КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21.11.2017 р.

Справа N 826/19834/16

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Земляної Г. В., суддів: Ісаєнко Ю. А., Сорочко Є. О., за участю секретаря - Данилюк Л. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року (Постанова N 826/19834/16) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинною (недійсною) податкової консультації від 08.12.2016, встановила:

У грудні 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинною (недійсною) податкової консультації від 08.12.2016 оформлену листом N 8079/С/26-15-13-02-15 від 08.12.2016.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року (Постанова N 826/19834/16) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є платником єдиного податку 2 групи (ставка 20 % від розміру мінімальної заробітної плати).

24 листопада 2016 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у порядку ст. 52 Податкового кодексу України про надання податкової консультації з наступного питання: "Чи буде поповнення власними заощадженнями, а саме коштами, накопиченими за минулі періоди у вигляді чистого доходу, отриманого від ведення підприємницької діяльності, мого рахунку, відкритого для здійснення підприємницької діяльності, вважатись доходом від підприємницької діяльності, у разі якщо таке поповнення здійснюється з метою погашення заборгованості за займом (фінансовою допомогою), який був отриманий в межах підприємницької діяльності".

08 грудня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України надало податкову консультацію у вигляді листа N 8079/С/26-15-13-02-15 "Про надання відповіді" в якій повідомило позивача, що відповідно до ст. 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного періоду) в грошовій формі (готівковій або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідентів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи отримані від продажу рухомого чи нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Також зазначено, що згідно норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 N 492 поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Тобто, власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку.

Також податковим органом зазначено, що аналогічні роз'яснення розміщено на офіційному сайті ДФС України в рубриці "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс" категорії 107 "Єдиний податок для фізичних осіб - підприємців" категорія 107.04 "Порядок визначення доходу та його склад".

Не погоджуючись із наданою податковою консультацією, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість наданої Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкової консультації позивачу оформлену листом N 8079/С/26-15-13-02-15 від 08.12.2016, та як наслідок відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вчинених дій відповідачем, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу зазначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Як встановлено пп. 191.1.28 п. 191 ст. 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи надають консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Нормами пп. 191.1.31 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи узагальнюють практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляють проекти нормативно-правових актів.

Згідно з п. 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України консультації надаються контролюючими органами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наданою податкової консультації, викладеної в листі від 08.12.2016 р. N 8079/С/26-15-13-02-15 контролюючий орган повідомив, що відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 N 492, поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Таким чином, власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку.

Також зауважив, що аналогічні роз'яснення розміщено на офіційному сайті ДФС України в рубриці "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс" категорії 107 "Єдиний податок для фізичних осіб - підприємців" категорія 107.04 "Порядок визначення доходу та його склад".

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 292.6 статті 292 Податкового кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Крім того, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 статті 296 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів (Порядок N 579) шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів (Порядок N 579) такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Згідно з п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 19.06.2015 N 579 (Порядок N 579), записи у Книзі (Порядок N 579) виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Отже, до книги обліку доходів вносяться доходи за підсумками робочого дня, які надійшли на розрахунковий рахунок платника, отримані готівкою та/або вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 N 492, поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Тобто, власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та форму поставленого позивачем запитання до податквого органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість наданої Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві позивачу податкової консультації оформлену листом N 8079/С/26-15-13-02-15 від 08.12.2016, та як наслідок відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог.

Доводи позивача що, оскаржувана податкова консультація є нечинною оскільки була надана позивачу у формі листа, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що зазначена податкова консультація оформлена листом прийнята відповідно до вимог ст. 52 Податкового кодексу України та відповідає змісту податкової консультації згідно положень ст. 14 Податкового кодексу України, та сам позивач визнає її податковою консультацією.

Крім того, зі змісту положень п. 292.11 ст. 292 ПК України вбачається, що до складу оподатковуваного доходу (виручки) не включаються, зокрема, суми внесених підприємцем власних заощаджень; суми, отримані як фінансова допомога на поворотній основі, якщо її отримано та повернену протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів; суми доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі.

Тобто якщо під час проведення перевірки податковим органом буде встановлено, що сума суми внесених підприємцем коштів складається з власних заощаджень; суми, отримані як фінансова допомога на поворотній основі, якщо її отримано та повернену протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів; суми доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та зазначена обставина буде підтверджена відповідними документами, декларацією про доходи чи договором купівлі продажу тощо, в такому випадку така сума коштів до складу оподатковуваного доходу (виручки) не включаються.

Однак як було зазначено представником відповідача в судовому засіданні, зазначені обставини можуть бути встановлені лише під час проведення перевірки підприємця та не можуть бути визначені під час надання контролюючим органом податкової консультації.

Колегія суддів звертає увагу, що аналогічні висновки містяться й в рішеннях Вищого адміністративного суду України у справі N К/800/22485/14 від 24.01.2017 та у справі N К/800/22485/13 від 16.02.2015 на які посилається апелянт.

Враховуючи як фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за наданням податкової консультації було сформоване своє питання то відповідно в такій формі податковий орган й надав йому податкову консультацію з зазначеного питання в межах заданого питання та наявних матеріалів.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження. В порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтувались його вимоги.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8 - 11, 160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року (Постанова N 826/19834/16) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

Г. В. Земляна

Судді:

Ю. А. Ісаєнко

 

Є. О. Сорочко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали