ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 26 березня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Тітова Ю. Г., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відділу Держкомзему у Красноармійському районі Донецької області (далі - відділ Держкомзему) до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області (далі - Інспекція) про визнання недійсним та скасування рішення, встановив:

У липні 2010 року відділ Держкомзему звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати недійсним та скасувати рішення Інспекції від 7 червня 2010 року N 206 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на підставі статті 14 Закону України від 3 грудня 1990 року N 507-XII "Про ціни і ціноутворення" (далі - Закон N 507-XII).

На обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване рішення Інспекція прийняла на підставі акта від 31 травня 2010 року N 318, складеного за результатами планової перевірки відділу Держкомзему за період з 1 червня 2009 року по 31 травня 2010 року з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосування тарифів (плати) на роботи з землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, у тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян.

У ході перевірки встановлено факти отримання відділом Держкомзему у період з 1 червня 2009 року по 25 травня 2010 року плати за послуги на замовлення фізичних та юридичних осіб з підготовки висновків з надання земельних ділянок у користування або у власність, висновків щодо умов надання земельної ділянки, що, на думку Інспекції, є порушенням частини третьої статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року N 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон N 2806-IV) та пункту 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року N 1619 (далі - Порядок, постанова N 1619 відповідно). За результатами перевірки Інспекція прийняла рішення від 7 червня 2010 року N 206 про застосування до відділу Держкомзему економічних санкцій зі стягненням 39870 грн. за порушення державної дисципліни цін, у тому числі 13290 грн. необґрунтовано одержаної позивачем суми виручки та 26580 грн. штрафу.

На думку відділу Держкомзему, посилання Інспекції в оскаржуваному рішенні на порушення Закону N 2806-IV та Порядку є безпідставними, оскільки зазначені висновки не є документами дозвільного характеру, тобто не підлягають оплаті, а пункт 5 Порядку не містить вичерпного переліку надання платних послуг.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2010 року позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 жовтня 2010 року (Ухвала N К-29374/10) постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 червня 2011 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову. Ухвалюючи рішення, касаційний суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відділ Держкомзему мав право стягувати з громадян плату за послуги з підготовки вищевказаних висновків. При цьому зазначив, що Порядком встановлено вичерпний перелік земельно-кадастрових робіт, за які державні органи земельних ресурсів можуть стягувати плату. У переліку, наведеному в пункті 5 цього Порядку, відсутній такий вид робіт та послуг, як надання висновків, тому застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є обґрунтованим.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відділ Держкомзему, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону N 2806-IV, Порядку, Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах (далі - Держкомзем), Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) від 15 червня 2001 року N 97/298/124 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за N 579/5770; далі - Розміри оплати, наказ N 97/298/124 відповідно), просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2010 року у справі N К-29374/10 (Ухвала N К-29374/10), у якій, на думку позивача, одні й ті ж самі норми матеріального права застосовані по-іншому та правильно.

Ухвалою від 25 липня 2011 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Вухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2010 року у справі N К-29374/10 (Ухвала N К-29374/10), яка додана до заяви на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що орган Держкомзему при наданні спірних послуг діяв відповідно до вимог Порядку, пунктом 5 якого передбачено платне надання висновків за виконання земельно-кадастрових робіт.

Упостанові Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року, про перегляд якої подано заяву, цей суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що у переліку пункту 5 Порядку відсутній такий вид робіт та послуг, як надання висновків, тому застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є обґрунтованим.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку про неоднакове застосування цим судом положень Закону N 2806-IV та Порядку.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до існуючого в Україні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, контролю за їх дотриманням, у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

На підставі вимог Закону N 507-XII державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на товари та послуги встановлюються державними органами України.

Згідно з пунктом 21 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землевпорядних робіт; визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі зазначені в цьому пункті види земельно-кадастрових робіт і послуг, зокрема надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки.

На виконання пункту 2 постанови N 1619 наказом N 97/298/124 затверджено Розміри оплати.

Відповідно до пунктів 9, 10 таблиці 6.1 розділу 6.1 Розмірів оплати підготовка висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення фізичних та юридичних осіб, а також видача висновків щодо умов надання земельної ділянки є платними послугами.

Суди встановили, що рішення про застосування до відділу Держкомзему економічних санкцій Інспекція прийняла у зв'язку з порушенням вимог Порядку, а саме: за безпідставне стягнення плати за послуги з видачі висновків з надання земельних ділянок у користування або у власність; висновків про наявні обмеження, а також висновків щодо умов відведення земельної ділянки у користування, що, на її думку, повинно було здійснюватись безкоштовно.

На думку Верховного Суду України, підготовка та видача зазначених висновків належить до такого виду земельно-кадастрових робіт і послуг, як надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, які на підставі пункту 5 Порядку надаються на платній основі.

Крім того, зазначені висновки не є документами дозвільного характеру у розумінні статті 1 Закону N 2806-IV, оскільки вони надаються землевпорядними органами на замовлення фізичних та юридичних осіб як консультації та довідки, не мають обов'язкового характеру для провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності яких суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що відділ Держкомзему при наданні спірних послуг діяв правомірно.

Така правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 5 березня 2012 року у справі N 21-349а11.

Відповідно до частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заява відділу Держкомзему підлягає задоволенню, а постанова Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року - скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву відділу Держкомзему у Красноармійському районі Донецької області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

Ю. Г. Тітов

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали