ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Тітова Ю. Г., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Канва" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішення, встановив:

У грудні 2004 року Товариство звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, у якому просило визнати незаконним рішення ДПІ від 7 липня 2004 року N 0001462320/0 в частині застосування до Товариства фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 3400 грн., з яких 1700 грн. - за відсутність сертифіката якості на алкогольні напої, 1700 грн. - за відсутність сертифіката якості на тютюнові вироби, а також визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 7 липня 2004 року N 0001462320/0 в цій же частині.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на неправомірність застосування ДПІ фінансових санкцій відповідно до статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481/95-ВР) за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності засвідченого постачальником сертифіката відповідності, оскільки такі сертифікати були в наявності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою господарського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року, позов задоволено. Визнано недійсними рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 7 липня 2004 року N 0001462320/0 в частині визначення цих санкцій податковим зобов'язанням.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 березня 2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

ДПІ звернулася із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування статті 10, частини другої статті 17 Закону N 481/95-ВР, пункту 5 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року N 854 (далі - Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями), пункту 21 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та питань з європейської інтеграції від 24 липня 2002 року N 218 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за N 679/6967; далі - Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами), просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього ж суду. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права, відповідач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2006 року (Постанова N К-7/06) у справі про стягнення фінансових санкцій, ухвали цього ж суду від 16 серпня, 26 жовтня (Ухвала N К-7306/06) та 21 грудня 2006 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 травня 2011 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Суди встановили, що ДПІ 27 червня 2004 року провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці - горілчаного відділу ТК "Крона", який належить Товариству та розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка, 5, про що складений акт N 900299.

Під час перевірки встановлено факти реалізації тютюнових виробів за цінами вище максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, які визначені виробником, а також, порушення статті 10 Закону N 481/95-ВР, пункту 5 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, пункту 21 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме: роздрібної торгівлі алкогольними напоями (вино "Мускат" Red & White) та тютюновими виробами (сигарети "Прима срібна") без засвідченого постачальником сертифіката відповідності або сертифіката про визнання.

На підставі викладених в акті висновків ДПІ 7 липня 2004 року прийняла рішення про застосування згідно з частиною другою статті 17 Закону N 481/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 400 грн. та винесла податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання за цими санкціями.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкових органів правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з абзацом п'ятим частини другої статті 17 Закону N 481/95-ВР з посиланням на відсутність у місці здійснення роздрібної торгівлі сертифікатів відповідності на зазначені алкогольні напої та тютюнові вироби, оскільки позивач в суді підтвердив факт їх наявності.

У справі за позовом Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України до споживчого товариства "Укркоопзовнішторг", рішення по якій ДПІ надала на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що реалізація алкогольних напоїв або тютюнових виробів за відсутності у торговельному залі сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання (їх копій) на них є порушенням вимог Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами та Закону N 481/95-ВР, за яке передбачена відповідальність, встановлена частиною другою статті 17 зазначеного Закону.

Наведені рішення свідчать про наявність неоднакового застосування судами абзацу п'ятого частини другої статті 17 Закону N 481/95-ВР щодо притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог цього Закону.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом вказаної норми, Верховний Суд України виходить із такого.

Основні засади державної політики у сфері регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом N 481/95-ВР.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону N 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яка міститься у розділі цього Закону, що регулює відносини, пов'язані з атестацією виробництва та якістю продукції, така продукція, як алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають обов'язковій сертифікацій в порядку та у строки, визначені законодавством.

Порядок та вимоги до її проведення визначені Правилами обов'язкової сертифікації тютюнових виробів та Правилами обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв, затвердженими наказами Державного комітету України по стандартизації метрології та сертифікації від 13 вересня 1996 року відповідно N 378 і N 379 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 1996 року за N 569/1594 та 4 жовтня 1996 року за N 570/1595), які є обов'язковими для підприємств всіх форм власності, в тому числі іноземних, що виробляють або постачають продукцію.

Абзацом п'ятим частини другої статті 17 Закону N 481/95-ВР встановлена відповідальність у вигляді штрафу, до якої притягуються суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібну торгівлю такої продукції без наявності засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності або сертифіката про визнання.

Отже, положеннями Закону N 481/95-ВР визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, які пройшли обов'язкову сертифікацію, підтвердженням чого є засвідчена постачальником копія сертифіката відповідності або сертифіката про визнання. За порушення зазначеної норми Закону суб'єкт підприємницької діяльності несе відповідальність у вигляді фінансової санкції, визначеної абзацом п'ятим частини другої статті 17 цього Закону.

Відносини між споживачами товару, їх виробниками та продавцями регулюються Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII), який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Вимоги, які містяться у Правилах роздрібної торгівлі алкогольними напоями та Правилах роздрібної торгівлі тютюновими виробами, спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування. Таким чином і відповідальність за порушення прав споживачів внаслідок невиконання вимоги цих правил, згідно якої алкогольні напої та тютюнові вироби мають надходити до торговельної мережі з сертифікатами відповідності або свідоцтвами про визнання чи їх копіями, визначається положеннями Закону N 1023-XII.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що Товариство здійснювало роздрібну торгівлю сертифікованими алкогольними напоями та тютюновими виробами. Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов правильного висновку про дотримання Товариством вимог Закону N 481/95-ВР.

Оскільки при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Ю. Г. Тітов

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали