ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.03.2008 р.

N 2-309/2006

Постанову скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року) (Постанова N 3-97гс11)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В. С. - головуючого, Костенко Т. Ф., Коробенко Г. П., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2006 (справа N 2-309/2006) та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2006 (справа N 22-2868) за позовом: 1. ОСОБА_1, 2. ОСОБА_2. до Товариства з обмеженою відповідальністю ТВФ "Правобережний ЛТД" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивачів: 1. ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1, ОСОБА_3 - дов. ВКІ N 247466 від 28.02.2008, 2. не з'явилися, від відповідача: не з'явилися) встановив:

29.12.2006 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006 за N 483-V.

Вказаним Законом віднесено до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновниками, акціонерами).

Касаційні скарги та рішення суддів у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, що подані до набрання чинності цим Законом, по яких провадження не порушено (не відкрито). Верховним судом України передані для розгляду Вищому господарському суду України.

Рішенням від 29.03.2006 Ленінського районного суду м. Запоріжжя в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2006 рішення від 29.03.2006 Ленінського районного суду м. Запоріжжя області залишено без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ленінським районним судом м. Запоріжжя встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ ТПФ "Правобережний, ЛТД" від 18.12.99, на якому були присутні 65 осіб, з кількістю часток 214249, що складає 100 %, виключено зі складу учасників ТОВ ТПФ "Правобережний, ЛТД" ОСОБА_1 та ОСОБА_2, затверджено нову редакцію статуту та Установчого договору. Рішення прийнято одностайно.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на зборах, які відбулися 18.12.99 вирішувались питання, які відносяться до їх компетенції, збори проведені відповідно до вимог чинного на той час законодавства, всі учасники товариства повідомлені про дату проведення зборів та їх порядок денний, отже збори були правомочними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачі не надали суду доказів, на підтвердження заявлених вимог щодо, несвоєчасного повідомлення позивачів, відсутності кворуму на зборах та їх нелегітимності, не включення в порядок денний питання про виключення з учасників товариства.

Відповідно ст. ст. 257, 261, 265 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Аналогічні норми права містилися в ст. ст. 71, 76, 79 Цивільного кодексу України, чинного в 1999 році.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши факт звернення позивачів до суду за захистом порушеного права з пропуском строку позовної давності за відсутності поважних причин цього, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність залишення даного позову без задоволення, так як представник відповідача заявив про пропуск позовної давності позивачами, оскільки позивачі взнали про порушення свого права 18.12.99, а з позовними вимогами до суду звернулися лише у липня 2005 року.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ухвалу від 23.05.2006 апеляційного суду Запорізької області у справі N 2-309/2006 залишити без змін.

 

Головуючий

В. С. Божок

Судді:

Т. Ф. Костенко

 

Г. П. Коробенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали