ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07.06.2007 р.

Справа N 22-а-333/07

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого,судді - Олендера І. Я., суддів: Кушнерика М. П., Пліша М. А., при секретарі Соколовській А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2007 року по справі N 2-а-50/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції ОСОБА_2 про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, встановила:

30 січня 2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області прийнято постанову по справі N 2-а-50/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції ОСОБА_2 про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, якою позов задоволено.

Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - заступник начальника ЛОДПІ, який в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм як процесуального, так і матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволені позову.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що в перевірка позивача проводилась відповідно вимог ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та була правомірною. Даною перевіркою було виявлено ряд порушень зі сторони позивача, зокрема, порушення ведення обліку доходів та витрат за IV квартал 2005 року, що призвело до перекручення даних у декларації за цей же період, внаслідок чого завищено суму валових витрат за вказаний період, згідно акта N НОМЕР_1, та за дане порушення позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 1641 КпАП України і накладено стягнення в сумі 136 грн. Протокол про адмінправопорушення складено відповідно до вимог Кодексу, як і сама винесена постанова. В діях позивача наявно склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1641 КпАП України.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та вважають, що постанова суду прийнята на підставі норм чинного законодавства без порушення норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для її скасування не вбачають.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника на заперечення проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 року, із змінами і доповненнями, з вимог ст. ст. 38, 1641, 256, 283 КпАП України та з врахуванням предмета доказування, який стосувався правомірності проведення перевірки, винесення спірної постанови та накладення адміністративного стягнення в цілому, дійшов висновку про їх невідповідність вимогам закону.

При цьому суд першої інстанції правильно, на підставі наявних доказів, встановив, що у червні 2006 року ЛОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2005 р. (а. с. 63) та саме за наслідками перевірки було складено відповідний акт, в якому вказано про порушення ч. IV ст. 13 ДКМ України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 року N 13-92, із внесеними змінами та доповненнями, занижено суму чистого доходу за 2005 рік, що призвело до перекручення даних до декларації про доходи за 2005 рік, чим порушено ст. 19.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який в подальшому став підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Судом зроблено правильний висновок про те, що відповідачем не дотримана передбачена чинним законодавством України процедура проведення перевірки, а отже, базування оспорюваної постанови органу державної податкової служби на основі такої неправомірної перевірки є неможливим, оскільки відповідачем не доведено, що керівником вказаного органу ДПС приймався наказ про проведення позапланової виїзної перевірки. (а. с. 63 - 72).

Крім того, правильним є висновок суду з огляду на вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка встановлює обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції також правильно взято до уваги і те, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач при організації та проведенні перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 діяв всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, не на підставах та не у спосіб, що передбачені законами України, то результати вказаної перевірки колегія суддів вважає як такі, що одержані незаконно. Відтак вони не можуть бути підставою для складання протоколу НОМЕР_2 про адміністративне правопорушення від 16.08.2006 року та прийняття оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача.

Судом першої інстанції встановлено також те, що при складанні протоколу про адмінправопорушення відносно позивача були порушені вимоги ст. 256 КпАП України, зокрема, як вбачається з вказаного вище акта перевірки, державний податковий інспектор О. В. Матвійчук фактично виявив порушення ще 16.06.2006 року, однак склав протокол лише 16.08.2006 року, через два місяці після виявлення правопорушення, у відсутності особи правопорушника, без його підпису у протоколі, без роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КпАП України.

Суд дійшов правильного висновку, що відповідачем порушено і вимоги ч. 1 ст. 38 КпАП України, яка встановлює, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Як вбачається з акта НОМЕР_3 про результати виїзної позапланової перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2005 р. (а. с. 63), яким виявлені порушення, на які вказує відповідач як на підставу складення протоколу про адмінправопорушення та накладення стягнення на позивача, датою виявлення таких слід вважати дату складення даного акта, а саме 16 червня 2006 року, а не дату складення самого протоколу 16.08.2006 року, тим більше, що і акт, і протокол про адмінправопорушення складено однією й тією ж особою.

Постанова про накладення адміністративного стягнення винесена лише 22 серпня 2006 року, тобто через більше ніж два місяці з дня виявлення такого, що в свою чергу, в силу п. 7 ст. 247 КпАП України є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст. ст. 2, 10, 11, 71, 72, 138, 143, 159, 161 - 163 КАС України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 року, із змінами і доповненнями, ст. ст. 38, 247, 256, 283 КпАП України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції у залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2007 року по справі N 2-а-50/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції ОСОБА_2 про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.

 

Головуючий, суддя

І. Я. Олендер

Судді:

М. П. Кушнерик

 

М. А. Пліш

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали