ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевій О. Е. (за участю представника Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим - Шкоропада О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" (далі - Товариство) до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - ОДПІ), Євпаторійської міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (далі - ДКУ), третя особа - фінансове управління Євпаторійської міської ради, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, встановив:

У жовтні 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ, правонаступником якої є державна податкова інспекція в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ), від 13 жовтня 2004 року N 0000612602/0, яким йому визначено податкове зобов'язання зі сплати збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим (далі - збір на розвиток електротранспорту) в сумі 17250 грн, стягнути з місцевого бюджету м. Євпаторія, розпорядником якого є Євпаторійська міська рада, через ДКУ безпідставно отримані кошти та зобов'язати ОДПІ списати заборгованість зі сплати збору на розвиток електротранспорту і припинити його нарахування.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 28 листопада 2005 року позов задовольнив частково: визнав недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, стягнув з місцевого бюджету м. Євпаторія на користь Товариства 17250 грн, отриманих без достатніх правових підстав. У задоволенні вимог про зобов'язання ОДПІ списати у відповідних облікових документах податкової інспекції заборгованість позивача зі сплати збору на розвиток пасажирського електротранспорту в сумі 49000 грн відмовив. Провадження у справі в частині вимог про зобов'язання ОДПІ припинити будь-яке нарахування в облікових і звітних документах зобов'язань позивача за названим платежем закрив.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 3 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2011 року рішення суду першої інстанції змінив, виклавши пункт 3 його резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету Автономної Республіки Крим на користь Товариства 17250 грн, отриманих бюджетом без достатніх правових підстав." У решті постанову суду залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2011 року, справу направити на новий касаційний розгляд.

Заслухавши пояснення представника ДПІ, перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ДПІ постанові Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2010 року (К-33113/06) по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 14 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (чинного на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон N 1251-XII) та статтю 39 Закону України від 26 грудня 2002 року N 380-IV "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (далі - Закон N 380-IV).

У справі, рішення касаційного суду в якій додано до заяви, цей суд визнав, що суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів в автобусах, легкових таксомоторах і маршрутних таксі міського, приміського і міжміського сполучення в Автономній Республіці Крим, зобов'язані сплачувати збір на розвиток електротранспорту, передбачений Положенням про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим (додаток 10 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2003 року N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік"; далі - Положення), затвердженим Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах повноважень, наданих статтею 39 Закону N 380-IV та підпунктом 14 пункту 1 статті 18, підпунктом 8 пункту 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23 грудня 1998 року N 350-XIV "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим".

Водночас у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що оскільки Законом N 1251-XII (чинним на час виникнення спірних відносин) не передбачено сплату збору на розвиток електротранспорту, і встановлено його не законом, як передбачено статтею 92 Конституції України, а постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, то відповідач безпідставно донарахував позивачу податкове зобов'язання з його сплати.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права Верховний Суд України виходить із такого.

За змістом пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються податки і збори.

Згідно з підпунктом 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим віданню останньої підлягає, зокрема, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 26 цього Закону до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить встановлення податків і пільг щодо оподаткування згідно із законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003 цей Суд, вирішуючи спір щодо відповідності Основному Закону України положень, зокрема, підпункту 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, а саме: "проведення експериментів у сфері оподаткування", виходячи при цьому із системного аналізу положень Конституції та законів України, якими регулюються суспільні відносини у бюджетній та податковій сферах, дійшов висновку, що вони не суперечать Основному Закону України і є такими, що відповідають Конституції України, положенням статей 1, 2 Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" (пункт 4 Рішення).

Статтею 39 Закону N 380-IV Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право у 2003 році у вигляді експерименту запроваджувати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцеві податки і збори, виходячи із специфіки соціально-економічного розвитку регіону.

Законами України про державний бюджет на 2004 та 2005 роки продовжено дію на відповідні роки експерименту щодо справляння запроваджених у 2003 році Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Кабінетом Міністрів України окремих місцевих зборів, зокрема збору на розвиток електротранспорту.

На виконання статті 39 Закону N 380-IV Кабінет Міністрів України видав постанову від 28 травня 2003 року N 875 "Про запровадження у 2003 році в Автономній Республіці Крим у порядку експерименту справляння окремих місцевих зборів" (строк дії постанови продовжено на 2004 рік згідно з постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 2004 року N 179).

За змістом підпункту 1.2 пункту 1 та підпункту 6.1 пункту 6 Положення збір на розвиток електротранспорту сплачується суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів в автобусах, легкових таксомоторах і маршрутних таксі міського, приміського і міжміського сполучення, та отримали в установленому чинним законодавством порядку дозвіл на здійснення цього виду підприємницької діяльності. Визначення розміру збору, що підлягає сплаті, здійснюється цими суб'єктами самостійно за ставками, визначеними цим Положенням.

Таким чином, касаційний суд у справі, що розглядається, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача обов'язку щодо сплати збору на розвиток електротранспорту.

Ураховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2011 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. Л. Маринченко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція

Вищий адміністративний суд України дійшов помилкового висновку про відсутність у Товариства обов'язку щодо сплати збору на розвиток електротранспорту, передбаченого Положенням про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженим Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах повноважень, наданих статтею 39 Закону N 380-IV та підпунктом 14 пункту 1 статті 18, підпунктом 8 пункту 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали