ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.06.2010 р.

N К-15335/07


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О. В. (головуючого), Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченко А. О., Федорова М. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Господарського суду АР Крим від 06.02.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 по справі N 2-24/16281-2006А за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про скасування рішення, встановив:

Керченське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду із позовом (з уточненням позовних вимог) до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі - відповідач, ДПІ, орган податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.06.2006 N 0000721701/1, яким позивачу визначено суму податного зобов'язання із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 5581,76 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.11.2006 провадження у справі закрито в частині визначення позивачу податкового зобов'язання в розмірі 3654,00 грн. з тих підстав, що у судовому засіданні заявою від 14.11.2006 позивач визнав оспорюване податкове повідомлення рішення в частині визначення суми основного платежу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 3654,00 грн., в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1927,76 грн. - позовні вимоги підтримує.

Постановою Господарського суду АР Крим від 06.02.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 по справі N 2-24/16281-2006А, позовні вимоги задоволено в частині скасування штрафних санкцій в розмірі 1827,00 грн.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів ДПІ було здійснено неправомірно, оскільки у перевіряємий період діяв мораторій, а на період його дії не застосовуються штрафні санкції за невиконання та неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ухваленого за результатами перевірки позивача за період з 01.04.2003 по 31.12.2005, про що складено акт від 12.05.2005, було те, що в порушення ч. 1 ст. 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів" занижено податкове зобов'язання по податку з власників транспортних засобів у сумі 3654,00 грн. та порушені граничні терміни сплати податкового зобов'язання.

Також судами встановлено, що у червні 2003 року щодо Підприємства порушено провадження у справі про банкрутство. Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.06.2003 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборону нарахування санкцій за неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). В подальшому ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 по вищевказаній справі провадження припинено. Тобто діяв у період з 09.06.2003 по 27.09.2005.

Відповідно до ст. 1 та ст. 12 Закону України від 14.05.92 N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів, це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як зазначено в п. 7.8 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з моменту прийняття постанови судом (господарським судом) про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, що направляється до суду (господарського суду), визначається згідно з нормами Закону, без застосування норм Закону N 2181. Крім цього, у преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим відхилити.

Постанову Господарського суду АР Крим від 06.02.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2007 по справі N 2-24/16281-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237 - 239 КАС України.

 

Головуючий:

О. В. Карась

Судді:

А. І. Брайко

 

Г. К. Голубєва

 

А. О. Рибченко

 

М. О. Федоров





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали