ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гусака М. Б., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Пансіонат "Море" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ) про визнання недійсним рішення, встановив:

У вересні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення ДПІ від 12 серпня 2008 року N 0004132303 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 61862 грн. 66 коп.

На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство послалося на те, що ДПІ не наділена повноваженнями щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, встановлених статтею 17 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481/95-BP). Крім того, до Товариства застосовані фінансові санкції після закінчення встановленого законом строку.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2011 року, позов Товариства задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 12 серпня 2008 року N 0004132303 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 61862 грн. 66 коп.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що ДПІ пропустила встановлений статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК) строк, протягом якого до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ДПІ ухвалі касаційного суду від 25 грудня 2007 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 17 Закону N 481/95-ВР.

У справі, рішення касаційного суду в якій додано до заяви, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, тому застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГК, а тому й відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених статтею 250 зазначеного Кодексу.

У справі, що розглядається суди виходили з того, що застосовані ДПІ до Товариства за порушення вимог статті 17 Закону N 481/95-ВР санкції є адміністративно-господарськими.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано норму матеріального права.

На думку Верховного Суду України, передбачена статтею 17 Закону N 481/95-ВР фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами глави 27 ГК.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, згідно з якою такі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суди встановили, що порушення Товариством вимог статті 17 Закону N 481/95-ВР мало місце у період з 1 травня по 12 червня 2007 року, а оскаржуване рішення ДПІ про застосування до Товариства фінансових санкцій ухвалено 12 серпня 2008 року, тобто пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, застосування до Товариства адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності пізніш як через один рік з дня такого порушення є неправомірним.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. Б. Гусак

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція

Передбачена статтею 17 Закону N 481/95-ВР фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами глави 27 ГК.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, згідно з якою такі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, застосування до Товариства адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності пізніш як через один рік з дня такого порушення є неправомірним.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали