ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.05.2011 р.

Справа N 33/303-10


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Саранюка В. І. - доповідача у справі, суддів: Кочерової Н. О., Самусенко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011 р. та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. у справі N 33/303-10 господарського суду Дніпропетровської області, за позовом Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-2", 2. Приватного малого підприємства "Хімеко", про визнання недійсним договору поруки, за участю представників сторін: від позивача - Боровльова К. О., від відповідача-1 - не з'явився, від відповідача-2 - Григор'єв М. І., встановив:

Закрите акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-2" та Приватного малого підприємства "Хімеко" про визнання недійсним договору поруки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011 р. у справі N 33/303-10 (суддя Рудовська І. А.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого, судді Антонік С. Г., суддів Мороз В. Ф., Голяшкін О. В.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", рішення місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що укладення договору поруки не має наслідком переведення боргу на поручителя, а навпаки, може стати підставою для заміни кредитора у зобов'язанні, на що згода боржника в силу статті 516 Цивільного кодексу України, не потрібна.

На підставі статей 511, 520, 553 та статті 556 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку, що оспорюваний договір поруки укладений із додержанням всіх вимог статті 203 Цивільного кодексу України, права позивача внаслідок укладення даного договору не порушені.

У касаційній скарзі Закрите акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011 р. з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст. ст. 203, 215, 553, 554, 626 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне мале підприємство "Хімеко" не погоджується з доводами скаржника і зазначає, що оспорюваний договір відповідає вимогам закону, а судові рішення у даній справі є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, 14.08.2008 року між Приватним малим підприємством "Хімеко" (підрядник) та Закритим акціонерним товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" (замовник) укладено договір підряду N 08/14.08г, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами роботи по капітальному ремонту плит покриття з підсиленням СФЛЦ корпус 1 і здати замовнику у визначений договором термін, а замовник зобов'язується передати підряднику необхідну для виконання робіт проектно-кошторисну документацію та прийняти від підрядника об'єкт і оплатити виконані роботи.

Пунктом 11.3 сторони встановили термін дії договору - з моменту підписання до 31.10.2009 р.

01.10.2009 року з метою забезпечення зобов'язання позивача перед відповідачем-2, між ПМП "Хімеко" (кредитор) та ТОВ "Магістраль-2" (поручитель) було укладено договір поруки N 01-10/09П, відповідно до умов якого ТОВ "Магістраль-2" поручається перед ПМП "Хімеко" за виконання обов'язків ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" за договором підряду N 08/14.08г від 14.08.2008 року щодо оплати вартості робіт, виконаних кредитором згідно з основним договором у період з листопада 2008 р. по березень 2009 р. і неоплачених боржником, на суму 91644 грн., включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. У разі порушення боржником основного договору ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" та ТОВ "Магістраль-2" відповідають перед ПМП "Хімеко" як солідарні боржники.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки N 01-10/09П від 01.10.2009 р., укладеного між ПМП "Хімеко" та ТОВ "Магістраль-2", оскільки вважає, що даний договір змінює обсяг його обов'язків за основним договором, суперечить договору в розумінні ст. 626 ЦК України, не направлений на настання правових наслідків, оскільки укладений після прострочення позивачем своїх обов'язків щодо оплати. Крім того, природа договору поруки полягає в поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому даний договір повинен укладатися за участю боржника.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Отже, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, твердження скаржника про те, що однією із сторін договору поруки має бути боржник і що такий договір повинен укладатися за наявності волевиявлення останнього, суперечать статтям 512, 553, 556 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань скаржника на його неповідомлення як боржника про укладення договору поруки слід зазначити наступне.

Зі змісту статей 555 та 557 Цивільного кодексу України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

Помилковими слід визнати і доводи заявника касаційної скарги про те, що підставою для визнання недійсним договору поруки від 01.10.2009 р. є його укладення після настання строку виконання зобов'язань за договором підряду від 14.08.2008 р., оскільки така дія нормами Цивільного кодексу України, якими врегульовано порядок укладення договорів цього виду, не заборонена. Більш того, за загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання (статті 548 Цивільного кодексу України). Тобто на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання, або вони укладаються одночасно.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено обставини справи в їх сукупності та правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2011 р. у справі N 33/303-10 - залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

В. І. Саранюк

Судді:

Н. О. Кочерова

 

С. С. Самусенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали