ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.09.2008 р.

N 11/450


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І. А. - головуючого, Разводової С. С., Самусенко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та технології "Синтеко" з дослідним заводом" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року у справі N 11/450 господарського суду міста Києва за позовом Закритого акціонерного товариства "Хімрезерв" до відповідачів: 1. Головного управління комунальної власності міста Києва; 2. Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та технології "Синтеко" з дослідним заводом"; третя особа з самостійними вимогами - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрторгсинтез"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будрем-Сервіс Лімітед", про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернення майна (за участю представників: позивача - Б. Р. І.; відповідачів: 1 - не з'явились; 2 - не з'явились; третьої особи - Б. В. Є., С. О. В., третьої особи - не з'явились), встановив:

У листопаді 2007 року Закрите акціонерне товариство "Хімрезерв" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва, Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та технології "Синтеко" з дослідним заводом" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернення майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2008 року залучено до участі у справі N 11/450 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (далі - третя особа з самостійними вимогами) в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, яка просить визнати недійсним наказ Головного управління комунальної власності міста Києва N 1778-В від 21.12.2005 року; визнати недійсним дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.97 року, виданий Відкритому акціонерному товариству "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва N 1778-В від 21.12.2005 року.

11 лютого 2008 року позивач подав клопотання, в якому просив прийняти відмову Акціонерного товариства закритого типу "Хімрезерв" від позову до Головного управління комунальної власності міста Києва та Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва; припинити провадження у справі N 11/450 в частині вимог Акціонерного товариства закритого типу "Хімрезерв" до Головного управління комунальної власності міста Києва та Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2008 року прийнято відмову позивача від позову до відповідача 1 та відповідача 2 про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва; припинено провадження у справі N 11/450 в частині вимог позивача до відповідача 1 та відповідача 2 про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2008 року (суддя (Євсіков О. О.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року (судді Смірнова Л. Г., Алданова С. О., Коротун О. М.) у справі N 11/450 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" задоволено повністю;

визнано недійсним повністю наказ Головного управління комунальної власності міста Києва N 1778-В від 21.12.2005 "Про видачу дублікату свідоцтва серія АВК" 010001010 від 09.12.97 про право власності на об'єкт нерухомого майна";

визнано недійсним дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.97, виданий Відкритому акціонерному товариству "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва N 1778-В від 21.12.2005;

стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" судових витрат у розмірі 101,50 грн.;

стягнуто з Головного управління комунальної власності міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" судових витрат у розмірі 101,50 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду, Відкрите акціонерне товариство "Київський науково-дослідний інститут синтезу та технології "Синтеко" з дослідним заводом" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні всіх позовних вимог.

Вимоги касаційної скарги Відкрите акціонерне товариство "Київський науково-дослідний інститут синтезу та технології "Синтеко" з дослідним заводом" мотивовано тим, що рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду прийняті з порушенням вимог процесуального права, а саме касатор зазначає, що вирішення даної справи є компетенцією адміністративних судів, а тому дана справа непідвідомча господарським судам та суди не застосували п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яка підлягала застосуванню, що призвело до прийняття неправильних процесуальних документів через неправильне застосування норм процесуального права.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що господарськими судами порушено вимоги ст. 26 ГПК України, якою передбачено, що вимоги третіх осіб на предмет спору мають бути самостійними, тоді як вимоги ТОВ "НВП" "Укроргсинтез" не є самостійними, оскільки є повністю аналогічними вимогам позивача.

Також відповідач 2 посилається на те, що провадження у справі підлягало зупиненню через неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справи N 36/104, про що відповідачем 2 було заявлені клопотання у судах першої та апеляційної інстанцій, яке в супереч вимогам ст. 79 ГПК України не було задоволено відповідними господарськими судами.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 постанови від 29.12.76 року N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили наступне.

Головне управління комунальної власності міста Києва 21.12.2005 року на підставі наказу N 1778-В "Про видачу дублікату свідоцтва серія АВК N 010001010 від 09.12.97 про право власності на об'єкт нерухомого майна" видало дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.97 (аркуш справи 108, том 1), яке посвідчувало, що адміністративно-виробничий комплекс площею 33342,00 кв. м за адресою: місто Київ, вул. Червоноткацька, N 61, належить ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" на праві колективної власності.

Відповідно до цього дублікату свідоцтва до складу комплексу входять: корпус дослідних установок N 52 (Літера А) площею 11125,60 кв. м; корпус N 52а (Літера Б) площею 10235,90 кв. м; корпус N 54-а (Літера Г) площею 56,40 кв. м; корпус N 57 (Літера Д) площею 3494,40 кв. м; корпус N 40 (Літера Е) площею 3772,10 кв. м; корпус N 143 (Літера Ж) площею 2702,90 кв. м; склад, корпус N 164 (Літера К) площею 257,10 кв. м; склад, корпус N 37 (Літера И) площею 953,70 кв. м; корпус N 14-а (Літера З) площею 743,90 кв. м.

Підставою для видачі дублікату свідоцтва від 09.12.97 стала заява ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" від 13.12.2005 N 13/1 з проханням видати зазначений дублікат у зв'язку з втратою оригіналу. Разом з тим, у своїй заяві від 13.12.97 ВАТ "Синтеко" просило видати дублікат свідоцтва лише на частину нерухомого майна, а саме на корпус N 40 (літера Е), який розташований в м. Києві за адресою: вул. Червоноткацька N 61, загальною площею 3772,10 кв. м.

ТОВ "НВП "Укроргсинтез" є власником нежилої будівлі - корпусу дослідних установок та побутових приміщень N 143 (літ. Ж), площею 2781,20 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61 (надалі - об'єкт нерухомості). Право власності ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на об'єкт нерухомості підтверджується договором купівлі-продажу від 15.06.2003 (аркуш справи 76, том 2), укладеним між АТЗТ "Хімрезерв" і ТОВ "НВП "Укроргсинтез".

Розглянувши позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами, суди попередніх інстанцій задовольнили їх виходячи з наступного.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна регулюється Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 N 1820, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 за N 62/364 (далі - Положення N 1820).

Відповідно до п. п. 4.2, 4.3 Положення N 1820 Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації створює та веде єдиний загальноміський інформаційно-комп'ютерний реєстр власників об'єктів нерухомого майна; організовує присвоєння ідентифікаційного коду об'єктам нерухомості, який є постійним незалежно від власника та ключовим для взаємозв'язку з автоматизованими системами міста з метою обміну інформацією щодо нерухомості.

Пунктом 8 Положення N 1820 визначено, що Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - БТІ), зокрема,:

- здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, виготовляє матеріали технічної інвентаризації, необхідні для оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна;

- реєструє право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на території м. Києва;

- щомісячно до 5-го числа наступного місяця передає Головному управлінню комунальної власності м. Києва інформацію на магнітних носіях за визначеними у додатку 3 до цього Положення показниками щодо об'єктів нежитлового фонду, на які зареєстровані правовстановлюючі документи.

Відповідно до п. 9, 18 Положення N 1820 для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу об'єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ.

В разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим положенням.

Документи розглядаються в термін не більше 20 календарних днів. У разі, якщо в процесі розгляду документів до заявника виникають додаткові питання, які необхідно з'ясувати, його повідомляють про це особисто або в письмовій формі, а термін розгляду документів відповідно продовжується до 45 днів.

Відповідно до п. 19 Положення N 1820 за результатами розгляду наданих замовником документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ (розпорядження) про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна або надсилає обґрунтоване письмове повідомлення заявнику про відмову в оформленні права власності.

Пунктом 22 Положення N 1820 встановлено, що дублікат свідоцтва про право власності оформляється у разі втрати оригіналу свідоцтва на підставі звернення заявника та архівних документів, що зберігаються в органах, які видали свідоцтво про право власності, а також довідки з органу внутрішніх справ (якщо законодавством передбачено обов'язкове повідомлення цих органів про втрату (викрадення) оригіналу свідоцтва).

У зверненні зазначається конкретна причина необхідності видачі дубліката свідоцтва.

Дублікат свідоцтва видається з позначкою "Дублікат". Втрачений оригінал свідоцтва анулюється наказом (розпорядженням) відповідного органу про видачу дубліката свідоцтва. При цьому в Книзі прийому-видачі документів робиться новий запис, а на попередньому записі робиться відмітка про анулювання втраченого оригіналу свідоцтва. Документи, пов'язані з видачею дубліката свідоцтва, включаються до складу справи, сформованої під час оформлення права власності на об'єкт нерухомості.

Згідно з п. 23 Положення N 1820 у разі допущення орфографічної помилки, неточності запису, невідповідності площі об'єкта, інших обґрунтованих обставин, виявлених після оформлення та видачі заявнику свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості орган, який оформляв право власності, видає наказ (розпорядження) про внесення відповідних змін у це свідоцтво або про видачу нового свідоцтва та анулювання попереднього. У разі видачі нового свідоцтва та анулювання попереднього в Книзі прийому-видачі документів робиться новий запис, а на попередньому записі робиться відмітка про анулювання попереднього свідоцтва. Документи, пов'язані з видачею нового свідоцтва, включаються до складу справи, сформованої під час оформлення права власності на об'єкт нерухомості.

Новому свідоцтву присвоюється новий номер і нова дата видачі. Нове свідоцтво, видане взамін анульованого, підлягає реєстрації в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 24 Положення N 1820 у разі оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, який уже був зареєстрований в БТІ на підставі попереднього правовстановлюючого документа, оригінал попереднього правовстановлюючого документу вилучається органом, який оформлює право власності, і зберігається у справах цього органу.

Крім того, необхідно зазначити, що суди попередніх інстанцій правомірного послались на пп. 1, 28, 46 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 N 584/744 (далі - Положення N 584), згідно яких Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: створює та підтримує в контрольному стані банк даних нерухомого майна на території м. Києва незалежно від форм власності; підприємств, установ, організацій комунальної власності територіальної громади м. Києва та державних підприємств, що перебувають у сфері управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), опрацьовує статистичну звітність щодо них; здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності; розглядає заяви, пропозиції і скарги громадян та юридичних осіб, вживає відповідних заходів.

Пунктом 9 Положення N 584 встановлено, що Головне управління зокрема має право отримувати в установленому порядку від управлінь, відділів та інших служб, що входять до складу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, документи, інші матеріали, необхідні для виконання управлінням своїх функцій.

Як визначено п. 14 Положення N 584, накази начальника Головного управління, що порушують права громадян, представницьких органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, можуть бути скасовані Київським міським головою або оскаржені в судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 06.12.2007 N 37847, адресованим АТЗТ "Хімрезерв", оригінал Свідоцтва про право власності від 09.12.97 N 010001010, що підтверджувало право власності ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" на нерухоме майно, був вилучений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна під час оформлення права власності на це майно за АТЗТ "Хімрезерв" на підставі договору купівлі-продажу N 21 від 01.07.2002, укладеного між ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" та АТЗТ "Хімрезерв".

З моменту оформлення права власності на нерухоме майно за АТЗТ "Хімрезерв" Свідоцтво про право власності від 09.12.97, що підтверджувало право власності на це майно за ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом", втратило статус правовстановлюючого документа.

Свідоцтво про право власності від 09.12.97 на нерухоме майно, яке зберігається у матеріалах реєстраційної справи Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, не є втраченим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на об'єкт нерухомості підтверджується договором купівлі-продажу від 15.06.2003, укладеним між АТЗТ "Хімрезерв" і ТОВ "НВП "Укроргсинтез", згідно якого АТЗТ "Хімрезерв" продав, а ТОВ "НВП "Укроргсинтез" купив наведені вище об'єкти нерухомості.

Згідно з нормами ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 Цивільного кодексу УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею (аналогічна позиція міститься в постанові ВГС України N 69/8-05 від 05.06.2006).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно лише від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу ст. 388 Цивільного кодексу України майно за відплатним договором може бути витребуване від добросовісного набувача також лише за чітко визначених підстав.

До того ж, ТОВ "НВП "Укроргсинтез" зареєстроване у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно" як власник об'єкта нерухомості.

Викладене вище спростовує твердження касатора, що третя особа з самостійними вимогами не є власником зазначеного майна та її права не порушені, (що є підставою для відмови в позові згідно з ст. 1 ГПК України), оскільки на час видання спірних документів (на момент видачі оскаржуваного наказу та дубліката свідоцтва) третя особа з самостійними вимогами була власником частини спірного майна.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наказ Головного управління комунальної власності міста Києва N 1778-В від 21.12.2005 про видачу дубліката Свідоцтва про право власності від 09.12.97 суперечить чинному законодавству, зокрема, Положенню про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна

Крім того, судами встановлено, що ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" звернулося до Відповідача-1 із заявою видати дублікат Свідоцтва про власність лише на частину нерухомого майна, а саме на корпус N 40 (літера Е), який розташований в м. Києві за адресою: вул. Червоноткацька, 61, загальною площею 3772,10 м2. Та обставина, що Головне управління комунальної власності міста Києва - видало наказ N 1778-В від 21.12.2005 про видачу дубліката Свідоцтва про право власності від 09.12.97, а на його підставі видано дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.97 на усе майно, право власності на яке посвідчувалося цим Свідоцтвом до липня 2002 року, лише підтверджує неправомірність видачі цих актів.

На момент видачі оскаржуваного наказу та дубліката свідоцтва АТЗТ "Хімрезерв" було власником частини нерухомого майна, а саме 7/100 частин корпусу N 14-а (літера "З") - площею 47 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, а ТОВ "Будрем-Сервіс Лімітед" - власником іншої частини, а саме: корпусу дослідних установок N 52 (літера "А") площею 11125,60 м2; корпусу дослідних установок N 52-а (літера "Б") площею 10235,90 м2; трансформаторної підстанції - корпусу N 54-а (літера "Г") площею 56,40 м2; корпусу побутових приміщень з лабораторією N 57 (літера "Д") площею 3494,40 м2; складу хімічних реактивів, сировини та готової продукції з відкритою площадкою - корпусу N 164 (літера "К") площею 257,10 м2; складу сировини і готової продукції з відкритою площадкою - корпусу N 37 (літера "И") площею 952,90 м2.

Право власності на ці частини нерухомого майна, які до їх відчуження у липні 2002 року належали ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом", було зареєстровано за АТЗТ "Хімрезерв", ТОВ "Будрем-Сервіс Лімітед" та ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на підставі цивільно-правових угод.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що на дату видачі Головним управлінням комунальної власності міста Києва оскаржуваного наказу та на його підставі - дублікату свідоцтва, тобто на 21.12.2005, ВАТ "КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" не було власником всього нерухомого майна, щодо якого Головне управління комунальної власності міста Києва видало оскаржуваний наказ, а на його підставі - оскаржуваний дублікат, є правомірним.

Отже, правомірним є висновок стосовного того, що оскаржуваний наказ та видача на його підставі дублікату свідоцтва особі, яка не є власником нерухомого майна, є порушенням права власності ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на зазначене майно.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. п. 1, 6 та 16 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який міститься у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002, правовстановлюваними документами на нерухоме майно є, зокрема, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу; свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами.

Оскільки, оскаржуваний дублікат свідоцтва є правовстановлювальним документом, зокрема, на частину нерухомого майна, право власності на яке на цей час зареєстровано за ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на підставі іншого правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 01.07.2002, оскаржуваний дублікат свідоцтва, як і оскаржуваний наказ, на підставі якого його видано, порушують право ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на цю частину нерухомого майна та його право на належне посвідчення такого права власності.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Суди правомірно врахували, що за відсутності інших правовстановлюючих документів (договорів, розпорядчих актів тощо), які підтверджували б, що на час звернення до Головного управління комунальної власності ВАТ "Синтеко" належать й інші нежитлові приміщення, крім корпусу N 40 (літера "Е"), саме дублікат Свідоцтва набув статусу єдиного документа, який (після його видачі) продовжує посвідчувати належність ВАТ "Синтеко" всього комплексу приміщень по вул. Червоноткацькій, 61 у м. Києві. Разом з тим, підтвердження дублікатом свідоцтва таких обставин після того, як у власності ВАТ "Синтеко" на час звернення до Головного управління перебував лише корпус N 40 (літера "Е"), не відображає фактичних обставин щодо права власності на майно в подальшому, в разі виникнення певних спорів, зумовлює плутанину і необхідність додаткового і необґрунтованого підтвердження іншими суб'єктами свого права власності на конкретні об'єкти.

Крім того, твердження касатора, щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України необґрунтовані, оскільки відповідно до аб. 4 п. 5.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України N 04-5/120 від 27.06.2007 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "При здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005 N 3.2.-2005 "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежовування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами" у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначені владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Оскільки, Головне управління комунальної власності міста Києва, видаючи оскаржуваний наказ, не здійснювало у спірних правовідносинах жодних владних управлінських функцій щодо АТЗТ "Хімрезерв", ТОВ "НВП "Укроргсинтез" та ТОВ "Будрем-Сервіс Лімітед", то воно не перебувало при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень, а тому даний спір повинен вирішуватися господарським, а не адміністративним судом.

Крім того, в основі спірних правовідносин у цій справі є спір між зазначеними особами щодо права власності на нерухоме майно (ст. 16 ЦК України). При прийнятті рішення у цій справі судам попередніх інстанцій необхідно було встановити, зокрема, чи було ВАТ "Синтеко" власником того нерухомого майна, стосовно якого Головне управління комунальної власності міста Києва видало оскаржуваний наказ, а на його підставі - оскаржуваний дублікат, чи ні.

За таких обставин, спір у цій справі стосується відносин власності на нерухоме майно, які не є публічно-правовими відносинами, а тому такий спір не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи те, що спір у справі N 11/450 не є публічно-правовим спором, в якому Головне управління комунальної власності міста Києва не здійснювало владні управлінські функції щодо АТЗТ "Хімрезерв" та ТОВ "НВП "Укроргсинтез", а є спором про право, господарський суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції правомірно не застосували положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України і не припинили провадження у даній справі.

Крім того, судовою колегією Вищого господарського суду України не береться до уваги твердження касатора, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2008 року та Постанова апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року у справі N 11/450 підлягає скасуванню з огляду на вступ третьої особи у справу та заміну позивача у справі всупереч вимогам ГПК України як необґрунтовані, оскільки відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін"; про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу; треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Тому, судами правомірно розглянуто позов такої особи, у відповідності до вищенаведених норм процесуального права.

ТОВ "НВП "Укроргсинтез" подало позов третьої особи з самостійними вимогами і було залучено до участі у справі N 11/450 ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2008 року в порядку, передбаченому ГПК України.

Твердження касатора, що не прийняття Київським апеляційним господарським судом клопотання про необхідність зупинити провадження у даній справі через неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи N 36/104 є порушенням його прав, безпідставні з огляду на те, що висновок суду апеляційної інстанції аргументований та дає можливість розгляду даної справи.

Крім того, керуючись ст. 112 ГПК України відповідач 2 у випадку встановлення судовим рішенням у справі N 36/104 обставин, що матимуть істотне значення для вирішення спору у справі N 11/450, не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення у справі N 11/450 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та технології "Синтеко" з дослідним заводом" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року у справі N 11/450 залишити без змін.

 

Головуючий

І. А. Плюшко

Судді:

С. С. Разводова

 

С. С. Самусенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали