ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.02.2016 р.

N К/9991/15964/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Бившевої Л. І., суддів: Лосєва А. М., Рибченка А. О., секретар судового засідання - Титенко М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі N 2а-13392/09/9/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маглів" до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маглів" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2009 року N 0000942200/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим від 29 липня 2009 року N 0000942200/0.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Ялта АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Маглів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт N 1888/23-1/19445512/173 від 17 липня 2009 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту "в" пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України у періоді, який перевірявся, на загальну суму 22411,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2008 року - 1940,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 5812,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 14659,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ "Маглів" (ліцензіат) при перерахуванні на користь нерезидента Компанії "Магарач Осаюхінг" (Естонія) (ліцензіара) доходів у вигляді роялті за ліцензійними договорами N 14090 від 17 липня 2007 року (з урахуванням додаткових угод) та N 90990 від 28 травня 2008 року (з урахуванням додаткових угод) не здійснювало утримання та сплату в бюджет податку на доходи нерезидентів з джерелом походження з України.

29 липня 2009 року ДПІ у м. Ялта АР Крим на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення N 0000942200/0, яким на згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ТОВ "Маглів" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 67233,00 грн., у тому числі: 22411,00 грн. - за основним платежем, 44822,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач при перерахування роялті на користь Компанії "Магарач Осаюхінг", яка являється резидентом Естонії, правомірно не утримав та не перерахував до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства роялті, які сплачуються нерезидентам України, які не мають в Україні постійних представництв, підлягають оподаткуванню на території другої договірної держави (у даному випадку Естонії) при їх репатріації за межі України.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

17 липня 2007 року між ТОВ "Маглів" (ліцензіатом) та Компанією "Магарач Осаюхінг" (м. Талін, Естонія) (ліцензіаром) був укладений ліцензійний договір N 14090 на право користування знаком для товарів і послуг "МАГАРАЧ" за свідоцтвом України від 12 листопада 1999 року N 14090 (невиключна ліцензія). Предметом договору став порядок використання позивачем знаку "МАГАРАЧ" відносно товарів 33 класу - коньяк. Відповідно до умов договору позивач прийняв та використовував знак з дати підписання договору строком на 5 років за винагороду відповідно до додаткових угод. Згідно додаткової угоди N 1 від 17 липня 2007 року позивач отримав виключне право на використання знаку відносно наступних товарів - коньяк "Магарач" 3 роки, коньяк "Магарач" 4 роки, коньяк "Магарач" 5 років (V.S.O.P. сувенірний) та зобов'язався щомісяця, не пізніше 25-го числа кожного місяця, надавати звіт про реалізацію товару, протягом 5-ти днів з моменту надання звіту і після отримання оплати зі сторони покупця продукції здійснити ліцензійний платіж - за кожну пляшку об'ємом 0,5 літра - 0,20 дол. США; за кожну пляшку об'ємом 0,25 літра - 0,10 дол. США із розрахунку 0,40 дол. США за 1 літр розлитого коньяку шляхом переказу безготівкових коштів на розрахунковий рахунок, або шляхом внесення готівки на розрахунковий рахунок або в касу Компанії "Магарач Осаюхінг". Згідно з додатковою угодою N 2 від 15 січня 2008 року сторони домовились, що у випадку перерахування винагороди за кордом керуватися положеннями частини 1 статті 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно, та внесли зміни до умов надання звітів в частині звітування - не пізніше 5-го числа кожного місяця та порядку сплати винагороди - в частині розрахунку розміру виходячи з 0,40 дол. США за 1 літр коньяку, а також щодо щомісячного підписання актів виконаних робіт по використанню знаку.

На виконання умов вказаного договору позивачем за період з 23 червня 2008 року по 29 січня 2009 року було перераховано на користь нерезидента - Компанії "Магарач Осаюхінг" 26000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України склало 154516,00 грн.

Станом на 31 березня 2009 року за ліцензійним договором N 14090 від 17 липня 2077 року у ТОВ "Маглів" виникла кредиторська заборгованість перед Компанією "Магарач Осаюхінг" у сумі 7020,60 дол. США (13177,70 дол. США (кредиторська заборгованість позивача, яка встановлена попередньою перевіркою) + 19842,80 дол. США (сума по актах виконаних робіт на виконання ліцензійного договору) - 26000,00 дол. США (сума коштів, перерахованих позивачем на користь нерезидента)).

28 травня 2008 року між ТОВ "Маглів" (ліцензіатом) та Компанією "Магарач Осаюхінг" (м. Талін, Естонія) (ліцензіаром) був укладений ліцензійний договір N 90990 на право користування знаком для товарів і послуг "МАГАРАЧ" за свідоцтвом України від 25 квітня 2008 року N 90990 (невиключна ліцензія). Предметом договору став порядок використання позивачем знаку "МАГАРАЧ" відносно товарів 33 класу - коньяк. Відповідно до умов договору позивач прийняв та використовував знак з дати підписання договору строком на 5 років за винагороду відповідно до додаткових угод. Згідно додаткової угоди N 1 від 01 вересня 2008 року позивач отримав виключне право на використання знаку відносно наступних товарів - коньяк "Магарач" 3 роки, коньяк "Магарач" 4 роки, коньяк "Магарач" 5 років (V.S.О.Р. сувенірний) та зобов'язався щомісяця, не пізніше 25-го числа кожного місяця, надавати звіт про реалізацію товару, протягом 5-ти днів з моменту надання звіту і після отримання оплати зі сторони покупця продукції здійснити ліцензійний платіж - за кожну пляшку об'ємом 0,5 літра - 0,20 дол. США; за кожну пляшку об'ємом 0,25 літра - 0,10 дол. США із розрахунку 0,40 дол. США за 1 літр розлитого коньяку шляхом переказу безготівкових коштів на розрахунковий рахунок, або шляхом внесення готівки на розрахунковий рахунок або в касу Компанії "Магарач Осаюхінг". Згідно з додатковою угодою N 2 від 01 грудня 2008 року сторони домовились, що у зв'язку з важкою економічною ситуацією та нестабільним курсом гривні до долара США тимчасово (до 30 червня 2009 року) внести зміни до порядку сплати винагороди - в частині розрахунку - за кожну пляшку об'ємом 0,5 літра - 0,12 дол. США; за кожну пляшку об'ємом 0,25 літра - 0,06 дол. США із розрахунку 0,24 дол. США за 1 літр розлитого коньяку шляхом переказу безготівкових коштів на розрахунковий рахунок, або шляхом внесення готівки на розрахунковий рахунок або в касу Компанії "Магарач Осаюхінг".

На виконання умов вказаного договору позивачем 12 лютого 2009 року було перераховано на користь нерезидента - Компанії "Магарач Осаюхінг" 9037,88 дол. США, що за курсом Національного банку України склало 69591,68 грн.

Станом на 31 березня 2009 року за ліцензійним договором N 90990 від 28 травня 2008 року у ТОВ "Маглів" виникла кредиторська заборгованість перед Компанією "Магарач Осаюхінг" у сумі 8770,70 дол. США (17808,58 дол. США (сума по актах виконаних робіт на виконання ліцензійного договору) - 9037,88,00 дол. США (сума коштів, перерахованих позивачем на користь нерезидента)).

Також, позивачем були надані до перевірки довідки про резидентство Компанії "Магарач Осаюхінг" від 09 січня 2008 року та від 23 січня 2009 року, видані і скріплені круглою печаткою податкового і митного департаменту Естонії, Північним податковим і митним центром VI.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Пунктом 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (дата підписання - 10 травня 1996 року, дата ратифікації Україною - 13 вересня 1996 року, дата набрання чинності для України - 24 грудня 1996 року) роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Разом з цим, пунктом 2 статті 12 вказаної Конвенції передбачено, що ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті.

При цьому, механізм усунення подвійного оподаткування передбачено статтею 23 цієї Конвенції.

Випадки, коли положення пунктів 1 і 2 статті 12 зазначеної Конвенції не застосовуються, передбачено у пункті 4 цієї статті, згідно з якою якщо фактичний бенефіціар роялті, який є резидентом однієї Договірної Держави, проводить комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що роялті, які виплачуються резидентом України резиденту Естонської Республіки, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 12 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим області задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Л. І. Бившева

Судді:

А. М. Лосєв

 

А. О. Рибченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали