ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2016 р.

Справа N 906/223/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Сибіги О. М., суддів: Бакуліної С. В., Поляк О. І., розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Рівненської області, м. Рівне на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року у справі господарського суду Житомирської області за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Бердичів, Житомирська обл. до: 1. Державного навчального закладу "Житомирський агротехнічний коледж", м. Житомир в особі Верхівнянської філії Житомирського агротехнічного коледжу, с. Верхівня, Житомирська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр", с. Андрушки, Житомирська обл. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Ружинської районної державної адміністрації, смт Ружин, Житомирська обл.; 2. Ружинської районної ради, смт Ружин, Житомирська обл. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ; 2. Міністерства освіти та науки України, м. Київ, про визнання недійсним на майбутнє договору, зобов'язання звільнення та повернення земельної ділянки, за участю представників: прокуратури - К. О. А., відповідача-1 - не з'явився, відповідача-2 - К. Л. Д., третьої особи на стороні позивача-1 - не з'явився, третьої особи на стороні позивача-2 - не з'явився, третьої особи на стороні відповідачів-1 - К. М. Є., третьої особи на стороні відповідачів-2 - не з'явився, встановив:

Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до державного навчального закладу "Житомирський агротехнічний коледж" в особі Верхівнянської філії Житомирського агротехнічного коледжу (далі за текстом - ДНЗ "Житомирський агротехколедж" в особі Верхівнянської філії) та товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (далі за текстом - ТОВ "Сігнет-Центр") про визнання недійсним на майбутнє Договору про виробництво сільгосппродукції N 207 від 23.12.2014 року, укладеного Верхівнянською філією Житомирського агротехнічного коледжу та ТОВ "Сігнет-Центр"; зобов'язання ТОВ "Сігнет-Центр" звільнити земельні ділянки площею 300 га, які розташовані на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області та повернути їх Верхівнянській філії Житомирського агротехнічного коледжу шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.03.2016 року до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ружинську районну державну адміністрацію (далі за текстом - Ружинська РДА) та Ружинську районну раду (далі за текстом - Ружинська райрада) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.04.2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Міністерство освіти та науки України.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.05.2016 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що в оспорюваному правочині відсутні ознаки удаваного правочину, а укладений відповідачами Договір відповідає вимогам цивільного законодавства щодо форми, змісту та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені Договором.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача-2 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін; представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідача-1, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористалися передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження голови Ружинської РДА N 504 від 07.12.2005 року в постійне користування Верхівнянської філії Житомирського агротехнічного коледжу передано земельні ділянки площами 37,6829 га та 342,9171 га.

27.11.2012 року Житомирський агротехнічний коледж в особі Верхівнянської філії звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України з листом за вих. N 404 щодо погодження договору про виробництво сільгосппродукції між Житомирським агротехнічним коледжем в особі Верхівнянської філії та ТОВ "Сігнет-Центр".

У відповідь Міністерство аграрної політики та продовольства України листом від 07.02.2013 року повідомило, що не заперечує щодо укладення договору про виробництво сільгосппродукції у встановленому законодавством порядку.

23.12.2014 року Житомирським агротехнічним коледжем в особі Верхівнянської філії (землекористувач) та ТОВ "Сігнет-Центр" (виробник) укладено Договір N 207 виробництва сільськогосподарської продукції (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1.1 якого землекористувач надає згоду на виробництво, а виробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки із господарством за надання згоди на виробництво.

В п. 1.2 Договору сторонами визначена характеристика виробництва, а саме: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріально-технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка виробника.

Місце та площі виробництва: земельні ділянки у Ружинському районі, Житомирської області орієнтованою площею 300 га, які знаходяться у землекористувача згідно законодавства.

Відповідно до п. 1.4 Договору строк виробництва - 5 років.

Вироблена сільгосппродукція є власністю виробника (п. 1.5 Договору).

Пунктами 1.6 та 2.2 Договору визначено, що виробництво за цим Договором не позбавляє права користування земельними ділянками землекористувача та не надає прав користувача чи орендаря виробникові; цей Договір не є спільною діяльністю чи підрядом, а також не є передачею прав користування чи управління земельними ділянками.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Договору розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим Договором проводяться після завершення виробництва виробником продукції. За сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим Договором виробник сплачує землекористувачу певну грошову суму в гривнях (у т. ч. ПДВ) або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах (сортах) частинами щороку в строк до 31 березня року наступного за сільськогосподарським роком у якому вироблялась продукція. Вказана грошова сума становить 5 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок фактично переданих, на підставі актів прийому-передачі виробникові землекористувачем для виробництва сільгосппродукції. Вищевказана грошова сума чи сільгосппродукція розраховується землекористувачем в наступному за поточним роком або роком виробництва та подається виробником у вигляді письмового документа (розрахунку оплати по Договору виробництва сільгосппродукції). Після узгодження сторонами зазначеної грошової суми чи сільгосппродукції, сторони складають відповідний акт про виробництво сільгосппродукції.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк Договору починає свій перебіг з дати підписання сторонами акту прийому-передачі земельних ділянок та закінчується у строк, визначений п. 1.4 цього Договору.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

23.12.2014 року сторонами складені Акти прийому-передачі земельної ділянки, площею 300 га, яка знаходиться на території Верхівнянської сільської ради та передана виробнику для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; акт огляду земельної ділянки, що передається.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки" від 04.02.2015 року N 87-р (Перелік N 87-р) із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і Державної фіскальної служби до сфери управління Міністерства освіти і науки передано цілісні майнові комплекси навчальних закладів та державної установи за переліком, до якого входить, зокрема, Верхівнянська філія Житомирського агротехнічного коледжу. На виконання вказаного розпорядження відповідно до акту приймання-передачі, затвердженого Міністерством освіти і науки від 30.09.2015 року, цілісний майновий комплекс Верхівнянської філії Житомирського агротехнічного коледжу передано зі сфери управління Мінагрополітики до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Згідно з п. 7 Акта приймання-передачі разом з об'єктами передано технічну документацію: державні акти на право постійного користування земельними ділянками: серія ЯЯ N [...], серія ЯЯ N [...], серія ЯЯ N [...] від 15.12.2005 року.

15.04.2016 року ТОВ "Сігнет-Центр" (сторона-1 або товариство) та Житомирським агротехнічним коледжем в особі Верхівнянської філії (сторона-2 або землекористувач) укладено Додаткову угоду N 1 до Договору N 207 виробництва сільгосппродукції, якою сторони внесли зміни до Розділів 1 "Загальні положення" та 3 "Розрахунки" Договору, виклавши їх у новій редакції, і, зокрема, погодили, що на умовах даного Договору землекористувач проводить освітньо-виробничу діяльність, пов'язану з виробництвом сільгосппродукції, із застосуванням сучасних, в тому числі експериментальних технологій вирощування сільськогосподарських культур шляхом виконання комплексу с/г робіт з залученням техніки товариства, а товариство одержує інформацію про урожайність культур та інші результативні властивості технологій з метою визначення найбільш пристосованого в даній кліматичній зоні комплексу технологічних с/г робіт для вирощування сільськогосподарських культур. З метою виконання умов даного Договору товариство зобов'язується, зокрема, сприяти організації навчання, практичних занять студентів землекористувача, забезпечувати проходження в товаристві виробничої практики майбутніх спеціалістів землекористувача тощо (п. п. 1.1, 1.2 Додаткової угоди).

Додаткова угода N 1 до Договору N 207 підписана та скріплена печатками сторін.

Крім того, Додатковою угодою N 2 до Договору N 207 від 15.04.2016 року скасовано Акт прийому-передачі земельної ділянки від 23.12.2014 року та Акт прийому-передачі об'єкту оренди від 23.12.2014 року з моменту підписання цієї Додаткової угоди. Дана Додаткова угода підписана повноважними представниками та скріплена печатками сторін.

Прокурор, звернувшись до суду в інтересах держави з позовом про визнання недійсним Договору N 207 про виробництво сільськогосподарської продукції від 23.12.2014 року та зобов'язання відповідача-2 звільнити земельну ділянку посилався на те, що спірний Договір є удаваним, оскільки був вчинений сторонами для приховання договору оренди земельної ділянки, а ТОВ "Сігнет-Центр" не може отримувати в оренду та іншим чином використовувати земельні ділянки, які знаходяться у користуванні Верхівнянської філії Житомирського агротехнічного коледжу на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ N [...], N [...], що вказує на укладення Договору з порушенням ст. ст. 92, 116, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 901, 1130 - 1134 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. ст. 203, 207 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Верхівнянська філія Житомирського агротехнічного коледжу здійснює законне володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 342, 9171 га, що знаходиться у Ружинському районі Житомирської області, на підставі державного акта на право постійного користування серії ЯЯ N [...] від 15.12.2005 року. Верхівнянська філія Житомирського агротехнічного коледжу, укладаючи Договір N 207 про виробництво сільськогосподарської продукції від 23.12.2014 року, з урахуванням положень статуту Житомирського агротехнічного коледжу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2012 року N 191 та вимог земельного законодавства, попередньо здійснила погодження укладення даного Договору з Міністерством аграрної політики та продовольства України, що підтверджується листом-погодженням Мінагрополітики та продовольства України за вих. N 37-128-13/2432 від 07.02.2013 року.

За умовами оспорюваного Договору сторони погодили раціональне поєднання організації навчання, практичних занять студентів землекористувача, науково-дослідної діяльності із господарською, підвищення товарності та рентабельності виробництва з використанням передових технологічних процесів вирощування с/г культур, рівня оснащення виробничої та наукової бази філії, узгоджено використання засобів виробництва, використання кваліфікованих спеціалістів товариства. Дійсне волевиявлення сторін на реальне виконання умов Договору N 207 про виробництво сільськогосподарської продукції від 23.12.2014 року підтверджено організаційно-правовими документами коледжу та його контрагентів щодо проходження навчально-виробничої практики студентів коледжу з використанням сільськогосподарської техніки.

При цьому, зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що виробництво за цим Договором не позбавляє права користування земельними ділянками землекористувача та не надає прав користувача чи орендаря виробникові, не є передачею прав користування чи управління земельними ділянками, що свідчить про відсутність ознак договору оренди землі, а, отже, і відсутність ознак удаваної угоди, укладеної лише з метою приховання іншої угоди.

З огляду на встановлені обставини щодо відповідності даного Договору вимогам чинного законодавства і, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, які ґрунтуються на принципі свободи договору, який відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також положень ст. 628 Цивільного кодексу України щодо змісту договору, умови якого можуть визначатись на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а також приписів ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони можуть укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства, суди дійшли висновків про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу приписів ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині. При цьому, підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений.

Відтак, встановивши, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. п. 1.1, 1.5 статуту Житомирського агротехнічного коледжу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2012 року N 191, Житомирський агротехнічний коледж - вищий навчальний заклад II рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за кількома спеціальностями та за напрямами підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Коледж є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного герба України та з своїм найменуванням, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, запроваджувати власну символіку та атрибутику.

Згідно з п. 7.4 статуту коледж здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до головних завдань своєї діяльності та законодавства. Земельні ділянки передаються коледжу у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Коледж не має права без попереднього погодження з Уповноваженим органом управління приймати рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за коледжем на праві постійного користування.

Встановивши факт попереднього погодження укладення спірного Договору з уповноваженим органом, судами здійснено вірну правову оцінку змісту оспорюваного правочину і, зокрема, щодо наявності в ньому елементів змішаного договору, що не суперечить основному принципу цивільного законодавства - свободі договору та загальним положенням цивільного законодавства про договір.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу приписів ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що договір оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним.

В той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір N 207 про виробництво сільськогосподарської продукції від 23.12.2014 року не містить умови щодо переді ТОВ "Сігнет-Центр" земельної ділянки і зобов'язання товариства по її використанню, оскільки в п. 1.6. Договору сторонами погоджено, що виробництво за цим Договором не позбавляє права користування земельними ділянками землекористувача та не надає прав користувача чи орендаря виробникові.

Таким чином, як вірно встановлено судами, за умовами спірного Договору земельна ділянка залишилась у користуванні Верхівнянської філії Житомирського агротехнічного коледжу, яка надала ТОВ "Сігнет-Центр" лише право здійснювати господарську діяльність (виробництво сільгосппродукції) з метою сприяння організації навчання на практичних заняттях студентів землекористувача, обробки земельних ділянок з метою досягнення цілей, передбачених цим Договором.

З огляду на викладене, суди дійшли вірних висновків про те, що за цим Договором не відбувається переходу права користування земельними ділянками, а також фактично самі земельні ділянки не вибувають із володіння землекористувача, що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину, а, відтак, і відсутність правових підстав для визнання його недійсним як такого, що вчинений з порушенням законодавства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору N 207 про виробництво сільськогосподарської продукції від 23.12.2014 року у зв'язку з тим, що спірний Договір укладений з дотриманням положень цивільного законодавства, відповідає дійсній волі сторін та спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи першого заступника прокурора Рівненської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року у справі N 906/223/16 - залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

О. М. Сибіга

Судді:

С. В. Бакуліна

 

О. І. Поляк




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали