ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.10.2010 р. 

N 2-9/1464-2010 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Борденюк Є. М., судді: Могил С. К., Самусенко С. С., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі N 2-9/1464-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом державного підприємства дослідне господарство "Степове" інституту винограду і вина "Магарач" Української академії аграрних наук до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсним рішення (за участю у судовому засіданні представників: позивача - не з'явились, відповідача - Ключник О. О.), встановив:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року задоволено позов державного підприємства дослідне господарство "Степове" інституту винограду і вина "Магарач" Української академії аграрних наук, визнано недійсним рішення відкритого акціонерного товариства "Крименерго", оформлене протоколом N 3321 від 19 березня 2009 року, про визначення позивачу обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії на суму 43321,24 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, відповідно до якої просить рішення попередніх судових інстанцій скасувати, а провадження у справі припинити, свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення комісії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" оформлене протоколом N 3321 від 19 березня 2009 року не належить до актів, що мають обов'язковий характер для учасників правовідносин.

Переглянувши в касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 11 листопада 1999 року степове дослідне господарство "Магарач" (споживач) та Азовський РЕМ ДАЕК "Крименерго" (постачальник електричної енергії) уклали договір N 38 про постачання електричної енергії, за умовами якого відповідач зобов'язався постачати електричну енергію позивачу, а останній зобов'язався своєчасно здійснювати оплату спожитої електричної енергії та виконувати інші умови, визначені укладеним договором.

Представниками відповідача 20 лютого 2009 року проведено перевірку дотримання позивачем Правил користування електричною енергією на об'єкті машдвір в с. Дмитрівка, за результатами якої складено акт N 105677 про порушення Правил користування електричною енергією, а саме: безоблікове підключення зварювального трансформатору 16,0 кВт з опори л-1 оп. 6 ТП 152. Комісією з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією винесено рішення, оформлене протоколом N 3321 від 19 березня 2009 року, яким визначено обсяг та вартість недоврахованої електричної енергії у розмірі 43321,24 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 ЦК України. Одним із таких способів, як зазначено у п. 10 ч. 1 наведеної статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед актів, можливість визнання незаконними яких передбачена ст. 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Дослідивши правову природу рішення комісії, яке позивач просить визнати недійсним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідне рішення не є актом, який безпосередньо тягне за собою виникнення, зміну чи припинення певних прав або обов'язків позивача, не тягне для споживача негативних правових наслідків у вигляді примусового безспірного стягнення вартості додатково нарахованого обсягу електричної енергії, оскільки не є документом, на підставі якого здійснюється стягнення у примусовому порядку. Рішення комісії не є актом, який породжує певні правові наслідки, зазначене рішення не спрямовано на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин, воно не є за своєю суттю рішенням державного чи іншого органу, тобто офіційним документом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога про визнання рішення комісії недійсним не може бути самостійним предметом позову, а юридична сила та обґрунтованість такого рішення має оцінюватись в сукупності з іншими доказами за правилами встановленими розділом V Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що питання про наявність правових підстав для стягнення зі споживача плати за порушення ПКЕЕ на підставі відповідного акта перевірки та рішення комісії має вирішуватись під час розгляду справи за позовом про стягнення грошових коштів за вчинене порушення або про зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з відновленням становища, яке існувало до виникнення відповідного спору. В такому разі оскаржені акти підлягатимуть оцінці в сукупності з іншими доказами у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України. При цьому, в обох випадках сторони мають належними та допустимим доказами довести або спростувати факт вчинення відповідного правопорушення. Відтак, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про припинення провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року у справі N 2-9/1464-2010 скасувати.

Провадження у справі N 2-9/1464-2010 припинити.

 

Головуючий, суддя  

Є. М. Борденюк 

Судді:  

С. К. Могил 

  

С. С. Самусенко 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали