ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10.01.2012 р.

N К-18460/10


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О. В. (головуючого), Голубєвої Г. К., Рибченко А. О., Федорова М. О., Шипуліної Т. М., при секретарі судового засідання Подолянко Р. О., розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 по справі N 2-а-36763/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - відповідач, орган податкової служби, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2009 позовні вимоги задоволено з тих підстав, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.02.2010 скасував рішення суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог. Судове рішення мотивоване тим, що вчинені господарські операції Товариством викликають сумнів в їх реальності та не відповідають дійсному економічному змісту.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що податковою інспекцією на підставі акта від 25.12.2008 про результати невиїзної документальної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2009 N 0000031800/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 149665,50 грн.

Фактичною підставою донарахування позивачу податкового зобов'язання (99777,00 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій (49888,50 грн.) слугував висновок ДПІ про фіктивність правочину, на підставі якого Товариством сформовано податковий кредит. А саме, як вбачається з акта перевірки: "згідно рахунків-фактур за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 ТОВ "ПБК "Вертикаль" відвантажені для Товариства (комплектуючі та запчастини до обладнання, будівельні та господарчі матеріали тощо). Крім того, згідно Договору від 02.06.2008 N 1 ТОВ "ПБК "Вертикаль" виконувало роботи по укладці підземного кабелю в м. Севастополі. За період, що перевірявся, Товариством отримано від ТОВ "ПБК "Вертикаль" ТМЦ на загальну суму 569850,20 грн., в тому числі ПДВ - 94975,03 грн., отримано робіт на суму 28811,22 грн., в тому числі ПДВ - 4801,87 грн. Розрахунки проводились у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками. Таким чином, Товариством було включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 99776,90 грн., по взаємовідносинам з ТОВ "ПБК "Вертикаль" відповідно по періодам не перевищили сум ПДВ, відображених в наданій податковій звітності за період з 01.04.2006 по 30.06.2008."

Також в акті зазначено, що в ході перевірки ТОВ "ПБК "Вертикаль", контрагента позивача, було встановлено недодержання вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків… На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначив про те, що ТОВ "ПБК "Вертикаль" було отримано ліцензію на право здійснення будівельної діяльності. Проте фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ "ПБК "Вертикаль" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності; відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14 - 15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає. Таким чином, актом перевірки ТОВ "ПБК "Вертикаль" встановлено, що угоди, укладені протягом перевіряємого періоду даним суб'єктом господарювання, є нікчемними.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної (Наказ N 1379), що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі N 168/97 передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної (Наказ N 1379).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за товар та виконані роботи, зокрема суму ПДВ, висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між Товариством та ТОВ "ПБК "Вертикаль" були фіктивними є помилковим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

За викладених обставин, суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення, ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 по справі N 2-а-36763/09/2070 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237 - 239 КАС України.

 

Головуючий

О. В. Карась

Судді:

Г. К. Голубєва

 

А. О. Рибченко

 

М. О. Федоров

 

Т. М. Шипуліна





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали