги" погоджено Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги з додатками; відмінено дію Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради N 357 від 19 квітня 2006 року.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 2091 від 26 листопада 2008 року "Про невідповідність змісту програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедія ТВ" вимогам Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; констатовано ознаки невідповідності змісту програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедія ТВ" вимогам частини 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" звернено увагу дистриб'юторів на необхідність протягом двох тижнів приведення програм у відповідність до вимог частини 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; у разі невиконання цього рішення вилучити з Переліку іноземних програм, зміст яких не потребує адаптації до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення", програми "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедія ТВ" вимогам частини 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 2347 від 23 грудня 2008 року "Про виконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" затверджено перелік програм, зміст яких відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"(не потребують адаптації змісту), згідно з додатком; констатовано факт невиконання деякими провайдерами програмної послуги рішень Національної ради N 652 від 2 квітня 2008 року, N 1175 від 2 липня 2008 року, N 1595 від 10 вересня 2008 року, N 1647 від 24 вересня 2008 року та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у частині надання документальних потверджень адаптації змісту іноземних програм до вимог законодавства України; попереджено провайдерів програмної послуги про необхідність припинення ретрансляції іноземних програм, зміст яких потребує адаптації до вимог законодавства України і які суперечать рішенням Національної ради N 652 від 2 квітня 2008 року, N 1175 від 2 липня 2008 року, N 1595 від 10 вересня 2008 року, N 1647 від 24 вересня 2008 року.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 203 17.02.2009 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги" внесено зміни до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради від 8 жовтня 2008 року N 1741: в додатках 1, 2, 3 до Положення додано текст "ресурс багатоканальної телемережі - ___ каналів", доповнено Положення додатком щодо переліку документів на видачу ліцензії провайдера програмної послуги, згідно з додатком 1 до цього рішення; в частині змісту бланка ліцензії провайдера програмної послуги, згідно з додатком 2 до цього рішення; додаток 5 до Положення вважати недійсним; вважати недійсним рішення Національної ради від 11 жовтня 2006 року N 791 "Про зміст бланка ліцензії на мовлення та бланка ліцензії провайдера програмної послуги" в частині змісту бланка ліцензії провайдера програмної послуги.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 279 від 18 лютого 2009 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" доповнено Перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (не потребують адаптації змісту), згідно з додатком.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 297 від 25 лютого 2009 року "Про Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" доповненоПерелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (не потребують адаптації змісту), згідно з додатком; констатовано ознаки невідповідності змісту програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедія ТВ" вимогам частини 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; вважати документи, надані дистриб'юторами на виконання рішення Національної ради N 2091 від 26 листопада 2008 року, такими, що не свідчать про виконання вимог частини 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" тачастини 9 статті 13 Закону України "Про рекламу" в частині сплати юридичній особі України за трансляцію (ретрансляцію) реклами на територію України; звернути увагу дистриб'юторів на необхідність протягом двох тижнів приведення програм у відповідність до вимог частини 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та частини 9 статті 13 Закону України "Про рекламу".

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 335 від 25 лютого 2009 року "Про доповнення до рішення Національної ради від 27.08.2008 N 1493 "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмно ї послуги за зміну програмної концепції мовлення" доповнено пункт 1 рішення Національної ради від 27 серпня 2008 року N 1493 "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення" реченням такого змісту: "У разі, якщо телерадіоорганізація при видачі ліцензії на мовлення отримала знижку за наявність дитячих передач у програмній концепції мовлення, а при переоформленні ліцензії добові обсяги цих програм та передач зменшено, вважати, що такі зміни впливають на розмір ліцензійного збору".

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 414 від 4 березня 2009 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 17.02.2009 N 203 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги" внесено зміни до рішення Національної ради від 17 лютого 2009 року N 203 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги", залишивши в першому пункті додатка 1 "Перелік документів для отримання ліцензії провайдера програмної послуги" до цього рішення словосполучення "на мовлення" на словосполучення "провайдера програмної послуги".

Вищевказані оскаржувані рішення Позивач вважає такими, що підлягають визнанню нечинними, у зв'язку з порушенням процедури їх оприлюднення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд приходить до наступних висновків.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є визнання нечинними рішень (нормативно-правових актів) суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Візит" є провайдером програмної послуги на підставі виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензій (ліцензія НР N 0675-п від 23 березня 2009 року з додатками).

Таким чином, Судом встановлено, що Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких застосовуються оскаржувані рішення Відповідача.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 2091 від 26 листопада 2008 року "Про невідповідність змісту програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедія ТВ" вимогам Закону України "Про телебачення і радіомовлення", яким, зокрема, констатовано ознаки невідповідності змісту програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедія ТВ"вимогам частини 1 статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", є актом індивідуальної дії, та не стосуються Позивача, оскільки Суду не надано доказів на підтвердження того, що саме ТОВ "Телерадіокомпанія "Візит"є провайдером програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино" (позаяк зі змісту вказаного рішення вбачається, що провайдером зазначених програм є Телеканал "Комедія ТВ", а не Позивач).

Відтак, колегією суддів встановлено, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 2091 від 26 листопада 2008 року "Про невідповідність змісту програм "НТВ-мир", "НСТ" (Настоящее страшное телевидение), "НСТ" (Настоящее смешное телевидение), "Русский иллюзион", "РБК-ТВ", "Наше кино", Телеканал "Комедія ТВ" вимогам Закону України "Про телебачення і радіомовлення" не порушує прав Позивача, а тому в частині позовних вимог щодо визнання нечинним вказаного рішення N 2091 та зобов'язання Відповідача оприлюднити вказане рішення позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, в подальшому під оскаржуваними рішеннями Суд розуміє рішення N 357 від 19 квітня 2006 року "Про затвердження Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 30 від 17 січня 2007 року "Щодо правил формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги"; рішення N 1523 від 31 жовтня 2007 року "Про проект Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1551 від 8 листопада 2007 року "Про розміщення програм у складі універсальної програмної послуги"; рішення N 1593 від 14 листопада 2007 року "Про порядок визначення каналів конвертації"; рішення N 1787 від 12 грудня 2007 року "Про затвердження Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 439 від 27 лютого 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 652 від 2 квітня 2008 року "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1037 від 28 травня 2008 року "Про забезпечення виконання попередніх рішень Національної ради щодо адаптації змісту передач зарубіжних телемовників до вимог українського законодавства"; рішення N 1175 від 2 липня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1493 від 27 серпня 2008 року "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 1547 від 27 серпня 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1595 від 10 вересня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення та радіомовлення"; рішення N 1647 від 24 вересня 2008 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1673 від 24 вересня 2008 року "Про проект Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 1738 від 1 жовтня 2008 року "Про невиконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1741 від 8 жовтня 2008 року "Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 2347 від 23 грудня 2008 року "Про виконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 203 від 17 лютого 2009 року "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 279 від 18 лютого 2009 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 297 від 25 лютого 2009 року "Про Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 335 від 25 лютого 2009 року "Про доповнення до рішення Національної ради від 27.08.2008 N 1493 "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 414 від 4 березня 2009 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 17.02.2009 N 203 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги" (надалі також "оскаржувані рішення").

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям: постанов Верховної Ради України; актів Національного банку України, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України, які спрямовані на виконання ним функцій, визначених пунктами 4, 6, 7, 9, 11 та 17 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", і мають ознаки регуляторного акта; актів Рахункової палати, Центральної виборчої комісії та Національної служби посередництва і примирення; стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, за винятком випадків, коли положення стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, маючи у передбачених законом випадках обов'язковий характер, встановлюють вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; санітарних норм, державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, державних норм і правил пожежної безпеки, у тому числі загальнодержавних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки, державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, нормативних документів з метрології, затверджених центральними органами виконавчої влади, фармакопейних статей, Державної Фармакопеї України, технологічних регламентів виготовлення лікарського засобу, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; актів, прийнятих з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного, надзвичайного стану, оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації, а також з питань мобілізації та демобілізації; актів, що містять державну таємницю України; актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи; актів, якими доводяться до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань рішення органів, які є вищестоящими по відношенню до органів, які приймають ці акти. Дія цього Закону також не поширюється на порядок укладання, виконання, опублікування, реєстрації та денонсації міжнародних договорів України.

Відтак, враховуючи положення статті 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", колегія суддів звертає увагу на те, що на правовідносини щодо прийняття Національною радою регуляторних актів (на підставі статті 14 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення") поширюються положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом (стаття 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності").

Регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти (стаття 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності").

Таким чином, системний аналіз положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" свідчить про те, що Національна рада є регуляторним органом (так як пряма вказівка на це міститься в статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"), а оскаржувані рішення Відповідача є регуляторними актами, оскільки містять всі ознаки регуляторних актів, а саме:

- прийняті регуляторним органом (Національною радою);

- спрямовані на правове регулювання господарських відносин у сфері кабельного мовлення;

- застосовуються неодноразово та щодо невизначеного кола осіб (в тому числі і до Позивача, як провайдера програмної послуги).

Частиною 2 статті 57 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними (частина 3 статті 57 Конституції України).

Відповідно до частини 9 статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення"(в редакції, яка була чинною станом на час прийняття оскаржуваних рішень) визначено, що усі рішення Національної ради оприлюднюються не пізніше 10 днів після їх прийняття. Прийняті Національною радою рішення індивідуальної дії набирають чинності з дня їх прийняття. Рішення Національної ради, які мають нормативно-правовий характер, набирають чинності з дня їх оприлюднення.

Відтак, зі змісту наведених норм законодавства про Національну раду вбачається, що чинність нормативно-правових актів Національної ради закон пов'язує виключно з моментом їх оприлюднення.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" щодо вдосконалення стадій прийняття та порядку оприлюднення актів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення шляхом приведення їх у відповідність з чинним законодавством України" 17 листопада 2009 року N 1722-VI внесено зміни до статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Так, відповідно до зміненої редакції статті 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії. Регуляторні, у тому числі нормативно-правові, акти мають проходити всі стадії прийняття та порядок оприлюднення актів, визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти, окрім вимог, передбачених частиною другою цієї статті, мають проходити державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Акти Національної ради, що не є регуляторними, не пізніше наступного дня після їх прийняття оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національної ради, передаються для оприлюднення у друкованих засобах масової інформації Національної ради і набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено в самому акті, але не раніше дня їх оприлюднення.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" щодо вдосконалення стадій прийняття та порядку оприлюднення актів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення шляхом приведення їх у відповідність з чинним законодавством України" 17 листопада 2009 року N 1722-VI частину 9 статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" виключено.

Вищезазначені зміни до законодавчого регулювання регуляторної правотворчості Національної ради свідчать про те, що на правовідносини щодо набрання чинності регуляторними актами Відповідача поширюються положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, положення норм щодо обов'язкового їх оприлюднення.

Порядок офіційного оприлюднення регуляторних актів визначено статтею 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, відповідно до частини 3 вищевказаного Закону, регуляторні акти, прийняті Національним банком України, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, іншими державними органами, центральними органами виконавчої влади, державними спеціалізованими установами та організаціями, некомерційними самоврядними організаціями, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в "Офіційному віснику" та у газеті "Урядовий кур'єр" не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що, як того вимагає частина 3 статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскаржувані рішення Відповідача було офіційно оприлюднено в "Офіційному віснику" чи у газеті "Урядовий кур'єр".

Крім того, Суд звертає увагу на те, що в письмових запереченнях на позов Відповідач підтвердив вищевикладений факт не оприлюднення оскаржуваних рішень в "Офіційному віснику" чи у газеті "Урядовий кур'єр", а лише посилався на відсутність необхідності такого опублікування.

Твердження Відповідача про те, що чинним законодавством України не передбачено форми (способу) оприлюднення актів Відповідача спростовуються положеннями статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яка містить конкретний імперативний порядок оприлюднення регуляторних актів Національної ради. В той же час недотримання визначеного статтею 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" порядку оприлюднення регуляторного акту, на підставі частини 3 статті 57 Конституції України, як норми прямої дії, має своїм наслідком нечинність даних актів.

Крім того, необґрунтованими є посилання Відповідача в письмових запереченнях на позов на те, що норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у зв'язку з тим, що Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" було прийнято пізніше у часі, з огляду на наступне.

Принцип пріоритету правової норми, прийнятої пізніше у часі, застосовується лише в тому випадку, коли одні правовідносини регулюються двома чи більше однопредметними нормативно-правовими актами.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" не є однопредметними нормативно-правовими актами, а тому принцип пріоритету правової норми, прийнятої пізніше у часі, у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню.

Крім того, Суд вважає за необхідне звернути увагу на зміст листа ДП редакція газети "Урядовий кур'єр" N 79/04 від 6 березня 2009 року, відповідно до якого "… за період 2004 - 2008 років в "Урядовому кур'єрі" було опубліковано тільки "Меморандум про співпрацю між телекомпаніями та Національною радою з питань телебачення і радіомовлення"…".

Згідно з листом ДП "Держреєстр" Міністерства юстиції України від 19 березня 2009 року N 48-01/09 "… будь-які рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення за період з 2004 по 2008 рік включно в бюлетені "Офіційний вісник України" не були оприлюднені".

Відповідно до листа ДП "Держреєстр" Міністерства юстиції України N 03/82 від 17 березня 2010 року "Щодо опублікування нормативно-правових актів""… за період з 1 січня 2009 року та на дату отримання запиту рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в "Офіційному віснику України"не публікувалися".

Листом ДП Редакція газети "Урядовий кур'єр" N 120/04 від 17 березня 2010 року повідомлено, що "… в газеті "Урядовий кур'єр" за період з 1 січня 2009 року по 4 березня 2010 року жодного рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення не було оприлюднено".

Таким чином, на підставі вищевикладених обставин та системного аналізу положень чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнятті оскаржуваних рішень Відповідачем було порушено процедуру оприлюднення регуляторних актів.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є саме аналіз оскаржуваних рішень лише на предмет дотримання процедури їх оприлюднення, а не аналіз змісту самих рішень.

Згідно теорії адміністративного права основними вимогами до рішення суб'єкта владних повноважень (в тому числі і до регуляторного акту Відповідача) є законність такого рішення (тобто правильне застосування норм матеріального права, відповідність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили) та дотримання при його прийнятті вимог процесуальних норм (тобто, норм, які встановлюють процедуру прийняття даного рішення).

Відповідно до вимог чинного законодавства України рішення суб'єкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності (тобто правильне застосування норм матеріального права), так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури (дотримання процесуальних норм).

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Суд звертає увагу на те, що порушення встановленої законодавством процедури прийняття рішення може бути підставою для його скасування у тому випадку, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на правильність його висновків (тобто, законність).

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, може бути підставою для визнання такого акта нечинним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Суд повторно звертає увагу на те, що питання законності змісту оскаржуваних рішень не було предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, оскільки позовні вимоги заявлені лише в частині визнання нечинними актів в зв'язку з порушенням процедури їх оприлюднення.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, з метою належного захисту порушених прав Позивача та недопущення можливості порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших провайдерів програмних послуг, Суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав Позивача буде визнання протиправними дій Національної ради щодо неналежного оприлюднення оскаржуваних рішень та зобов'язання Відповідача вчинити дії щодо здійснення належного офіційного оприлюднення оскаржуваних рішень.

Стосовно посилання Відповідача в запереченнях на позов на пропуск Позивачем строків звернення до адміністративного суду, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що, оскільки оскаржувані рішення Національної ради не були офіційно оприлюднені у встановленому чинним законодавством порядку, необґрунтованим є твердження про те, що Позивач був обізнаний зі змістом оскаржуваних рішень з часу їх прийняття, а відтак, Суд приходить до висновку про те, що Позивачем не пропущено строку звернення до суду.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 171, 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо неналежного оприлюднення рішення N 357 від 19 квітня 2006 року "Про затвердження Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 30 від 17 січня 2007 року "Щодо правил формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги"; рішення N 1523 від 31 жовтня 2007 року "Про проект Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1551 від 8 листопада 2007 року "Про розміщення програм у складі універсальної програмної послуги"; рішення N 1593 від 14 листопада 2007 року "Про порядок визначення каналів конвертації"; рішення N 1787 від 12 грудня 2007 року "Про затвердження Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 439 від 27 лютого 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 652 від 2 квітня 2008 року "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1037 від 28 травня 2008 року "Про забезпечення виконання попередніх рішень Національної ради щодо адаптації змісту передач зарубіжних телемовників до вимог українського законодавства"; рішення N 1175 від 2 липня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1493 від 27 серпня 2008 року "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 1547 від 27 серпня 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1595 від 10 вересня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення та радіомовлення"; рішення N 1647 від 24 вересня 2008 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення";рішення N 1673 від 24 вересня 2008 року "Про проект Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 1738 від 1 жовтня 2008 року "Про невиконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1741 від 8 жовтня 2008 року "Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 2347 від 23 грудня 2008 року "Про виконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 203 від 17 лютого 2009 року "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 279 від 18 лютого 2009 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 297 від 25 лютого 2009 року "Про Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 335 від 25 лютого 2009 року "Про доповнення до рішення Національної ради від 27.08.2008 N 1493 "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 414 від 4 березня 2009 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 17.02.2009 N 203 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги".

3. Зобов'язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення вчинити дії щодо здійснення належного офіційного оприлюднення рішення N 357 від 19 квітня 2006 року "Про затвердження Інструкції про видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 30 від 17 січня 2007 року "Щодо правил формування програмної послуги в пакетах програм провайдера програмної послуги"; рішення N 1523 від 31 жовтня 2007 року "Про проект Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1551 від 8 листопада 2007 року "Про розміщення програм у складі універсальної програмної послуги"; рішення N 1593 від 14 листопада 2007 року "Про порядок визначення каналів конвертації"; рішення N 1787 від 12 грудня 2007 року "Про затвердження Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 439 від 27 лютого 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 652 від 2 квітня 2008 року "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1037 від 28 травня 2008 року "Про забезпечення виконання попередніх рішень Національної ради щодо адаптації змісту передач зарубіжних телемовників до вимог українського законодавства"; рішення N 1175 від 2 липня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1493 від 27 серпня 2008 року "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 1547 від 27 серпня 2008 року "Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач"; рішення N 1595 від 10 вересня 2008 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 02.04.2008 N 652 "Про затвердження Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення та радіомовлення"; рішення N 1647 від 24 вересня 2008 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1673 від 24 вересня 2008 року "Про проект Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 1738 від 1 жовтня 2008 року "Про невиконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 1741 від 8 жовтня 2008 року "Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 2347 від 23 грудня 2008 року "Про виконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 203 від 17 лютого 2009 року "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги"; рішення N 279 від 18 лютого 2009 року "Про доповнення до Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 297 від 25 лютого 2009 року "Про Перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; рішення N 335 від 25 лютого 2009 року "Про доповнення до рішення Національної ради від 27.08.2008 N 1493 "Про плату за переоформлення ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги за зміну програмної концепції мовлення"; рішення N 414 від 4 березня 2009 року "Про внесення змін до рішення Національної ради від 17.02.2009 N 203 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги".

4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

5. Стягнути на користь ТОВ "Телерадіокомпанія "Візит" 1,70 грн. судових витрат з рахунків Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуюча, суддя

Н. Є. Блажівська

Судді:

О. В. Головань

 

Ю. Т. Шрамко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали