ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів: Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., при секретарі судового засідання Бурнишевій О. Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Розваг" (далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ), Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА) про визнання недійсним рішення, встановив:

У грудні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення СДПІ від 30 серпня 2007 року N 0001040849 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1500 грн.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (далі - постанова N 121) Міністерство промислової політики України було зобов'язано забезпечити в термін до 31 грудня 2006 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть розробленим Міністерством економіки України технічним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють. Однак на момент звернення до суду з цим позовом, Міністерство промислової політики України не забезпечило розроблення гральних автоматів, оснащених фіскальною пам'яттю, та запам'ятовуючих пристроїв для оснащення автоматів, що вже діють.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року (Ухвала N К-12468/08, К-13173/08), позов задовольнив.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, СДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року (Ухвала N К-12468/08, К-13173/08), справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На обґрунтування заяви відповідачем додано постанову Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2011 року (Постанова N К-13049/08, К-13277/08) (N К-13277/08) у справі за позовом Товариства до СДПІ та ДПА про визнання недійсним рішення.

У справі, що переглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що на час проведення податковим органом перевірки позивача у останнього не було можливості дотримуватися вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265/95-ВР), оскільки Міністерство промислової політики України не виконало покладеного на нього постановою N 121 обов'язку щодо розроблення запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, тому у діях Товариства відсутній склад правопорушення, за яке до нього згідно з оскаржуваним рішенням СДПІ застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Водночас у справі, на рішення у якій послався заявник, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення Товариства від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону N 265/95-ВР, оскільки на час проведення перевірки настав установлений постановою N 121 термін застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) при наданні послуг із використанням гральних автоматів.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії (постанови від 4 липня 2011 року N 21-140а11, 6 червня 2011 року N 21-95а11), яка полягає у тому, що, оскільки комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено лише 1 липня 2008 року (наказ Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року N 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції"), то до вказаної дати у суб'єктів господарювання не було об'єктивної можливості дотримуватися вимог Закону N 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи.

Отже, притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до вищезазначеного Державного реєстру, тобто з 1 липня 2008 року.

Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що переглядається, про неправомірність рішення ДПІ про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. Л. Маринченко

Судді:

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Т. В. Гошовська

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. Б. Гусак

 

Т. Є. Жайворонок

 

Г. В. Канигіна

 

М. Є. Короткевич

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

П. П. Пилипчук

 

О. Б. Прокопенко

 

Я. М. Романюк

 

А. М. Скотарь

 

І. Б. Шицький

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали