ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.10.2010 р.

N К-29374/10


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Васильченко Н. В., Гордійчук М. П., Леонтович К. Г., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року у справі N 2а-4464/10/0570 за позовом відділу Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним та скасування рішення, встановила:

2 березня 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення від 22 лютого 2010 року N 49 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення винесене в порушення вимог чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року позовні вимоги Відділу Держкомзему у Ясинуватському районі Донецької області задоволені частково, скасоване рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області від 22 лютого 2010 року N 49, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області залишена без задоволенні, а постанова

Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції за результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт N 80 від 15.02.2010 р., яким встановлені порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 р. N 1619 "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на оплатній основі державними органами земельних ресурсів", та ч. 3 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 р. N 2806-IV, а саме: підготовка та видача висновків щодо надання земельних ділянок (користування або власність та наявні обмеження та щодо умов відведення земельної ділянки) користування за плату, що не передбачено законодавчими нормами.

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем згідно ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" було прийняте рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін N 49 від 22.02.2010 р. про стягнення в доход бюджету безпідставно отриманої суми виручки у розмірі 13570 грн., а також штрафу у розмірі 27140 грн. Позивач оскаржує вказане рішення відповідача, мотивуючи тим, що при наданні висновків за відповідну плату діяв відповідно постанови КМУ від 01.11.2000 р. N 1619 та спільного наказу Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 N 97/298/124 "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001 за N 579/5770.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги послалися на ті обставини, що позивач правомірно користувався нормами спільного наказу Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 N 97/298/124 "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", яким затверджені розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, де у п. 6.1 таблиці 6.1 встановлена вартість послуг за підготовку висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб, видачу висновків щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в результаті проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем державної дисципліни цін за період з січня 2009 р. по 10 лютого 2010 р., встановлено, що послуги за підготовку висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб, видачу висновків щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель позивачем надавалися на платній основі. приймаючи оскаржуване рішення відповідач послався на порушення постанови КМУ від 01.11.2000 р. N 1619, якою визначений перелік виконання робіт на платній основі, в якому не передбачене платне надання висновків, та Закон України "Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності".

Згідно до п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустроїв та проведення землеоціночних робіт: визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок відповідно до законодавства.

Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619, відповідно до пункту 5 державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг: розроблення нормативно-технічної та науково-методичної документації з питань землевпорядних, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань земельних угідь з метою отримання земельно-кадастрової інформації.

На виконання пункту 2 цієї постанови спільним наказом Держкомзему України. Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України 15 червня 2001 року N 97/298/124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 579/5770, затверджені розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, де у п. 6.1 таблиці 6.1 встановлена вартість послуги за підготовку висновків надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб, видачу висновків щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель. Вказаний наказ не скасований та має юридичну силу, його положення не суперечать вищенаведеним законодавчим нормам. Крім того, згідно п. 5 вказаного Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлена, здійснюється за цінами. визначеними договорами.

Виходячи з наведеного суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, позивач при наданні спірних послуг діяв відповідно вимог законодавства, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів та спільного наказу Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 N 97/298/124 "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг".

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, яке прийняте в порушення вищенаведених законодавчих норм.

Згідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали