ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.01.2012 р.

N К-40393/09


Вищий адміністративний суд України у складі: судді Костенко М. І. - головуючого, суддів - Маринчак Н. Є., Острович С. Е., Степашко О. І., Усенко Є. А. розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - ДПІ) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 у справі N 22-а-31721/08/2070 за позовом приватного підприємства "ВСТА" (далі - Підприємство) до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України, встановив:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.12.2008 N 0000021800/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009 у позові відмовлено з мотивів протиправного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю "ПБК "Вертикаль") за операціями з поставки підрядних робіт, які мали фіктивний характер та не опосередковувалися дійсним рухом товарів, робіт, послуг.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано недійсним. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з обґрунтованості позовних вимог, позаяк податковим органом не доведено належними засобами доказування відсутності факту поставки підрядних робіт позивачеві та нікчемності угод, на виконання яких виконувалися такі роботи.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови суду першої інстанції.

Справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 71197,20 грн. (у тому числі 47464,80 грн. за основним платежем та 23732,40 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням став висновок ДПІ, викладений в акті перевірки від 02.12.2008 N 6763/18/32029429, про безпідставне включення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними товариством з обмеженою відповідальністю "ПБК "Вертикаль"за операціями з виконання підрядних робіт за договорами підряду від 03.04.2008 N 3-04-08, від 05.05.2008 N 5-05-08 та від 03.06.2008 N 3-06-08 з огляду на те, що зазначений постачальник не має необхідних трудових та матеріальних ресурсів (а саме - кваліфікованого персоналу, необхідного обладнання, основних фондів тощо) для виконання підрядних робіт, а самі угоди є фіктивними, позаяк не спрямовані на настання реальних наслідків.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами.

Водночас з огляду на те, що підставою для формування податкового обліку платника є реально вчинена господарська операція (тобто яка спричиняє дійсні зміни майнового стану платника) за відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми податку не можуть включатися до податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи даний спір, попередні судові інстанції дійшли різних висновків щодо дійсного виконання операцій з поставки підрядних робіт позивачеві, за якими податкова інспекція не визнала право Підприємства на податковий кредит. Однак при цьому ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд вичерпно не перевірили доводи ДПІ про відсутність у постачальника позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, які становлять зміст спірних операцій з поставки (кваліфікованого персоналу, транспортних засобів, основних фондів, будівельних матеріалів), не встановили наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК "Вертикаль"ліцензії на здійснення будівельної діяльності.

Натомість суди обмежилися формальною оцінкою викладених в акті перевірки висновків без додаткового витребування необхідних доказів на підтвердження або спростування таких висновків.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 220 названого Кодексу не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не буди встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак відповідно до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права й прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

1. Касаційну державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2009 у справі N 22-а-31721/08/2070 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

 

Головуючий, суддя:

М. І. Костенко

Судді:

Н. Є. Маринчак

 

С. Е. Острович

 

О. І. Степашко

 

Є. А. Усенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали