ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.11.2011 р.

Справа N 5020-870/2011


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б. М. - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В. М., Хандуріна М. І., розглянувши касаційну скаргу ПП "Юкраін-Сервіс" в особі ліквідатора Пахаєва А. М., м. Кіровоград, на рішення від 20.07.2011 р. господарського суду м. Севастополя та постанову від 06.09.2011 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 5020-870/2011 господарського суду м. Севастополя за позовом ПП "Юкраін-Сервіс" в особі ліквідатора Пахаєва А. М. до ПП "ТС-Сервіс", м. Севастополь, про визнання недійсним договору купівлі-продажу (в судовому засіданні взяв участь представник відповідача Кузнецов О. А., директор), встановив:

ПП "Юкраін-Сервіс" в особі ліквідатора Пахаєва А. М. (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до ПП "ТС-Сервіс" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.10.2006 р. N 3378.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 20.07.2011 р. (суддя Юріна О.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. (судді: Антонова І. В. - головуючий, Євдокімов І. В., Сікорська Н. І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, а саме, ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 42, 32, 38, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.10.2006 р. між ПП "Юкраін-Сервіс" (продавець) та ПП "ТС Сервіс" (покупець) було укладено договір N 3378 купівлі-продажу майнового комплексу ділянки пилорами (далі - договір).

У 2010 році було порушено справу про банкрутство ПП "Юкраін-Сервіс" і постановою господарського суду м. Севастополя від 08.02.2011 р. у справі N 5020-5/350-9/067-10/329 боржника було визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Пахаєва А. М.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов про визнання недійсним договору поданий ліквідатором банкрута (позивача) не за спеціальними підставами, передбаченими ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а на загальних підставах, встановлених цивільним законодавством. У зв'язку з чим ці вимоги повинні розглядатись у позовному провадженні.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Отже, у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню спори про визнання недійсними правочинів на спеціальних підставах, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство, а також з підстав, передбачених цивільним законодавством, але тих правочинів, які безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі

У даному випадку ліквідатор позивача, керуючись повноваженнями, наданими ст. 25 Закону про банкрутство, оспорює укладений позивачем до порушення провадження у справі про банкрутство договір з метою повернення відчуженого за цим договором майна до ліквідаційної маси.

Таким чином, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, а провадження у даній справі - припиненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 41, 80, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу ПП "Юкраін-Сервіс" в особі ліквідатора Пахаєва А. М. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Севастополя від 20.07.2011 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. у справі N 5020-870/2011 скасувати.

3. Припинити провадження у справі N 5020-870/2011.

 

Головуючий

Б. М. Поляков

Судді:

В. М. Коваленко

 

М. І. Хандурін





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали