ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.09.2011 р.

N К-25186/10


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Конюшка К. В., суддів - Гордійчук М. П., Гончар Л. Я., Сіроша М. В., Харченка В. В., при секретарі - Савченку А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 року у справі N 2а-23433/09/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (за участю прокурора Луганської області) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

У червні 2009 року Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення N 00002408021/0 від 28.05.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність доводів податкового органу щодо заниження підприємством податку на прибуток за період з 01.01. - 31.12.2006 року у зв'язку з неправомірним застосуванням пільги на підставі рішення Луганської міської ради. Позивач посилався на те, що відповідно до чинного законодавства України міським радам надано право встановлення додаткових пільг по загальнодержавному податку на прибуток комунальним підприємствам, оскільки такий податок повністю підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

За посиланням податкового органу, позивач безпідставно користувався пільгою щодо звільнення його від сплати податку на прибуток підприємств на 2006 рік, оскільки у Луганської міської ради відсутні повноваження з приводу надання таких пільг.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року, залишеною без зміну ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго"оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток за період з 01.01. - 31.12.2006 року, за наслідками якої складено Акт N 367/08-4/24047779 від 20.05.2009 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем приписів пункту 10.1 статті 10, статті 15, пункту 16.2 статті 16 Закону України від 28.12.94 року N 334/94 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України від 28.12.94 року N 334/94 ВР), що у зв'язку з неправомірним застосуванням пільги з податку на прибуток призвело до заниження податку на прибуток підприємств за період з 01.01. - 31.12.2006 року на суму 3327877,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення N 00002408021/0 від 28.05.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4991815,50 грн., у тому числі 3327877,00 грн. основного платежу та 1663938,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктами першим та другимстатті 1 Закону України від 25.06.91 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що становлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням п'ятої сесії Луганської міської ради п'ятого скликання від 25.05.2006 року N 3/13 встановлено з 01.07.2006 року та до кінця 2006 року податкову пільгу щодо оподаткування Луганського МКП "Теплокомуненерго", дане комунальне підприємство було звільнено в повному обсязі від сплати податку на прибуток, який відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зараховувався до міського бюджету.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що закони України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про місцеве самоврядування в Україні" визначають різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, оскільки він є загальнодержавним.

Залишаючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив про те, що Рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 року в справі N 5-рп/2010 було прийнято після виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, а тому воно не повинно прийматися до уваги при вирішенні цієї справи.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись зі вказаними висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Статтею 13 Закону України від 16.10.96 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суду України" (далі - Закону України від 16.10.96 року N 422/96-ВР) визначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Відповідно до статті 69 вказаного Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Згідно зі статтею 152 Конституції України закони та інші правові акти за Рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 року в справі N 5-рп/2010 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII та статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 16, 61, 62, 63, 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що вказаним Рішенням Конституційного Суду України від 16.02.2010 року в справі N 5-рп/2010 було надано офіційне тлумачення законів України та підтверджено право міських рад на підставі частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності. І дане рішення Конституційного Суду України має ретроспективну дію в часі. Таким чином, вищезазначені положення частини другої статті 152 Конституції України щодо часу втрати чинності законами, іншими правовими актами або їх окремими положеннями, що визнані неконституційними, з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення у даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За вказаних обставин посилання суду апеляційної інстанції на те, що Рішення Конституційного Суду України від 16.02.2010 року в справі N 5-рп/2010 було прийнято після виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, а тому воно не повинно прийматися до уваги при вирішенні цієї справи є безпідставними.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 69 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року N 2542-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить податок на прибуток підприємств комунальної власності.

За вказаних обставин колегія суддів зазначає про правомірність надання Луганською міською радою позивачу з 01.07.2006 року та до кінця 2006 року податкової пільги шляхом звільнення останнього від сплати податку на прибуток, який відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зараховується до міського бюджету.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції постановив:

Касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 року в даній справі скасувати.

Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 2391 КАС України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали