ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18.01.2011 р.

N К-7218/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Голубєвої Г. К., суддів - Карася О. В., Рибченка А. О., Федорова М. О., Шипуліної Т. М., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року та постанову господарського суду міста Києва від 04.12.2007 року по справі N 29/498-А за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

У липні 2007 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду м. Києва від 04.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування усіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 за період з 1 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року, на підставі якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення N 162/1750/0 від 10 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за друге півріччя 2005 року в розмірі 19115,02 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було реалізоване ТОВ "Торговий дім "Підшипник" товар, а саме підшипники на загальну суму 187858,38 грн., в т. ч. ПДВ - 31309,73 грн., що підтверджується рахунком N 036 від 1 червня 2005 року, видатковою накладною N 027 від 1 червня 2005 року та податковою накладною N 028 від 1 червня 2005 року. Товар був отриманий на підставі довіреності на отримання товару ЯИЯ N 282408 від 01 червня 2005 року від ТОВ "ТД "Підшипник".

З 20 січня 2005 року по 30 червня 2005 року СПД-ФО ОСОБА_4 знаходився на спрощеній системі оподаткування.

Але покупець ТОВ ТД "Підшипник" не зміг повністю і своєчасно розрахуватись за одержаний у червні товар, протягом червня заплатив 11412,00 грн., а решту 176446,38 грн. протягом липня 2005 р. Однак з 01.07.2005 р. позивач втратив право на спрощену систему оподаткування і перейшов на загальну систему оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в липні, після переходу позивача на загальну систему оподаткування, на його рахунок надійшли кошти від ТОВ "ТД "Підшипник" на загальну суму 176446,38 грн. з призначенням платежу: плата за підшипники згідно рахунку N 036 від 1 червня 2005 року. Вищезазначені суми доходу були включені позивачем до складу податкових зобов'язань у попередніх періодах на підставі видаткової накладної (по першій події), про що зазначено в акті перевірки та не заперечується позивачем. Крім того, із зазначеного доходу позивачем був сплачений єдиний податок.

Під час перевірки, були надані всі документи що підтверджують придбання у ТОВ "ПОЛІКОМ" та продаж ТОВ ТД "Підшипник" СПД-ФО ОСОБА_4 всього товару що був реалізований (накладні, податкові накладні, рахунки, квитанції до прибуткового касового ордеру), але всі ці документи не були взяті до уваги під час нарахування податку з доходу фізичних осіб та взято за базу оподаткування всю суму (за виключенням ПДВ) яка надійшла на рахунок СПД-ФО ОСОБА_4 з 01.07.2005 р.

Відповідно до ст. 2 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її межами. При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті).

Згідно з розділом 4 зазначеного Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зі ст. 13 Закону України від 28.12.94 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон N 334/94-ВР).

Згідно п. 5.1 ст. Закону N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9).

Правомірність віднесення спірної суми позивачем до складу валових витрат відповідачем не спростовується. Крім того, при донарахуванні позивачу податкового зобов'язання податковим органом не було враховано витрати, які були понесені позивачем при придбанні товару, який в подальшому був реалізований ТОВ "ТД "Підшипник", що не заперечується самим відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року та постанову господарського суду міста Києва від 04.12.2007 року по справі N 29/498-А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Г. К. Голубєва

Судді:

О. В. Карась

 

А. О. Рибченко

 

М. О. Федоров

 

Т. М. Шипуліна

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали