ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08.07.2010 р.

N К-15990/07


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Степашка О. І., суддів - Конюшка К. В., Ланченко Л. В., Нечитайла О. М., Пилипчук Н. Г., при секретарі - Гончарук І. Ю. (за участю представника відповідача - Ярмака М. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінсьської обєднаної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову господарського суду Луганської області від 15.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 у справі N 9/64н-ад за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" до  Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську,  Головного управління Державного казначейства в м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі по тексту позивач, ТОВ "Меркурій") звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі по тексту відповідач 1, Ленінська ОДПІ), Головного управління Державного казначейства в м. Луганську (далі по тексту відповідач 2, ГУДК в м. Луганську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою господарського суду Луганської області від 15.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 N 0000022360/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 2248732 грн. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1390293,61 грн.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем правильно було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства. Закон не визначає обов'язковою умовою відшкодування фактичну сплату податку до бюджету контрагентами.

У касаційній скарзі Ленінська ОДПІ просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 15.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірне податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007 N 0000022360/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 2248732 грн., було винесено відповідачем 1 на підставі акта перевірки від 19.01.2007 N 49/23-6/32672318.

За даними акта перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року у сумі 2248732 грн., що пов'язано з неможливістю дослідження ланцюга постачальників. Податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено пункт 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обмежився висновком, що позивачем правильно було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, а закон не визначає обов'язковою умовою відшкодування фактичну сплату податку до бюджету контрагентами.

Колегія суддів вважає, що, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків та не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, зокрема належним чином оформлених податкових накладних, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Проте, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали належної оцінки відомостям, зазначеним в акті перевірки та відповідним посиланням відповідача 1 відносно безтоварності операцій позивача, за якими було сформовано податковий кредит.

Так, податковий орган зазначав, що під час проведення інвентаризації позивачем не був наданий товар (пластини п'єзоелектричні), а лише була надана запакована коробка, скріплена печаткою виробника. Наявність товару не була перевірена при складанні податкової накладної.

Проте, судами не досліджувалося питання реального існування товару, зокрема, хто є виробником товару, яким чином відбувалося його зберігання та доставка.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України головуючий у судовому засіданні спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, суди наведеного не врахували і, в порушення зазначених норм не дослідили усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції ухвалив:

Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 15.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

О. І. Степашко

Судді:

К. В. Конюшко

 

Л. В. Ланченко

 

О. М. Нечитайло

 

Н. Г. Пилипчук





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали