ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

17.04.2018 р.

Справа N 812/872/17

 

Адміністративне провадження N К/9901/3488/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у складі судді Петросян К. Є. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Сіваченка І. В., Шишова О. О., Чебанова О. О. у справі N 812/872/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Айленд" до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, установив:

У червні 2017 року Приватне підприємство "Айленд" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року N 0008481503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 69185 грн. 06 коп., з них за основним платежем 55348 грн. 05 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 13837 грн. 01 коп.

30 серпня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок порушення податковим органом порядку проведення камеральної перевірки та використання відомостей, які не охоплювалися предметом такої перевірки.

27 листопада 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України.

28 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з дня отримання цієї ухвали (суддя Усенко Є. А.).

27 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

28 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги прийнято до провадження.

28 грудня 2017 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

18 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу N 812/872/17.

30 січня 2018 року справа N 812/872/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 73.1, 73.2 статті 73, підпункту 72.1.6 пункту 72.1 статті 72, пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої ( N 2747-IV), другої ( N 2747-IV), третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

У грудні 2015 року податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства щодо перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, за результатами якої складено акт перевірки від 4 грудня 2015 року N 1183/12-14-15-03/32418971 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням N 0008481503 за порушення пунктів 288.1, 288.4, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб за основним платежем на 55348 грн. 05 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 13837 грн. 01 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі висновку про недекларування в уточненій податковій декларації за 2013 рік Підприємством суми орендної плати за землю за період з 01 січня 2013 року по 27 лютого 2013 року, у відповідності до умов укладених договорів оренди землі по земельним ділянкам площею 1,1088 га в сумі 53852 грн. 86 грн. (договір від 21 квітня 2010 року N 041041900248) та площею 0,4656 га в сумі 1495 грн. 19 коп. (договір від 21 квітня 2010 року N 041041900248).

За змістом положень пунктів 288.1, 288.4, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено підстави нарахування, умови і розмір орендної плати за землю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що невідповідність сум податку, нарахованих позивачем, у деклараціях за 2013 рік встановлено за наслідком дослідження податковим органом не тільки податкової звітності платника податків, але й договорів оренди земельних ділянок N 041041900247 від 21 квітня 2010 року та N 041041900248 від 21 квітня 2010 року, укладених між позивачем та Сєвєродонецькою міською радою, що не охоплюється предметом камеральної перевірки.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки виходячи із змісту підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) предметом камеральної перевірки є дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість (дані органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, дані Єдиного реєстру податкових накладних та дані митних декларацій).

Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на положення статті 74 Податкового кодексу України в частині можливості використання даних інших інформаційних баз є безпідставним, оскільки норми статті 75 Податкового кодексу України є спеціальними і встановлюють вичерпний перелік джерел інформації, які можуть використовуватися при проведенні камеральної перевірки. Підміна одного виду перевірки іншим видом перевірки не допускається.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Суд постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі N 812/872/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідач

Р. Ф. Ханова

Судді:

І. А. Васильєва

 

С. С. Пасічник




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали