ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 28 квітня 2010 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Лященко Н. П., суддів - Гуменюка В. І., Жайворонок Т. Є., Костенка А. В., Перепічая В. С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Ганна Іванівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 серпня 2009 року, встановила:

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 березня 2006 року вона видала довіреність строком дії на три місяці, якою уповноважила ОСОБА_7 продати належний їй житловий будинок АДРЕСА_1. У грудні 2007 року їй стало відомо, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 березня 2006 року ОСОБА_7 продала зазначений житловий будинок своєму чоловікові, ОСОБА_8, який є племінником позивачки. Підтримуючи позов, пояснила, що в будинку продовжує проживати, відповідачі провели газифікацію та ремонт будинку, гроші від продажу будинку вона отримала, але згодом повернула, тому що не мала належних умов для їх зберігання. Оскільки наміру продавати будинок не мала, просила визнати договір купівлі-продажу будинку недійсним на підставі ст. 232 ЦК України.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 7 серпня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_6 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 232 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Судом установлено, що 10 березня 2006 року ОСОБА_6 видала довіреність строком дії на три місяці, якою уповноважила ОСОБА_7 продати за ціною та на умовах на її розсуд належний ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 березня 2006 року ОСОБА_7 продала зазначений житловий будинок своєму чоловікові, ОСОБА_8, який є племінником позивачки, за 33061 грн. Згідно з витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_8 на праві приватної власності в 1/1 частині з 15 березня 2006 року. Допитана в судовому засіданні приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Г. І., яка посвідчувала договір купівлі-продажу житлового будинку, пояснила, що ОСОБА_6 зверталася до неї з наміром продати будинок, але у зв'язку з тим, що Лапчак Г. І. не знає угорської мови, порекомендувала звернутися до приватного нотаріуса ОСОБА_10, яка досконало володіє угорською мовою. Допитана в судовому засіданні приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 пояснила, що оскільки ОСОБА_6 українською мовою не володіє, під час посвідчення довіреності вона детально, угорською мовою роз'яснила їй зміст та наслідки підписання зазначеної довіреності. В судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що продовжує проживати в будинку, відповідачі провели газифікацію та ремонт будинку, гроші від продажу будинку від них отримала, але згодом повернула, оскільки не мала належних умов для їх зберігання.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про зловмисну домовленість між відповідачами, а відтак відсутні й підстави для визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним за ст. 232 ЦК України.

З інших підстав позов не заявлявся.

Такий висновок грунтується на встановлених судом обставинах і вимогах закону.

Рішення місцевого суду й ухвала апеляційного суду постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Н. П. Лященко

Судді:

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

А. В. Костенко

 

В. С. Перепічай





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали