ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

15.11.2011 р.

N 2а-13026/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Патратій О. В., суддів - Векуа Н. Г., Літвінової А. В., при секретарі  - Сервачинській І. М., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинною та скасування в частині постанови від 28.03.2011 р. N 346 "Про ліквідацію урядових органів" (Постанова N 346).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.11.2011 року, просив визнати нечинним та скасувати абзац 14 додатка - Переліку урядових органів, що ліквідуються - до постанови КМУ від 28.03.2011 року N 346 "Про ліквідацію урядових органів" (Постанова N 346).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року було відкрито провадження у даній справі та призначено попереднє судове засідання на 7 жовтня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 жовтня 2011 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 листопада 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова суперечить ч. 2 ст. 6 та ст. 19 Конституції України, якими встановлено, що органи державної влади, до яких відноситься Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку позивача, ні розділом 6 Конституції України, ні Законом України "Про Кабінет Міністрів України", повноважень Кабінету Міністрів України щодо ліквідації урядових органів не визначено.

Позивач посилається на ту обставину, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 N 346 "Про ліквідацію урядових органів" (Постанова N 346), його може бути звільнено за ч. 1 ст. 40 КЗпП, що порушує його права, зокрема, змушує його шукати іншу роботу, тобто робити те, що, на його думку, не передбачено законодавством, а саме ч. 1 ст. 19 Конституції України та ст. 43 Конституції України (право на вільний вибір праці).

В заяві про уточнення позовних вимог позивач також зазначав, що повноваження КМУ щодо ліквідації урядових органів (абз. 5 п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України") виключено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 17.03.2011 р. N 3165-VI (Закон N 3165-VI), який набув чинності з 10.04.2011 року. Відтак, на думку позивача, з 10.04.2011 р. Кабінет Міністрів України не мав повноважень вчиняти правочин щодо ліквідації урядових органів, зокрема, Державної інспекції з енергозбереження.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив і пояснив, що оскаржувана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України у відповідності до наданих повноважень, на підставі та спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, ознайомившись із письмовими запереченнями відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

28 березня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 346 "Про ліквідацію урядових органів" (Постанова N 346) (далі - постанова КМУ N 346).

Як вбачається з цієї постанови, вона прийнята на виконання пункту 4 статті 7 Указу Президента України від 9 грудня 2010 року N 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

Спірна постанова опублікована у 64 номері газети "Урядовий кур'єр" від 08.04.2011 року. Оскільки іншого не передбачено спірною постановою, вона набрала чинності з дня опублікування відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Пунктом 1 зазначеної постанови (Постанова N 346) КМ України постановлено ліквідувати урядові органи за переліком згідно з додатком.

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ N 346 (Постанова N 346) урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови (Постанова N 346), продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. N 346 (Постанова N 346) було затверджено Перелік урядових органів, що ліквідуються.

У абзаці чотирнадцятому зазначеного Переліку (Постанова N 346) значиться Державна інспекція з енергозбереження.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки N 13/17-2183 від 07.09.2011 р., позивач працює в центральному апараті Державної інспекції з енергозбереження з 1 грудня 2003 року по даний час.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано спірний нормативно-правовий акт, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ліквідація підприємства, установи, організації є підставою для розірвання трудового договору.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави - принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та керується у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України (ч. 1, 3).

Кабінет Міністрів України забезпечує, крім іншого, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України (п. 1, 9, 10 ст. 116 Конституції України).

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Аналогічні положення передбачені Законом України "Про Кабінет Міністрів України" (в редакції, чинній на час прийняття спірної постанови).

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (в редакції Закону України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI, чинній на час прийняття спірної постанови) Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує і ліквідує урядові органи відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи.

Аналогічні положення містяться також у пункті 6 Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" N 1572/99 від 15 грудня 1999 року, яким встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади.

Положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державна інспекція з енергозбереження була утворена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 року N 1039 "Питання Державної інспекції з енергозбереження" (у редакції постанови КМУ від 3 квітня 2006 року N 412) шляхом реорганізації Державної інспекції з енергозбереження при Державному комітеті з енергозбереження в урядовий орган державного управління - Державну інспекцію з енергозбереження.

Державна інспекція з енергозбереження діяла на підставі Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 р. N 1039 (далі - Положення), яке втратило чинність 21 квітня 2011 року - одночасно з набранням чинності Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 462/2011 (Указ N 462/2011).

Пунктом 4 Положення встановлено, що Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органомдержавного управління, що діє у складі НАЕР (Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів) і йому підпорядковується.

Пунктом 2 Положення передбачено, що Інспекція в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України цим Положенням та наказами НАЕР.

9 грудня 2010 року Президентом України відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України було видано Указ N 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", яким постановлено, зокрема, утворити Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, реорганізувавши Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

Пунктом 7 Указу Президента України N 1085/2010 від 09.12.2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" визначено, що Кабінету Міністрів України необхідно вжити заходів щодо ліквідації урядових органів в системі центральних органів виконавчої влади.

З наведеного вбачається, що Кабінет Міністрів України був уповноважений утворювати урядові органи державного управління та визначати межі їх повноважень і компетенцію та, відповідно, ліквідовувати раніше утворені ним урядові органи державного управління.

Враховуюче те, що Державна інспекція з енергозбереження є урядовим органом державного управління та входить до системи органів Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, яке згідно з Указом Президента України N 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було реорганізоване, Кабінет Міністрів України на підставі пункту 7 зазначеного Указу повинен був вжити заходів щодо ліквідації урядових органів, які входили до системи зазначеного Агентства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було правомірно видано оскаржувану постанову, якою ліквідовано Державну інспекцію з енергозбереження, при виданні зазначеної постанови Кабінет Міністрів України діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Посилання позивача на порушення його права на вільний вибір праці внаслідок прийняття оскаржуваної постанови є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки чинним законодавством про працю встановлено порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, а вивільненим працівникам встановлюються державні соціальні гарантії, в тому числі й законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що з прийняттям постанови КМУ N 346 (Постанова N 346) трудові права позивача жодним чином не порушуються, оскільки державою гарантується соціальний захист кожному, хто його потребує.

Посилання позивача на те, що "правочин щодо ліквідації Державної інспекції з енергозбереження … вчинено Кабінетом Міністрів України 21.04.2011 р., тобто після втрати на це повноважень (з 10.04.2011)" колегія суддів вважає безпідставним, оскільки нормативно-правовий акт не є правочином, тому поширення на нього правил укладання та набрання чинності правочинів не видається можливим.

До того ж суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України N 346 "Про ліквідацію урядових органів" (Постанова N 346) була прийнята 28 березня 2011 року та набрала чинності, як зазначалось вище, з дати її опублікування - 08.04.2011 року.

Зміни до Закону України "Про Кабінет Міністрів України", які стосувались, зокрема, виключення з повноважень Кабінету Міністрів України права утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати урядові органи, були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 17 березня 2011 року (Закон N 3165-VI), який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (газета "Голос України" від 09.04.2011 N 65), тобто з 10.04.2011 року.

Тобто на момент прийняття спірної постанови Кабінет Міністрів України мав повноваження утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати урядові органи.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання оскаржуваного акта у спірній частині незаконним та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана:

21 листопада 2011 року.

 

Головуючий, суддя

О. В. Патратій

Судді:

А. В. Літвінова

 

Н. Г. Векуа

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали