ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 21 червня 2006 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Панченка О. Н. (доповідача), суддів: Весельської Т. Ф., Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Смоковича М. І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві касаційну скаргу Теплодарської міської ради Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 3 жовтня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничний цех" до Теплодарської міської ради Одеської області, колективного підприємства "Теплодарське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Фонду державного майна України та Міністерства палива та енергетики України, про визнання недійсним свідоцтва на право власності та зобов'язання відновити державну реєстрацію права власності, встановила:

В травні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничний цех" (далі - ТОВ "Залізничний цех", позивач) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 липня 2004 року колективне підприємство "Теплодарське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (далі - МБТІ, відповідач-2) незаконно скасувало реєстрацію права власності на нерухоме майно позивача на підставі також незаконного рішення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області (далі - Теплодарський міськвиконком, відповідач-3) та свідоцтва про право власності від 17 січня 2005 року.

У вересні 2005 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними рішення Теплодарського міськвиконкому від 17 листопада 2004 року "Про постановку на балансовий облік об'єктів переданих в комунальну власність м. Теплодар ВАТ "Одесаобленерго", п. 8 додатка до рішення Теплодарської міської ради "Про затвердження рішень виконкому, прийнятих у міжсесійний період" від 12 січня 2005 року, рішення Теплодарського міськвиконкому від 17 січня 2005 року "Про оформлення свідоцтва про право власності" та зобов'язати МБТІ відновити державну реєстрацію права власності ТОВ "Залізничний цех" на майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Залізничний цех" (далі - ОП "Залізничний цех").

Позивач просив визнати вказані рішення міськвиконкому та свідоцтво про право власності на "Залізничний комплекс" Теплодарської міської ради недійсним та поновити реєстрацію його права власності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 3 жовтня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2005 року, позов задоволено.

Визнано недійсним рішення міськвиконкому "Про постановку на балансовий облік об'єктів переданих в комунальну власність м. Теплодар ВАТ "Одесаобленерго" від 17 листопада 2004 року N 300/В-04, п. 8 додатка до рішення Теплодарської міської ради "Про затвердження рішень виконкому, прийнятих у міжсесійний період" від 12 січня 2005 року, рішення Теплодарського міськвиконкому про оформлення свідоцтва про право власності від 17 січня 2005 року. На МБТІ покладено обов'язок відновити державну реєстрацію права власності ТОВ "Залізничний цех" на майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Залізничний цех".

В касаційній скарзі міський голова м. Теплодар Одеської області Печерський Л. М. ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та про постановлення нового рішення про відмову в позові. Посилається на те, що рішення не відповідають матеріалам справи, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до положень Конституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений в його здійснені, крім випадків та у порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Така позиція відповідає принципам законодавства України, основана на матеріалах справи, а висновки суду зроблені у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, ще 1 жовтня 1991 року між Фондом державного майна України та ОП "Залізничний цех" укладено договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу "Залізничний цех" з правом викупу.

20 квітня 1995 року вказане вище державне майно - цілісний майновий комплекс "Залізничний цех" був проданий державою та на підставі договору купівлі-продажу був переданий позивачу у власність згідно акта (а. с. 10). З травня 1995 року Фонд державного майна України видав ОП "Залізничний цех" свідоцтво про право власності N П-438 на цілісний майновий комплекс "Залізничний цех".

Вказане майно було зареєстровано МБТІ за позивачем на праві власності.

В грудні 1992 року ОП "Залізничний цех" пройшло державну перереєстрацію і трансформувалося в товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничний цех", про що було видане свідоцтво N 21028250 (а. с. 95, 96).

Дані про те, що правоустановчі документи щодо права власності ТОВ "Залізничний цех" на цілісний майновий комплекс "Залізничний цех" та реєстрація вказаного права власності визнані в судовому порядку недійсними чи незаконними, відсутні.

Більше того, законність викупу вказаного майна у держави неодноразово перевірялась у судовому порядку та посадовими особами Фонду державного майна України в період з 1994 року по 1999 рік, але доказів для визнання незаконними угоди купівлі-продажу цілісного майнового комплексу "Залізничний цех" та свідоцтва про право власності на вказане майно, а також для скасування реєстрації права власності ТОВ "Залізничний цех" не надано. Позови щодо цього судами були відхилені (а. с. 12, 14 - 16, 17, 18, 19, 20 - 21, 22, 23).

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач-3 безпідставно рішеннями від 17 листопада 2004 року N 300/В-04 та 17 січня 2005 року N 300/В-05 взяв на баланс спірний цілісний майновий комплекс "Залізничний цех", власником якого є позивач, оформив свідоцтво про право власності на Теплодарську міську раду та зобов'язав МБТІ зареєструвати майно як державну власність.

Виконкоми не наділені функціями позбавлення права власності на майно, у зв'язку з чим рішення міськвиконкому "Про постановку на балансовий облік об'єктів, переданих в комунальну власність м. Теплодар ВАТ "Одесаобленерго" від 17 листопада 2004 року N 300/В-04 не може вважатися законним.

Підстав для скасування вказаних рішень суд касаційної інстанції не вбачає.

Посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, розгляд справи за нормами Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для скасування судових рішень в касаційному порядку, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи та не порушують прав та законних інтересів осіб.

Що ж стосується посилання відповідача-1 на розгляд справи без участі третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог, то ця обставина також не може бути підставою для скасування законних по суті рішень, оскільки в цьому випадку права та інтереси не порушені, а треті особи, що не заявляли самостійних вимог, прийнятих по справі рішень ні в апеляційному порядку, ні в касаційному порядку не оскаржували.

Не можливо погодитись з відповідачем-1 і в частині посилання на наказ Голови Фонду державного майна України N 537 від 16 травня 1995 року про визнання недійсним свідоцтва про право власності позивача на спірне майно (а. с. 49), оскільки вказане питання в судовому порядку не розглядалось і в такому порядку документи щодо права власності позивача на спірне майно недійсними не визнавались.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому вона задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Теплодарської міської ради Одеської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 3 жовтня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2005 року залишити без змін.

Ухвала вступає в силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

О. Н. Панченко

Судді:

Т. Ф. Весельська

 

С. А. Горбатюк

 

О. В. Мироненко

 

М. І. Смокович





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали