ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.04.2011 р.

N 10-11/148-09-4417

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді - Божок В. С., суддів: Костенко Т. Ф., Сибіги О. М., розглянувши матеріали касаційних скарг заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_1. і ОСОБА_11. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у справі господарського суду Одеської області за позовом заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до: 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж", 2. Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж", 3. Виконавчого комітету Одеської міської ради, 4. Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26., про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморпромсантехмонтаж" від 17.06.94 року N 76 в частині включення до нього гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32; визнання права власності; визнання нечинним та скасування свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку; скасування державної реєстрації права власності (за участю представників: прокуратури: Савицька О. В., позивача: Мосюра А. Ю., відповідача-1: Сахно Л. В., відповідача-2: Странська В. Й., відповідача-3: не з'явився, відповідача-4: не з'явився, третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_27.), встановив:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі за текстом - РВ ФДМ України по Одеській області) до Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" (далі за текстом - ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж") та Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" (далі за текстом - ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж") про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.06.94 року N 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" в частинні включення до нього гуртожитку за адресою м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32; визнання за державою в особі РВ ФДМ України по Одеській області права власності на спірну будівлю гуртожитку; визнання нечинним та скасування свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку; скасування державної реєстрації права власності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, визнання нечинним та скасування свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку було відмовлено, а в частині скасування державної реєстрації права власності провадження у справі -припинено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що на момент проведення приватизації державного майна цілісного майнового комплексу СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" та укладення спірного договору купівлі-продажу, гуртожитки не відносились до об'єктів державного фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Також до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулись ОСОБА_1. і ОСОБА_11., в якій просять рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району міста Одеси.

Розпорядженням від 26.04.2011 року N 03.08-05/225 у зв'язку з виходом судді Костенко Т. Ф. з відпустки сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В. С., судді - Костенко Т. Ф., Сибіга О. М.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради було подано пояснення до касаційної скарги.

В судовому засіданні прокурор, позивач та присутні треті особи просили касаційні скарги задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - скасувати і направити справу на новий розгляд, а відповідач-1, -2 проти доводів касаційних скарг заперечували та просили судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Відповідач-3, -4, відсутні треті особи згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак вони не скористалось передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.92 року рішенням виконавчого комітету Центральної райради народних депутатів за N 1228/3 зареєстровано Положення про організацію орендарів Спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморпромсантехмонтаж" (далі за текстом - СОП "Чорноморпромсантехмонтаж"), з яким РВ ФДМ України по Одеській області було укладено договір оренди державного майна з правом викупу від 29.12.92 року (т. 1 а. с. 119 - 125).

23.02.94 року організацією орендарів було прийнято рішення про приватизацію підприємства шляхом викупу державного майна, зданого в оренду.

Згідно матеріалів інвентаризації та Акта оцінки вартості майна комісією з приватизації підприємства, яка була створена наказом РВ ФДМ України по Одеській області N 191 від 25.03.94 року, до складу цілісного майнового комплексу, що приватизується, увійшли гуртожитки, у т. ч. гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32.

Вартість об'єкта приватизації визначена в сумі 2790087000 крб. Акт оцінки затверджено розпорядженням РВ ФДМ України по Одеській області N 165-р від 31.05.94 року (т. 1 а. с. 144 - 151).

17.06.94 року РВ ФДМ України по Одеській області (продавець) та організацією орендарів СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу N 76 (т. 1 а. с. 49 - 53).

12.08.94 року СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" здійснено повний розрахунок за вищевказаним договором купівлі-продажу, а 18.08.94 року за відповідним актом майно цілісного майнового комплексу за договором купівлі-продажу було передано організації орендарів СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" з одночасною видачею РФ ФДМУ по Одеській області Свідоцтва про право власності на майно від 18.08.94 року N 83 (т. 1 а. с. 54 - 70).

ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" було створено на підставі Установчого договору, прийнятого на загальних зборах акціонерів 27.07.94 року, внаслідок реорганізації шляхом перетворення СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" (т. 1 а. с. 89).

19.12.94 року ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж", яке є правонаступником СОП "Чорноморпромсантехмонтаж", було створено Дочірнє підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" (далі за текстом - ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж") та передано до його статутного фонду згідно акту від 15.01.95 року гуртожитки, у т. ч. гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32 (т. 2 а. с. 4 - 14).

25.03.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Свідоцтво про право власності на будівлю спірного гуртожитку серії САВ N 800300, яке посвідчує, що об'єкт в цілому дійсно належить ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" на праві приватної власності та складається з будівлі загальною площею 5683,2 кв. м, житловою площею 2677,6 кв. м, відображеному у технічному паспорті від 15.09.2007 року (т. 3 а. с. 85).

При цьому вищевказане Свідоцтво про право власності видано виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі Статуту ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж", акту від 15.01.95 року, договору купівлі-продажу державного майна N 76 від 17.06.94 року, переліку РФ ФДМУ по Одеській області об'єктів нерухомості, що передано до ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж", від 13.05.98 року N 1/1659.

08.04.2008 року КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" було здійснено реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, про що видано відповідний витяг за N 18413718, згідно з яким ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" є власником спірного гуртожитку (т. 1 а. с. 59 - 60).

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Виходячи з положень ст. 4 Житлового кодексу УРСР, до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будинках, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 року N 208, передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 717 від 08.09.93 року, визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч. 2ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (абзац 2 ч. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 891 від 06.11.95 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до п. 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України N 695 лише 26.05.2004 року.

Отже, колегія судів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до вірних висновків про те, що на момент проведення приватизації державного майна цілісного майнового комплексу СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" та укладення спірного договору купівлі-продажу гуртожитки не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 08.11.2010 року у справі N 3/039-08/5 та від 28.02.2011 року у справі N 4/46-40/32.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що включення спірного гуртожитку до складу державного майна цілісного майнового комплексу СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" під час його приватизації здійснено у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, а тому і підстави, передбачені вимогами ст. 48 ЦК УРСР для визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" від 17.06.94 року N 76 в частині включення до нього гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32, - відсутні.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що позовні вимоги в частині визнання права власності на житлову будівлю спірного гуртожитку за державою в особі РВ ФДМУ по Одеській області, визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку та скасування державної реєстрації права власності насамперед ґрунтуються на визнанні недійсним договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу СОП "Чорноморпромсантехмонтаж" від 17.06.94 року N 76 в частині включення до нього спірного гуртожитку, а тому в задоволенні цих позовних вимог господарськими судами правомірно було відмовлено, з чим суд касаційної інстанції повністю погоджується.

Посилання скаржників у касаційних скаргах на те, що обставини у справі N 3/039-08/5 є іншими, ніж у даній справі, а тому і постанова Верховного Суду України від 08.11.2010 року не підлягає застосуванню, колегія суддів Вищого господарського суду України до уваги не приймає, оскільки вищезазначена постанова є відображенням сталої непоодинокої практики Верховного Суду України і прийнята з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР у правовідносинах з приватизації гуртожитків як об'єктів державного житлового фонду.

Крім того, суд касаційної інстанції нагадує, що ст. 11128 ГПК України встановлено імперативне правило обов'язковості рішення Верховного Суду України у подібних правовідносинах, тобто фактично визнано його джерелом права.

Будь-яких інших переконливих доводів, крім вільного тлумачення правових норм, які б могли спростувати вищевикладене, скаржниками наведено не було.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційні скарги заступника прокурора Одеської області та ОСОБА_1. і ОСОБА_11. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у справі N 10-11/148-09-4417 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у справі N 10-11/148-09-4417 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

В. С. Божок

Судді:

Т. Ф. Костенко

О. М. Сибіга

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали